Види аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність аудиту

2. Види аудиту: завдання внутрішнього аудиту, його взаємозв'язок із зовнішнім аудитом

3. Класифікація зовнішнього аудиту

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Виникнення аудиту в першу  чергу пов'язане з поділом інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємства (адміністрація, менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники, акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери підприємства.

Досить часті банкрутства  підприємств, обман з боку адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень. Акціонери хотіли бути впевнені, що їх не обманюють, що звітність,подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і підтвердження фінансової звітності запрошувались люди,яким, на думку акціонерів, можна було довіряти.

Головною вимогою до аудитора, були його бездоганна чесність і незалежність. Знання бухгалтерського обліку немало спочатку особливого значення, однак з ускладненням бухгалтерського обліку необхідною умовою стає й гарна професійна підготовка аудитора.

Світова економічна криза 1929-1933 рр.. посилив потребу в послуги бухгалтерів-аудиторів. У цей час різко посилюються вимоги до якості аудиторської перевірки і її обов'язковості,збільшується ринкова потреба в такого роду послугах. Після закінчення кризи практично всі країни починають уводити обов'язкові вимоги до обсягу інформації, що міститься в річних звітах, і обов'язковості публікації цих звітів і висновків аудиторів. Аудит стає потужною зброєю проти шахрайства.

Метою та завданням даної роботи є детальне висвітлення характеристик та класифікація видів аудиту за різними критеріями.

 

 

 

1. Сутність аудиту

Економічна наука дає  багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит - це процес, під  час якого компетентна, незалежна  особа збирає й оцінює свідчення  про кількісну інформацію, яка  стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і  відображення у звіті ступеня  відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову  діяльність суб'єкта господарювання з  метою формування висновків про  його реальний фінансовий стан.

Це визначення суттєво  відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про  аудиторську діяльність". За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської  діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності  їх звітності, обліку, його повноти  і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам.

У західних країнах публічною  є не бухгалтерська, а фінансова  звітність. Якби бухгалтерська звітність  була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу  не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Користувач дістає легку  для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається  розшифрування окремих статей фінансової звітності.

В Україні ж за наявності  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій опублікування  бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з  іншого - обмеженою, оскільки вона не розкриває  повністю деяких важливих моментів, наприклад  усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств.

Сутність аудиту полягає  у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою  висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам  законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського  обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит - це вид підприємницької  діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Відомий автор книги "Основи аудиту" Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує  й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і  стосується специфічної господарської  системи, з тим щоб визначити  і виразити у своєму висновку ступінь  відповідності цієї інформації установленим стандартам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види аудиту: завдання внутрішнього аудиту, його взаємозв'язок із зовнішнім аудитом

Сучасні форми організації  бізнесу вимагають не тільки захисту  інформаційних потреб зовнішніх  користувачів, але й формування спеціальних  форм економічного контролю всередині  холдингів та корпорацій. Тому залежно  від форми та мети аудит буває: зовнішній (незалежний), внутрішній (залежний).

Зовнішній аудит - це аудит, який визначається як завдання з надання  обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів. Головною характерною рисою зовнішнього  аудиту є існування тристоронніх відносин, в яких аудитор має незалежність від інших двох сторін.

Виникнення внутрішнього аудиту пов'язано перш за все з  тим, що внаслідок процесу концентрації капіталу відбувається утворення бізнес-структур, в яких існують юридично відокремлені суб'єкти господарювання (підприємства), що знаходяться під контролем (у  власності) іншої структури - холдингу. Таким чином, виникає об'єктивна  необхідність у спеціальному контролюючому  органі - внутрішньому аудиті. Підрозділи внутрішнього аудиту, на відміну від  зовнішнього, знаходяться під контролем  управлінського органу холдингу, але  не підпорядковуються іншим структурам, що входять до його складу. Тому і  виникає таке поняття, як внутрішній, або залежний аудит.

Основним правилом, що регулює  процедуру організації і функціонування внутрішнього аудиту, є наступне: сума витрат на його утримання не повинна  перевищувати очікуваних збитків в  даний період з причини його неефективності.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від  розміру, структури суб'єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу. Як правило, внутрішній аудит складається  з одного або декількох наведених  елементів:

- Моніторинг внутрішнього  контролю. Впровадження адекватного  внутрішнього контролю входить  до обов'язків управлінського  персоналу та вимагає постійної  уваги. Управлінський персонал  покладає, як правило, на внутрішній аудит відповідальність щодо перевірки внутрішнього контролю, моніторингу його функціонування, а також надання рекомендацій з його вдосконалення;

- перевірка фінансової  і господарської інформації. Цей  елемент може включати перевірку  способів, що застосовуються для  визначення, виміру, класифікації цієї  інформації і складання звітності  про неї та конкретний запит  щодо окремих статей, у тому  числі детальне тестування операцій, залишків на рахунках і процедур;

- перевірка економічності  та продуктивності діяльності. включаючи  не фінансові заходи контролю суб'єкта господарювання;

- перевірка дотримання  законів, нормативних актів та  інших зовнішніх вимог, а також  політики, директив управлінського  персоналу та інших внутрішніх  вимог. Цілі внутрішнього аудиту  значно ширші за цілі зовнішнього  аудиту. Це надає гнучкості внутрішнім  аудиторам для задоволення потреб  підприємства. Різні підприємства  відрізняються обсягом, спрямованістю  та сферами дослідження внутрішнього  аудиту. Наприклад, менеджмент одного  підприємства може вирішити, що  внутрішні аудитори мають оцінювати  внутрішній контроль та фінансові  звіти кожного підрозділу щорічно;  тоді як на інших підприємствах,  крім того, внутрішні аудитори  повинні бути консультантами  і зосереджуватися на рекомендаціях,  які покращують показники діяльності.

Аналіз поглядів відомих  вчених і спеціалістів у галузі аудиту та законодавчої бази стосовно суті внутрішнього аудиту та його функцій дає підстави концептуально відокремити його від внутрішнього контролю і сформулювати такі висновки:

— внутрішній аудит організаційно  призначений обслуговувати інтереси власників підприємства;

— система внутрішнього контролю призначена обслуговувати  інтереси інших користувачів — керівництва  підприємства;

— вимоги норм чинного законодавства  стосовно ревізійних комісій (ревізорів) з незалежного контролю (внутрішнього аудиту) за фінансово-господарською  діяльністю економічних суб'єктів  мають обов'язковий характер і  підлягають неухильному дотриманню;

внутрішній контроль має  ініціативний характер: за розсудом керівництва  економічного суб'єкта він може проводитися  в поточному (постійному), періодичному чи одноразовому режимі;

проведення внутрішнього аудиту акціонерних товариств, товариств  з обмеженою та додатковою відповідальністю, комерційних банків в установлених законодавством випадках є обов'язковим;

— внутрішній контроль може за розсудом керівництва економічного суб'єкта здійснюватися власним  структурним підрозділом, штатним  контролером чи на договірних засадах  сторонньою спеціалізованою організацією;

— внутрішній аудит в  інтересах власників має, в установлених законодавством випадках, проводитися  ревізійною комісією (ревізором) чи внутрішніми  аудиторами.

Внутрішній аудит може зосереджуватися на фінансовій звітності (фінансовий аудит), відповідності політиці, процедурам, законам чи регулятивним документам (аудит відповідності), виявленні  помилок та зловживань (аудит порушень) та операційній ефективності і продуктивності (операційний аудит).

Операційний аудит — це вид внутрішнього аудиту, який досліджує  дії об'єкта щодо ефективності й  продуктивності і може оцінити будь-які  дії на будь-якому рівні в межах  підприємства. На відміну від фінансового  аудиту, операційний аудит зосереджується швидше на діях, подіях, аніж на підтвердженні  фінансового звіту. Загальним для  всіх завдань операційного аудиту є  підвищення прибутковості підприємства.

Управлінський аудит —  вид операційного аудиту, спрямований  на оцінювання ефективності управління організаційною одиницею. Він концентрується більше на ефективності, ніж на продуктивності. Ефективність та продуктивність, що використовуються для характеристики операційного аудиту, — різні поняття.

Продуктивність можна  розглядати як вхідну міру. Це стосується контролю за рівнем витрат і поточних функцій мінімізації витрат. Ефективність — орієнтовний вихід — міра продуктивності використання ресурсів підприємства. Продуктивність може розглядатися також з погляду зростання  прибутковості, рентабельності. За високого рівня організації продуктивність стає менш важливою стосовно ефективності. Між зовнішнім та внутрішнім аудитом існує тісний взаємозв'язок. Внаслідок його існування МСА мають у своєму складі спеціальний стандарт МСА 610 "Використання роботи внутрішнього аудитора".

Хоча обидва види аудиту мають загальні завдання, між ними існують значні відмінності

Роль внутрішнього аудиту визначається управлінським персоналом, і його цілі відрізняються від  цілей зовнішнього аудитора, призначенням якого є надання незалежного  висновку щодо фінансових звітів суб'єкта господарювання.

Цілі функціонування внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог  управлінського персоналу. Основне  ж завдання зовнішнього аудитора — встановити, чи не містять фінансові  звіти суттєвих викривлень.

Проте деякі способи досягнення відповідних цілей часто подібні, а отже, ці конкретні аспекти внутрішнього аудиту можуть виявитися корисними  при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу зовнішніх аудиторських процедур.

Внутрішній аудит є  підрозділом суб'єкта господарювання. Незалежно від ступеня самостійності  та об'єктивності внутрішнього аудиту, він не може досягнути такого ступеня  незалежності, якого вимагають від  зовнішнього аудитора при висловленні  ним думки щодо фінансових звітів. Зовнішній аудитор несе виключну відповідальність за висловлену аудиторську  думку, і ця відповідальність не зменшується  при будь-якому використанні внутрішнього аудиту. Всі судження, що стосуються аудиту фінансових звітів, формуються зовнішнім аудитором.