Цели последовательности державного регулирования

акта  схвалено  народом  на  референдумі.  Це  вимагало  від  усіх

суб'єктів  вищих   державних   органів   забезпечення   формування

стратегії  правової  політики  та внесення відповідних    змін  і

доповнень до Конституції України (  888-09  ),  прийняття  законів

саме  в цьому напрямі розвитку економіки.

     Всупереч  цьому,  замість   внесення   необхідних   змін   до

Основного Закону України, в жовтні 1990 року  прийнято  закон  про

припинення  дії дев'ятнадцяти статей Конституції (глави 2, 16,  17)

( 404-12 ) щодо:

     основ економічної системи України;

     правового режиму форм власності;

     конституційних гарантій  громадян  на  джерела  їх  добробуту

через суспільно-корисну працю;

     планомірного економічного і  соціального розвитку суспільства;

     формування державного бюджету  України.

     Таке виключення  з  дії   найважливіших  конституційних  засад

внесло  розлад в державне регулювання економікою. В той же  час  не

було  закладено  правової  бази  для  ринкового   розвитку.   Тому

результати  розвалу економіки не випадкові, вони мають  суб'єктивне

підгрунтя і вимагають вжиття  законодавчою  владою  послідовних

заходів для визначення  правових  основ  стабілізації  і  розвитку

економіки. Основною метою такої стратегії  правової політики є:

     - забезпечення державного регулювання  економічних відносин  в

державному  секторі;

     - паралельне  проведення  правової  реформи  для   формування

змішаної  економіки;

     - створення    правової    бази    регулювання     діяльності

різноманітних  конкуруючих  між  собою  суб'єктів  господарювання з

різними формами власності;

     - послідовне  правове  забезпечення  державного  і  ринкового

регулювання економіки при її соціальній орієнтації.

     Реалізація стратегії правової  політики  і  проведення  реформ

спрямовані  на ефективне використання дії  об'єктивних  економічних

законів,  оптимального  співвідношення  різних   форм   власності,

правове забезпечення регулювання відносин на період  стабілізації,

а  згодом  і  росту  виробництва,  для   поетапного   впровадження

змішаної  економіки. Для здійснення цих етапів передбачається:

     - скасувати   закон   про   припинення  дії  глав  2,  16,  17

Конституції  України  з  відповідним  внесенням  до  них   змін   і

доповнень;

     - чітко закріпити рівність всіх  форм власності  -  державної,

колективної, приватної;

     - впорядкувати  законодавство   і   забезпечити   доступність

нормативних актів;

     - створити чітку і послідовну  систему  юридичних  термінів  і

понять;

     - вдосконалити прийняті і   розробити  проекти  основоположних

законів, необхідних для правового  забезпечення  і  функціонування

змішаної  економіки;

     - переглянути ринкове законодавство   першого  покоління,  яке

вносить розлад в ринок і не має перспективи;

     - завершити  організаційно-правове   будівництво  (продовження

формування    кодифікаційної    системи,    створення    інституту

законодавства) тощо;

     - забезпечити   поліпшення   підготовки   і    перепідготовки

юридичних кадрів для структур багатоукладної економіки;

     - вдосконалити  структуру  та   діяльність   правозастосовних

органів.

     Серед правових методів забезпечення  стабілізації  і  розвитку

економіки України на першому етапі застосовуються такі з них:

     - кодифікація економічного законодавства  як одного з основних

у правовому  регулюванні економіки;

     - ліквідація  спадщини  адміністративно-командної   системи  -

нормативного  матеріалу, яким є різного  роду  інструкції  та  інші

підзаконні  акти;

     - застосування договорів в різних  сферах економіки і сприяння

суспільно-корисному  підприємництву;

     - вдосконалення структури законодавства  і юридичної техніки;

     - дотримання ієрархії нормативних  актів.

     Потрібно виходити з того, що  передавати  законодавчі  функції

будь-якому  органу державної влади - протиправно,  оскільки  це  є

порушенням  конституційних  норм  про  поділ  влади.  (Наприклад,

надання  повноважень  Президенту  на  прийняття  указів  з  питань

економіки чи "декретні" повноваження Уряду).

     Ключовою  проблемою  є  побудова  моделі  нової   Конституції

України.  Недопустимими  є  ігнорування  положень  Декларації  про

державний  суверенітет  України,  відхід   від   Концепції   нової

Конституції, прийнятої в червні  1992  року,  а  також  скасування

конституційного  регулювання  економіки  з  боку   держави.   Нова

Конституція має зберегти норми, що стосуються:

     - становлення народовладдя і  його розвитку для  захисту   прав

людей   на   безплатну   освіту,   охорону   здоров'я,   соціальне

забезпечення, створення економічних умов для  добробуту громадян;

     - юридичних гарантій  захисту   прав,  свобод  матеріальних  і

духовних  інтересів громадян;

     - доступності   галузевого   законодавства   і   забезпечення

юридичних  послуг  в  умовах   ринкових   відносин,   використання

позасудових методів вирішення спорів.

     Надзвичайно важливим компонентом  стратегії правової  політики

є  вдосконалення  системи  юридичної  освіти,  науки   і   системи

підвищення  кваліфікації  спеціалістів  та  їх   перекваліфікації.

Правова реформа в цих  питаннях  передбачає  продуману  етапність.

Передбачається      гармонізація      міжнародного       правового

співробітництва.

     В цілому проблеми правових  реформ мають вирішуватись в   трьох

основних  напрямках:

     а) створення і вдосконалення  внутрідержавного законодавства;

     б) формування  права  і   законодавства  України  на  принципі

гармонізації  їх з правовими системами країн  СНД  і  особливо  з

Росією  і Білорусією;

     в) створення інтегрованих систем  права  і  законодавства   для

взаємодії з європйським і світовим співтовариством.

     Потребує вирішення й інша  проблема  -  порівняльного   аналізу

основних  напрямків  світового  розвитку  і  формування  загальних

систем  законодавства  та  права  (екологія,  захист  прав  людини,

використання  природних  ресурсів  тощо),  в  цілому   становлення

правової  системи України. Вона вбирає  в  себе  судові  реформи  і

якісні  зміни  в  діяльності  правоохоронних  органів  та  системи

органів державного управління.

     Йдеться        про        максимальну     узгодженість   

внутрішньонаціонального  законодавства з угодами,   конвенціями,

міжнародними  договорами, які визнані або ратифіковані Україною.

     На  особливу  увагу  заслуговує  юридична   координація   дій

органів  державної  влади  і  громадян  України   з   міжнародними

організаціями, урядами, фондами, юридичними  фірмами,  компаніями,

фінансовими і банківськими установами та інше. Багато труднощів  з

цих питань виникає у сфері  сільського господарства,  правової

охорони земель та інших природних об'єктів.

     Iнтеграція  в європейську   і      світову   економіку   та

проникнення у  її  правовий  простір  потребує  вступу  України  в

Міжпарламентський союз, вивчення і  використання  законодавства  і

права    європейського     співтовариства.     Також     необхідно

відстежувати  і узагальнювати  зміни  в  законодавстві  колишніх

членів  РЕВ.

     Крім прийняття нової Конституції  України і усунення  протиріч

в законодавстві, передбачається завершення  роботи  над  кодексами

України:  цивільним,   цивільним   процесуальним,   господарським,

(торговельним),    кримінальним    і    кримінально-процесуальним,

адміністративним  та іншими, а також  законодавством  з  військових

питань  та з питань національної оборони  України.

     Iз  загальної кількості   законів   і   законопроектів   для

правового забезпечення функціонування змішаної економіки  особливу

увагу слід зосередити на таких:

     - про суб'єктів господарської  діяльності та їх об'єднання;

     - порядок роздержавлення власності;

     - законодавстві про іноземні  інвестиції;

     - міжнародному   приватному   праві   і   законодавстві   про

приватизацію;

     - законодавстві про правовий  статус міст і населених пунктів;

     - законодавстві про цінні папери  і фондову біржу;