Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів

 

ЗМІСТ

 

Вступ …………………………………………………………………… 2

 

 

1. Сучасне нормативне  регулювання обліку основних  засобів …….     4

2. Визнання та оцінка  основних засобів ……………………………..      5

3. Відображення процесу  амортизації  основних засобів

    у звітності …………………………………………………………..     8

 

Висновок ……………………………………………………………..      10

 

Список використаних джерел ………………………………………..     12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

Вступ

Реформи у системі бухгалтерського  обліку, що почалися в Україні ще у 1997 р., заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув  і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок  нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись  з’єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у  “жертву” економічну сутність більшості  операцій з основними засобами. Результати такого об’єднання привели до того, що при продажу об’єктів основних засобів, як правило, був відсутній  фінансовий результат, нарахування  амортизації робилося на балансову  вартість групи, а не на вартість окремого об’єкту тощо. Нововведення поставили  бухгалтерський облік основних засобів  з ніг на голову. Відображення в  обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.

З 1 липня 2000 р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи  нарахування амортизації. Починаючи  з цієї дати на підприємстві повинно  вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При  цьому два цих обліки існують  зовсім самостійно, та не слід шукати між  ними жодних взаємин. Податковий облік  основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку  № 7 “Основні засоби”.

При виборі теми реферату я зупинилася на зносі (амортизації) основних засобів із кількох причин: по-перше, облік основних фондів є одним з основних елементів бухгалтерського обліку як для банків і страхових компаній, так і для виробничих підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, із якими я мала можливість познайомитися.

Метою моєї роботи є вивчення теоретичного матеріалу і діючих у даний час законодавчих актів  у сфері обліку основних засобів  та їх амортизації, а також бажання  бути в курсі останніх змін законодавства, вивчення складу основних фондів, порядок  їх оцінки, документального оформлення, перенесення вартості на продукцію (роботи або послуги) та інші аспекти  даного виду бухгалтерського обліку.

Таким чином, у даній роботі поряд з визначенням концепцій  амортизації розглядається порядок  нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації у  регістрах бухгалтерського обліку  відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань  на результати фінансово-господарської  діяльності промислових підприємств  та проблемам обліку амортизації  в Україні та шляхам їх подолання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів

Діючі нормативні акти, що регламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації

• Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV.
• Закон про ПДВ від 03.04.97 р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
• Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 15 липня 1999 року №977-XIV.
• Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
• Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв" від 24 липня 1997 р. №159.
• Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. №352.
• Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.95 р. за №168/704.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.

 

 

 

 

 

 

 

2. Визнання та оцінка основних засобів

У Законі України "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.99 р. не дано визначення основних засобів - є лише визначення активів, до яких належать ресурси, контрольовані підприємством  у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить у майбутньому  економічні вигоди.

Непряме визначення основних засобів знаходимо в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". У пункті 16 рекомендовано  в статті балансу "Основні засоби" вказувати вартість власних та отриманих  на умовах фінансового лізингу об'єктів  і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). Таким відповідним  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку є Положення (стандарт) 7 "Основні  засоби", який повинен був визначити  методологічні засади формування у  бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і який досі не затверджено.

На це ж Положення (стандарт) посилається Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій", затверджена наказом  Мінфіну №291 від 30.11.99 р. Згідно з  нею до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або  постачання товарів і послуг, надання  в оренду іншим особам або для  здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного  використання (експлуатації) яких перевищує  один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Треба звернути увагу: у визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включаються  при придбанні (спорудженні, виготовленні) до складу основних засобів. Таку мінімальну вартість Мінфін визначив у Наказі №258 від 17.12.98 р. "Про зміни граничної  вартості предметів" у розмірі  до 500 гривень.

Що стосується податкового  обліку, то він оперує поняттям "основні  фонди" і дає таке визначення: "Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській  діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом" (підпункт 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Далі в законі сказано, що основні фонди поділяються за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їх частини (квартири і  місця загального користування);

група 2 - автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи  електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні  фонди, не включені до груп 1 і 2.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під  визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або  їх структурному компоненту та загалом  по групі 1 як сума балансових вартостей  окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під  визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи  основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік  балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою  оподаткування не ведеться.

Первісна  вартість об'єкта основних засобів складається з  таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та  підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні  збори,  державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються  в  зв'язку  з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку  з  придбанням  (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші  витрати,  безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів  до  стану,  у  якому  вони  придатні  для використання із запланованою метою.

 

Витрати на сплату відсотків  за користування кредитом не включаються  до  первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих  основних  засобів  дорівнює  їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням  витрат.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу    підприємства,    визнається   погоджена   засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна   вартість  об'єктів,  переведених  до  основних засобів з  оборотних  активів,  товарів,  готової  продукції  тощо дорівнює її  собівартості. Первісна вартість об'єкта основних засобів,  отриманого в обмін на подібний об'єкт,  дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта  основних  засобів.  Первісна вартість об'єкта основних засобів,  придбаного в обмін (або  частковий  обмін)  на  неподібний  об'єкт,  дорівнює справедливій  вартості  переданого   об'єкта   основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час  обміну. Первісна вартість  основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта    (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання,  реконструкція  тощо),  що призводить до збільшення  майбутніх  економічних  вигод,  первісно очікуваних  від  використання об'єкта.  Витрати, що здійснюються для підтримання  об'єкта в робочому стані та  одержання  первісно визначеної суми майбутніх  економічних вигод від його  використання,  включаються  до  складу витрат.

 

3. Відображення процесу амортизації основних засобів у звітності

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

• вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі;
• методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації);
• наявність та рух у звітному році первісної (переоціненої) вартості та суми зносу на початок звітного року; первісної вартості основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств; суми зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки; первісної (переоціненої) вартості та суми зносу основних засобів, які вибули; суми нарахованої амортизації; суми втрат від зменшення корисності,  відображеної в звіті про фінансові результати в звітному періоді; інших  змін первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів; первісної  (переоціненої)  вартості та сума зносу на кінець звітного року.

У примітках до фінансової звітності також наводиться така інформація:

1. вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним  законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження;
2. вартість переданих у заставу основних засобів;
3. сума капітальних вкладень на придбання і будівництво основних засобів за звітний рік;
4. сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів;
5. залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо);
6. первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись;
7. залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу;
8. первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.