Теоретичні основи обліку основних засобів

Введення в дію КОФ (з 01.01.98 р.) припинило дію класифікатора "Загальнодержавний класифікатор. Основні фонди".

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” № 92 від 27.04.2000 р. основні засоби за натурально-матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев'ятьма групами (рахунками):

 

 

Підприємства  можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних активів, термін експлуатації яких перевищує один рік» відображаються на субрахунку № 112 та по яких нараховується знос.

 

 

1.2. Оцінка основних засобів

 

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за національним стандартом 7 “Основні засоби") № 92 від 27.04.2000 р.:

- первісна вартість;

- переоцінена вартість;

- залишкова вартість;

- справедлива вартість;

- вартість, яка амортизується;

- ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості Інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.   

Залишкова вартість - різниця між первісною ^переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі

Вартість, яка  амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна  вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку івдприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (утворені) основні  засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів¹.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам актишв за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податки);
• реєстраційні збори, державне мито та аналопчю платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отримантам) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків  за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої: вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює  її собівартості, яка  визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси" та 16 "Витрати".

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат^ пов'язаних з поліпшенням  об'єкта (модернізація, модифікація» добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх вигід від його використання, включаються до складу витрат¹.

 

 

1.3. Завдання  бухгалтерського фінансового обліку основних засобів

 

Бухгалтерський фінансовий облік основних засобів повинен забезпечити:

• контроль за зберіганням основних засобів;
• своєчасне, правильне документарне оформлення відображення в обліку надходасемня основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщенита з цеху в цех, зі схладу на склад, з відділу у відділ тощо) ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);
• своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів;
• відображення в обліку витрат на ремют основних засобів;
• визначення результатів від ліквідації, а також збитків вад списування не повністю амортизованих об'єктів основних засобів;
• виявлення зайвим та морально застарілих; основних засобів.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен  забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, трансрортаих засобів та інших засобів праці.

Характерною особливістю  засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взавмозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної  робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих  видах. Ця різниця для кожного  конкретного засобу праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу.

Промислові підприємства постійно поповнюються новими засобами праці відповідно до вимог досягнутого  рівня технології виробництва, характеру  й обсягу виготовлюваної продукції¹.

Поінформованість про  наявність засобів праці та постійний  контроль за їх ефективним використанням  мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх облік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Удосконалення  обліку основних засобів

 

 

2.1. Облік надходжень  основних засобів

 

Основні засоби підприємств  формують в результаті:

• капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);
• внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;
• в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Синтетичній облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

— надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно  отриманих),  зарахованих на  баланс підприємства;

— сума витрат, яка пов’язана  з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

— сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

— вибуття основних засобів  внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

— часткова ліквідація;

— сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби»  ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати  на поліпшення земель»,

103 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна  худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо¹.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку 10 «Основні засоби»» Планом рахунків передбачений рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»»

112 «Малоцінні необоротні  матеріальні активи»,

113 «Тимчасові (нетитульні) споруди».

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні  матеріальні активи». На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні  активи» ведуть облік предметів,  строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні Інструменти і спеціальні пристосуваннЯа вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів,

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

 

 

2.2. Облік амортизації  основних засобів

 

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи  частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено  як систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання.

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Під ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта¹.

Об'єктом амортизації є основні засоби, які мають обмежений строк корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання якої не обмежений, не підлягає амортизації).

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати від його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.

Для нарахування амортизації  підприємства можуть застосовувати як метод рівномірної, так і прискореної амортизації.

Рівномірна  амортизація досягається переважно за допомогою методу прямолінійного списання. При цьому методі вартість об'єкта основних засобів списується рівними частками протягом всього періоду його експлуатації. Перевагою такого методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з доходом від реалізації. Проте при цьому методі не враховується моральний знос, різні виробничі потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації.

При використанні методів прискореної амортизації у перші роки експлуатації основних засобів списується більша (основна) частина їх вартості, з щорічним зниженням амортизаційних відрахувань. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що найбільша інтенсивність використання основних засобів приходиться на перші роки експлуатації їх, коли вони фізично і морально є новими, а також тим, що у підприємства накопичуються кошти для заміни об'єкта в разі швидкого морального старіння та інфляції.

Метод нарахування амортизації  визначається підприємством самостійно й періодично переглядається.

Нарахування амортизації  починається з місяця наступного за місяцем, в якому основні засоби визнані активом, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів з підприємства. На період переведення основних засобів на консервацію, а також реконструкції і модернізації нарахування амортизації призупиняється.

Розрахунок  амортизації  здійснюється у розробних таблицях ф. 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), ф. 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій), ф. 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Сума нарахованої амортизації по основних засобах включається у витрати тих ділянок виробництва (обігу), де знаходяться в експлуатації основні засоби, і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з дебетом рахунків: