Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про  зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів  та обмеження щодо його розподілу  між власниками (учасниками).

У примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи  основних засобів наводиться сума курсових різниць у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеної  у фінансовій звітності дочірніх підприємств.

Висновок

Отже, усі основні засоби, крім землі підвержені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів  вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу.  Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни  зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – це  систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації  основних засобів робиться такими методами:

• прямолінійний;
• виробничий;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивний

Серед альтернативних методів  нарахування амортизації, що передбачені  стандартами GAAP, можна визначити  такі, як метод списання та заміни, метод  групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод   зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації  податковими методами , що приводить  до різноманітних протиріч.

Основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити  фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Щомісяця амортизаційні  нарахування за обраним методом  відображаються на рахунках бухгалтерського  обліку, для чого призначений пасивний рахунок 13. Для розрахунку амортизації  використовують типову форму ОЗ - 14.

Отже, амортизаційні відрахування – один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою  амортизації регулюється швидкість  звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється  технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено  амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних  ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у  рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Отже, ми з’ясували, що П(С)БО №7 “Основні засоби” має як позитивні  сторони, так і негативні. По-перше  він відкидає положення, що зафіксовані  у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, що недопустимо. По-друге, надання необмежених прав підприємствам  у виборі системи амортизації  не має аналогів у світі. Така міра означає зупинення сплати податку  на прибуток.

Багато недоліків у  стандартах пов’язано з недостатнім  виясненням теоретичних основ прискореної  та не прискореної амортизації, що потребує доробки у нормативній базі.

Отже, зробимо висновок, що:

• амортизаційна політика перехідного періоду повинна органічно поєднувати директивні та ринкові важелі при посиленні останніх;
• держава повинна регламентувати принципи побудови амортизаційної системи спеціальним Законом України “Про амортизацію”.
• законодавчо затверджений порядок амортизацій повинен збутися недоліків діючої методології.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р.

2. Закон України «Про  оприбуткування прибутку підприємства»  № 283/97-ВР в редакції від  22.05.97 р., зі змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про  податок на додану вартість»  № 168/97-ВР від 3.04.97 р., зі змінами  і доповненнями.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.

6. Н.М. Ткаченко Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей – 5-те видання, доповнене і перероблене – К.: А.С.К., 2000- 784с.

7. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Кометарі.ч.6.-Луганськ: «Футура» ДСД «Лугань», 2000- 368с.