Визнання загальновиробничих витрат, їх склад та особливості обліку та розподілу

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з дисципліни «Бухгалтерський облік» на тему:

«Визнання загальновиробничих витрат, їх склад та особливості обліку та розподілу»

 

                                                             

 

                    

 

 

 

 

 

                                                                         Виконала:

                                                                         Студентка ІII-ого курсу,

                                                                         13 групи,  МЕіМ

                                                                         Величко Катерина

 

Київ - 2012

Зміст

ВСТУП

1. Визнання, визначення  та класифікація витрат;
2. Синтетичний, аналітичний і первинний облік ЗВВ;
3. Способи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах;

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Ринкове середовище України у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку.

В період існування  в Україні ринкової економіки значення витрат особливо важливе, а в тому числі і загальновиробничих витрат. В час, коли вартість послуг зростає, а ціни на продукцію залишаються низькими, саме через зниження витрат, а саме загальновиробничих витрат можливо підняти рівень рентабельності виробництва продукції.

Тому актуальність реферату полягає в тому, що лише знаючи особливості виникнення, обліку і розподілу загальновиробничих витрат, можна запропонувати методику їх зниження, що дозволить підприємствам виробляти ту ж продукцію, але за нижчими цінами. Це, в свою чергу, принесе виробникам більший прибуток і, що важливо, не зменшить попиту споживачів на продукцію.

Метою реферату є поглиблене вивчення методики побудови обліку загальновиробничих витрат та пошук шляхів його подальшого вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати такі завдання:

• дослідити сукупність, класифікацію витрат;
• дослідити нормативно-правову базу обліку загальновиробничих витрат;
• розглянути способи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах різних галузей;
• дослідити документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік загальновиробничих витрат;

Предметом дослідження є методика та організація обліку загальновиробничих витрат.

 

1. ВИЗНАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ  ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Будь-яке виробництво  завжди пов’язане з витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат.

Політична економія трактує виробничі витрати як  грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг).

Методологічні засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати». У цьому нормативному документі витрати підприємства поділяються на витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їхніх наслідків.

Визначення  витрат підприємства дається у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»  і П(С)БО 3 «Звіт про фінансові  результати». Згідно з цими П(С)БО: «Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)» [8, п. 3].

Витрати виробництва – це поточні витрати живої і уречевленої праці на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг. Витрати певного періоду визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які  неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Класифікація виробничих витрат — це розподіл витрат, що становлять собівартість продукції на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу собівартості. Відповідно до П(С)БО 16 витрати класифікуються наступним чином ( рис 1.2)

 

 

 

Рис 1.2 Класифікація витрат згідно П(С)БО 16 «Витрати»

Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва та керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Ці витрати під час виникнення не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта обліку. Загальновиробничі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому повинні бути враховані при обчисленні собівартості кожного виду продукції.

Загальновиробничі витрати поділяються  на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Постійні загальновиробничі  витрати диференціюються на розподілені  та нерозподілені.

Розподілені постійні загальновиробничі витрати відносять на відповідні об'єкти обліку витрат, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникненню. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

 

2. СИНТЕТИЧНИЙ, АНАЛІТИЧНИЙ І ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Відповідно  до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність  за організацію бухгалтерського  обліку та забезпечення фіксування фактів усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи

Первинні  документи складаються на бланках типових форм, затверджених наказами Державного комітету статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених наказами міністерств і відомств України. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи  підлягають обов'язковій перевірці працівниками бухгалтерської служби підприємства, за формою і змістом. Відповідальними працівниками бухгалтерії перевіряється наявність у первинному документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству.

У первинних  документах не допускаються підчистки  і необґрунтовані виправлення. Помилки в первинних документах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом: неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати відомості.

Для обліку загальновиробничих витрат Планом рахунків передбачено синтетичний рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Рахунок 91 — активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів. На цьому рахунку ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом  рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, з відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами відповідальності та статтями витрат. 

Згідно  із законодавством підприємство може самостійно відкривати субрахунки до рахунку 91. Також згідно з П(С)БО 16 «Витрати» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» підприємства відкривають певний перелік субрахунків.

Наприклад, в сільськогосподарських підприємствах до рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відкривають такі субрахунки:

• 911 «Загальновиробничі витрати рослинництва»;
• 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва»;
• 913 «Загальновиробничі витрати промислових виробництв»;
• 914 «Загальновиробничі витрати інших виробництв»;
• 915 «Фіксований сільськогосподарський податок»;
• 916 «Орендна плата за земельні паї»

Згідно П(С)БО 16 «Витрати», пункту 15 загальновиробничі витрати  обліковуються за такими статтями:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів  загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. 

4. Витрати на утримання, експлуатацію  та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення  технології й організації виробництва  (оплата праці та відрахування  на соціальні заходи працівників,  зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).