Визнання загальновиробничих витрат, їх склад та особливості обліку та розподілу

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення  та інше утримання виробничих  приміщень. 

7. Витрати на обслуговування  виробничого процесу (оплата праці  загальновиробничого персоналу;  відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону  праці, техніку безпеки і охорону  навколишнього природного середовища.

9. Інші витрати

Кореспонденцію  рахунків з обліку загальновиробничих витрат надано в табл. 2.1 [19, с. 294-295]

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат на підприємствах

3. СПОСОБИ РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Постійного удосконалення форм і методів обліку витрат виробництва вимагає безперервний ріст технічного прогресу . Тому велика роль належить обліку і вибору економічно обґрунтованого методу розподілу витрат по обслуговуванню і управлінню виробництвом, тобто загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

Одним із важливих методологічних питань в області калькуляційних розрахунків є розподіл накладних витрат між різними видами виробництва, видами продукції.

Загальна сума загальновиробничих витрат (змінних  і постійних), що віднесена на собівартість виробництва продукції, розподіляється між окремими об'єктами обліку. Розподіл витрат - це включення загальновиробничих витрат у собівартість продукції, якщо їх прямо на продукцію віднести неможливо. Метою розподілу витрат є їх віднесення на продукцію і визначення максимально точної собівартості продукції.

Підприємства можуть самостійно встановлювати статті витрат. Існують наступні статті витрат для витрат загальновиробничого характеру: витрати на основну й додаткову заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи; витрати на охорону праці та техніку безпеки; витрати на переїзд і переміщення; витрати на транспортне обслуговування робіт; витрати на використання малоцінних і швидкозношуваних предметів загальновиробничого призначення; витрати на утримання і експлуатацію основних засобів загальновиробничого призначення; амортизація основних засобів і необоротних активів загальновиробничого призначення; сума сплачених орендарем платежів за використання в оперативному лізингу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; інші витрати.

Розподіл  витрат потрібно здійснювати у такій  послідовності:

• вибрати об'єкти, на які потрібно розподілити загальновиробничі витрати. Об'єктом витрат можуть бути продукція, роботи, послуги, переділи, контракти, витрати, які підлягають розподілу, або центри контролю витрат: відділи, цехи, ланки, бригади й інші відокремлені підрозділи, інші об'єкти.
• по кожному об'єкту згрупувати витрати за статтями, елементами, кореспондуючими рахунками або іншими ознаками;
• вибрати базу для розподілу загальновиробничих витрат, яка встановлюється у кожному випадку окремо, і яка найкращим чином зможе забезпечити віднесення витрат на відповідні об'єкти. Встановити коефіцієнт (ставку) для розподілу загальновиробничих витрат розподілити загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі  витрати  розподіляються  на кожен  об'єкт  витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Кожному підприємству слід вибрати за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. Вибір невідповідної характеристики буде означати, що суми загальновиробничих витрат, які відносяться на окремі вироби (роботи, послуги), неточно відобразять фактично понесені витрати.

База розподілу - це така характеристика виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. При виборі бази розподілу необхідно звернути увагу на те, щоб між зміною загальновиробничих витрат і зміною бази розподілу існувала пропорційна або майже пропорційна залежність.

Загальновиробничі витрати списуються на основі Відомості розподілу загальновиробничих витрат, яка складається працівниками бухгалтерії підприємства.

Якщо підприємство (підрозділ  окремого підприємства) виготовляє один вид продукції, то витрати виробництва  є прямими і їх прямо відносять  на собівартість продукції.

На підприємствах, які виготовляють різні вироби, необхідним є визначення бази розподілу загальновиробничих витрат.

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється за звітний період на основі фактичних даних. Проте, на підприємствах з метою визначення собівартості продукції протягом періоду для ефективного управління, необхідна інформація про суму загальновиробничих витрат за певний проміжок часу. Якщо обліковий або технологічний період не закінчився і фактичні загальновиробничі витрати не підраховані, то необхідно застосувати нормативні (планові) непрямі витрати, які визначаються на основі нормативних ставок. їх вираховують як відношення фактичних загальновиробничих витрат минулого року і бази розподілу.

Враховуючи  особливості відповідних виробництв застосовуються, як правило, наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:

1. сума прямих витрат на виробництво продукції (вартість прямих витрат матеріалів) - якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими здійснюють певні технологічні операції;
2. сума заробітної плати робітників (прямі витрати на оплату праці), якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною прямих витрат на оплату праці і використовується тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва;
3. обсяг відпрацьованого робітниками часу: люд.-години - якщо немає значної різниці між величиною заробітної плати працівників; машино-години - якщо наявні значні капітальні вкладення і загальновиробничі витрати тісно пов'язані з використанням обладнання або вартість обслуговування обладнання тощо);
4. обсяг діяльності - кількість (маса) виготовленої продукції .

ВИСНОВКИ

Отже, проаналізувавши  особливості обліку загальновиробничих витрат, я зробила такі висновки:

1. Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва та керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Ці витрати під час виникнення не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта обліку. Загальновиробничі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому повинні бути враховані при обчисленні собівартості кожного виду продукції;
2. Для обліку загальновиробничих витрат на підприємствах загальним Планом рахунків передбачено синтетичний рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»;
3. Способи розподілу загальновиробничих витрат, враховуючи галузеві особливості на підприємствах різних галузей відрізняються. Це пов'язано з тим,що на них пропонуються використовувати різні бази розподілу ЗВВ;

  4) Організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки облікової політики. Ретельно продумана облікова політика впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. В результаті аналізу останніх досліджень було встановлено, що питанню стосовно відображення інформації про загальновиробничі витрати в наказі про облікову політику підприємства приділялась увага загального характеру, тобто варіанти відображення, що передбаченні П(С)БО 16 «Витрати». При цьому не враховувались особливості кожного виду діяльності, що розглянуті в рекомендаціях галузевих міністерств щодо відображення загальновиробничих витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. №996-XIV.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999р. №291 (зі змінами та доповненнями).
3. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. N 422 .
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»., затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зі змінами та доповненнями).
5. Атамас П.И. Управлінський облік: Навчальний посібник; Міністерство освіти і науки України, Дніпропетровський університет економіки і права. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 440с.
6. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2006. - 282с.
7. Вовченко Т. Загальновиробничі витрати - враховуємо та розподіляємо // Дебет-Кредит, №30, 2005. - с.33-38.
8. Загальновиробничі витрати: принципи розподілу/Т.Войтенко//Податки та бухгалтерський облік.–2009.–26 жовтня (№86).– С. 30–37.
9. Герасим П.М.,   Журавель Г.П., Хомин П. Я.  Курс фінансового обліку: Навч. посіб.–К.: Знання, 2007.– 566 с.
10. Лишиленко О.В.  Фінансовий облік:Підручник.–2-ге вид.,перероб. і доп. – Київ: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2008.–556 с.
11. Гавриловська Л.М., Головко Т.В., Ларіонова А.С. Фінанслвий облік-2: Навч.-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисципліни. –Вид 2-ге, без  змін. – К.: КНЕУ, 2009. –280 с.
12. Фінансовий облік –2 (Облік зобов’язань, капіталу. Звітність): навч. посіб./ В.В.Бабіч. – К.:КНЕУ, 2010. – 433  с.