Адміністративний нагляд,як спосіб забезпечення законності у публічному управлінні

     Таким чином, проблема не в тому, чи матиме наша держава загальнонаглядову  функцію, а в тому, в якому обсязі її зберегти і за ким закріпити [29, С. 25].

     Викладене свідчить, що загальний нагляд повинен  зазнати істотних змін. Насамперед треба виключити норму закону про те, що він поширюється на громадян. У частині, яка залишиться, його слід трансформувати, залишивши  лише три напрями нагляду за відповідністю закону нормативних актів; за виконанням законів органами державного управління, місцевої представницької влади, самоврядування, їх посадовими особами; за виконанням законів контролюючими органами та їх посадовими особами Крім того, треба зберегти за прокуратурою функцію захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів держави

     Потрібно  відмовитися від назви "загальний  нагляд", оскільки вона не відповідає змісту цього поняття [29, С. 26].

     При прийнятті нового Закону про прокуратуру слід переглянути наглядові повноваження прокурора, замінивши їх головним — вимогою про усунення порушень закону та умов, що їм сприяють. Водночас за прокурором треба зберегти право порушувати адміністративне та кримінальне переслідування. Вважаємо, що передбачене п. 2 ст. 121 Конституції України повноваження прокурора на представництво інтересів громадянина, або держави у суді випливає із здійснення ним функції по охороні законів і не суперечить їй.

     Очевидно, що рішучі кроки по перебудові загального нагляду повинні бути зроблені саме тепер, коли прокуратура має підтвердити своє право на існування у демократичній правовій державі Україна. 
 

     2.2. Предмет нагляду і повноваження  прокурора 
 

     Предмет прокурорського нагляду узгоджується з об'єктом як частина з цілим, і зовнішніми межами першого відносно другого ви­ступають межі нагляду. Треба мати на увазі, що предмет проку­рорського нагляду порівняно з об'єктом є більш динамічною пра­вовою категорією. Зміни соціально-економічних відносин законо­мірно спонукають до змін меж предмету прокурорського нагляду.

     Для здійснення нагляду за додержанням  і застосуванням законів прокурори  мають широкі повноваження, які визначено  в статтях 20, 44 Закону "Про прокуратуру". За своїм змістом і призначенням їх можна поділити на дві основні групи [35, С. 85].

        1. Повноваження щодо виявлення  порушень законів, причин порушень  і умов, що їм сприяють (ч. 1 ст. 20, ч. 1, 2 ч. 2 ст. 44 Закону "Про прокуратуру").

        2. Повноваження щодо усунення  порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, І притягнення винних осіб до встановленої відповідальності (пп. 1, 2, 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 20, пп. 2, 3 ч. 2 ст. 44, ст. 12, ст. 9, ч. 2 ст. 19 Закону "Про прокуратуру").

     Першу групу складають повноваження:

        1. безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити в приміщення органів державної влади й органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів і матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій та рахунків юридичних осіб й інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою;

        2. вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази й інші документи, одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення;

        3. вимагати від керівників і  колегіальних органів проведення  перевірок, ревізій діяльності  підпорядкованих і підконтрольних  підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

        4. викликати посадових осіб і  громадян, вимагати від них усних  або письмових пояснень щодо порушень закону;

        5. у будь-який час відвідувати  місця тримання затриманих, попереднього  ув’язнення, установ, у яких засуджені  відбувають покарання, установ  для примусового лікування і  перевиховання, опитувати осіб, що  там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, взяті під варту або до них застосовано заходи примусового характеру;

        6. перевіряти законність наказів,  розпоряджень і постанов адміністрації  цих установ, зупиняти виконання  таких актів, опротестовувати або скасовувати їх, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

        7. розглядати заяви, скарги про  порушення прав громадян та  юридичних осіб;

        8. брати участь у засіданнях  органів державної влади й  управління [35, С. 85].

     Друга група включає такі повноваження прокурора:

        1. опротестовувати акти Прем’єр-міністра  України, Кабінету Міністрів України,  Ради Міністрів Автономної Республіки  Крим, міністерств та інших центральних  органів виконавчої влади, виконавчих  органів місцевих рад, підприємств, установ та організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

        2. вносити подання або протест  на рішення місцевих рад залежно  від характеру порушень;

        3. вносити подання до державних  органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону й умов, що їм сприяли;

        4. звертатись до суду з заявами  про захист прав і законних  інтересів громадян, держави, а  також підприємств та інших  юридичних осіб;

        5. давати приписи про усунення  очевидних порушень закону;

        6. негайно звільнити особу, яка  незаконно перебуває в місцях  тримання затриманих, попереднього  ув’язнення позбавлення волі  або в установі для виконання  заходів примусового характеру;

        7. опротестовувати або скасовувати  накази, розпорядження і постанови адміністрації місць тримання затриманих, установ для виконання заходів примусового характеру, зупиняти виконання таких актів;

        8. порушувати у встановленому  законом порядку кримінальну  справу, дисциплінарне провадження  або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій [35, С. 86].

     Отже, повноваження прокурора щодо своєчасного виявлення порушень закону, їх усунення та притягнення винних осіб до відповідальності забезпечують ефективність прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

     Ці  повноваження реалізуються у формі  відповідних актів, які є юридичними фактами, що породжують прокурорсько-наглядові  правовідносини між прокурором І  посадовими особами піднаглядових  об’єктів або громадянами. 
 

     2.3. Акти прокурорського реагування 

     Визначені законом повноваження прокуратури  реалізують у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів  є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора  реагувати на порушення закону.

     Протест прокурора - один із основних правових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону. Протест  на правовий акт (наприклад, наказ чи постанову про притягнення особи  до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляють у разі, коли той суперечить законові. В ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або його відміну. Сферу застосування протесту не обмежено лише правовими актами. Закон передбачає можливість опротестування незаконних дій, щоб припинити їх і поновити порушене право.

     Протест заявляє прокурор, його заступник  до органу, який видав цей правовий акт, або до вищого органу. Протест  прокурора зупиняє дію опротестованого  акта й підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють прокурору [1, С. 43].

     У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

     Заяву до суду направляють відповідно до чинних положень цивільно-процесуального законодавства, а також із урахуванням  підвідомчості та підсудності справи.

     Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Його вносять у разі, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати суттєвої шкоди інтересам держави, підприємства, установи та організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто [1, С. 44].

     Припис  підлягає негайному виконанню, про  що повідомляють прокурору.

     Припис  використовують, переважно, в разі реальної загрози спричинення тяжких наслідків, аварій, екологічних та інших катастроф. Він спонукає органи державної влади чи самоврядування, посадових осіб до активних дій щодо здійснення запобіжних заходів. Наприклад, якщо зволікають із відселенням мешканців будинку, що загрожує обвалом, прокурор письмовим приписом вимагає термінового розв'язання цього питання, оскільки може бути завдано шкоди життю та здоров'ю громадян.

     Орган чи посадова особа можуть оскаржити  припис вищестоящому прокуророві, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду [1, С. 47].

     Подання прокурора є актом прокурорського реагування, спрямованим на усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють.

     Право внесення подання належить прокуророві  та його заступникові.

     Подання ґрунтується на матеріалах прокурорської  перевірки, а підставою для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються групи таких  порушень.

     Подання вносять у орган чи посадовій  особі, компетенція яких дозволяє вжити  реальних заходів щодо усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяли. Вимоги прокурора повинні мати лише правову спрямованість і не носити ознак втручання в господарську сферу. Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень, здебільшого ставлять питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності [20, С. 385].

     Подання підлягає негайному розглядові. Не пізніше як у місячний строк має  бути вжито відповідних конкретних заходів щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, а про наслідки повідомлено прокурору. Нерідко направлені прокурору повідомлення про заходи, що здійснено відповідно до вимог подання, є звичайними бюрократичними відписками. Для того, щоб звести до мінімуму формалізм у реагуванні на подання, прокурори аналізують повідомлення й у разі потреби порушують питання про персональну відповідальність винних посадових осіб, які не належним чином відреагували на виявлені прокурором порушення. У ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено можливість накладання штрафу за залишення посадовою особою без розгляду чи несвоєчасний розгляд подання, протесту чи припису прокурора.

     Колегіальний  орган (сесія місцевої ради, виконком, колегія міністерства й т. ін.), куди внесено подання, повідомляє прокурору про день засідання, який має право особисто взяти участь у його розгляді. Обговорення подання в такому випадку проходить у публічній формі й часто набуває характеру дискусії. Важливо, щоб прокурор аргументовано й кваліфіковано відстоював свою позицію та міг переконати в необхідності вжиття відповідних заходів.

     Кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне та господарське процесуальне законодавство передбачають право прокурора на апеляційне та касаційне подання щодо порушень закону з конкретних кримінальних, цивільних і господарських справ у зв'язку з оскарженням вироків, рішень, ухвал і постанов судів [20, С. 386].