Парламентський контроль за діяльністю публічної адміністрації

Необхідно зазначити, що законодавче регулювання контрольних повноважень парламентських комітетів не можна визнати оптимальним. Наприклад, хоча ст. 57 Закону передбачено, що за несвоєчасний розгляд рекомендацій комітетів та несвоєчасне повідомлення їм про вжиті заходи посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та об´єднань громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку, Законом не передбачені конкретні види санкцій, які можуть застосовуватися до вказаних суб´єктів. З метою підвищення дієвості контрольної діяльності комітетів ВР України як органів, що забезпечують безперервність здійснення контрольної функції парламенту, вбачається за необхідне внести доповнення до Закону «Про комітети Верховної Ради України», якими, зокрема, передбачити конкретні санкції щодо посадових осіб органів виконавчої влади за ненадання комітетам необхідної інформації та невиконання їхніх рекомендацій.

Як  свідчить світовий досвід, у країнах із парламентськими та змішаними формами правління здійсненню комітетами (постійними комісіями) повноважень у сфері парламентського контролю за центральними органами виконавчої влади сприяє те, що зазвичай комітети є «профільними» щодо головних галузей державного управління. Цим галузям здебільшого відповідає компетенція окремих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. У такий спосіб забезпечується можливість оптимального контролю з боку комітетів за діяльністю «профільних» міністерств. Аналіз законодавства зарубіжних країн щодо здійснення парламентського контролю дає змогу дійти висновку, що з метою оптимізації діяльності комітетів парламенту України зі здійснення контрольних повноважень за діяльністю органів виконавчої влади доцільно врахувати досвід зарубіжних країн щодо організації роботи комітетів, з урахуванням вітчизняних правових традицій та з огляду на прийняту в Україні форму державного правління. З цією метою необхідним є внесення відповідних доповнень до Конституції України, Закону «Про комітети Верховної Ради України», Регламенту Верховної Ради. Зокрема, доцільно передбачити, що комітети ВР України повинні здійснювати певні контрольні повноваження щодо діяльності «профільних» міністерств і відомств. Проте, як обґрунтовано зазначає В. Єрмолін, такий контроль має бути подібний до нагляду. Даючи оцінку діяльності конкретного міністерства чи відомства або їх посадових осіб, комітет не повинен мати повноваження щодо прийняття рішення стосовно відповідних кадрових змін в уряді. Такі рішення може приймати тільки ВР України [8]. Реалізуючи зазначені контрольні повноваження, комітет, за наслідками здійснюваного ним контролю, має давати фахову оцінку діяльності органу виконавчої влади, посадової особи, що має бути основою для оцінки їх діяльності та, при виявленні відхилень від приписів закону, — вжиття заходів впливу щодо їх усунення. Це забезпечить посилення ефективності контрольної діяльності комітетів парламенту за діяльністю органів виконавчої влади, сприятиме підвищенню результативності контрольної діяльності ВР України в цілому.

Підсумовуючи  викладене, слід зазначити, що здійснення ВР України функції контролю за діяльністю органів виконавчої влади об´єктивно зумовлено органічним поєднанням принципу законності з принципом поділу влади, що передбачає підконтрольність виконавчої влади органу законодавчої влади. Тим самим забезпечується подальший розвиток основ парламентаризму на теренах України, а саме реальний парламентаризм є запорукою демократичного розвитку суспільства і держави. 

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Сіренко  В. Без парламентського контролю  правова держава неможлива // Голос  України. -1998. — № 196. -13 жовт.

2. Тихонова  Є. А. Проблеми розвитку парламентаризму  в Україні //Державно-правова реформа! Україні: матеріали наук.-практ. конф. — 1997. — С. 180.

3. Мишин  А. А. Конституционное право  зарубежных стран. — М., 1998. —  С. 217.

4. Конституція  України // Відомості Верховної  Ради України. — 1996. — №  30. — Ст. 141; із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.

5. Про  комітети Верховної Ради України  : Закон України // Відомості Верховної  Ради України. -1995. — № 19. — Ст. 134; у редакції Закону від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 17. - Ст. 146.

6. Про  статус народного депутата України  : Закон України // Відомості Верховної  Ради J України. — 1993. — № 3. — Ст. 17; в останній редакції від 16 квітня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2009. - № 38. — Ст. 535.

7. Регламент  Верховної Ради України, затверджений  Законом України «Про Регламент  Верховної Ради України» від  10 лютого 2010 р. // Голос України. —  2010. — № 28. — 17 лют.

8. Єрмолін  В. П. Контроль за органами  виконавчої влади як складова  розвитку парламентаризму в Україні  // Парламентаризм в Україні : теорія  та практика : матеріали міжнародної  наук-пран конф. - К., 2001. - С. 404.