Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства

     Стратегічні управлінські рішення характеризуються такими ознаками:

- орієнтація на майбутнє (довгостроковий аспект);

- високий рівень невизначеності;

- глобальний характер і важливість наслідків стратегічних рішень для підприємства.

     Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій, особливостей, можливих напрямів його розвитку.

     Предметом стратегічного аналізу є концептуальні напрями функціонування і розвитку підприємства, його організаційні, економічні та інформаційні ресурси й можливості, які розглядаються з погляду нарощування стратегічного потенціалу підприємства та зміцнення його позицій на ринку в довгостроковому аспекті.

     Як  об'єкти стратегічного аналізу переважно виділяють окремі стратегічні господарські підрозділи, стратегічні зони господарювання, сектори бізнесу або окремі продукти.

     Стратегічні господарські підрозділи (СГП) - це квазіавтономні підрозділи диверсифікованої компанії, структура якої організована за дивізіональною схемою.

     Стратегічні зони господарювання (СЗГ) - це окремі сегменти оточення (ринку), на які підприємство має вихід або бажає вийти.

     Сектори бізнесу та окремі продукти виділяються як об'єкти стратегічного аналізу як у диверсифікованих, так і у вузькоспеціалізованих фірмах. Під сектором бізнесу у більшості випадків розуміють окремий напрям у діяльності підприємства (наприклад, виробництво мотоциклів і велосипедів - це різні сектори бізнесу мотозаводу). Найдетальніший стратегічний аналіз здійснюється за окремими продуктами - тобто конкретними видами товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) споживачам.

     Стратегічний  аналіз повинен підготувати множину  альтернатив для прийняття рішення. Це майже завжди проблематично, оскільки в умовах невизначеності вибір альтернатив та їх належне аналітичне обґрунтування є дуже складною процедурою.

     У більшості випадків стратегічний аналіз зосереджується на вирішенні трьох  основних питань, важливих для будь-якого підприємства в будь-якій ситуації:

1. В якому становищі перебуває підприємство зараз ?
2. В якому становищі воно повинно бути через певний проміжок часу (через три, п'ять, десять років) ?
3. Які існують шляхи досягнення бажаного становища і якими способами його можна досягнути ?

     Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об'єкта (підприємства) та його оточення.

     Системна  модель - результат стратегічного аналізу - складається з допомогою дослідження як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства. При цьому відбувається поділ стратегічного аналізу на дві частини:

1. Аналіз зовнішнього середовища;
2. Аналіз внутрішнього середовища (управлінський аналіз).

     Ці  частини стратегічного аналізу  організаційно відокремлені одна від  одної: за проведення зовнішнього аналізу відповідає комерційний відділ (служба маркетингу), а функції внутрішнього (управлінського) аналізу можуть виконувати працівники різних підрозділів (планово-економічного відділу, бухгалтерії або служби внутрішнього аудиту).

     Стратегічний аналіз зовнішнього середовища - це комплексне дослідження зовнішнього середовища організації (галузі, конкурентів, споживачів, постачальників) з метою оцінки можливостей та загроз і розробки оптимальної економічної стратегії на основі вибору серед можливих альтернатив.

     Стратегічний  аналіз внутрішнього середовища (управлінський  аналіз) може бути визначений як процес комплексного дослідження внутрішніх ресурсів та резервів підприємства з  метою системної оцінки його реальних і потенційних можливостей, виявлення внутрішніх стратегічних можливостей і проблем.

     Стратегічний  аналіз поділяється на зовнішній  і внутрішній на організаційному  і частково на методологічному рівнях. У той же час їх об'єднують спільні  завдання і деякі методи, що являють  собою "інтерфейс" між аналізом зовнішніх і внутрішніх стратегічних факторів. 
 

5. Методологія стратегічного аналізу

     Метод стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці методичні прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва.

     У стратегічному аналізі використовують ряд загальнонаукових прийомів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, класифікація та ін.

     Наукове дослідження у стратегічному  аналізі має на меті знаходження  постійних відносин між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми:

- індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих висновків до загальних висновків, які утворюють правила (закони);

- дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш загальних, або до окремих фактів;

- перевірку таких фактів і висновків.

     Оскільки  стратегічний аналіз використовує інформацію, яка характеризується високим рівнем невизначеності, його проведення вимагає  глибокого системного дослідження фактів та явищ з метою формулювання правил і критеріїв (індукція) для проведення досліджень і здійснення оцінки стратегій діяльності на їх основі (дедукція). За допомогою дедукції можна отримати нові факти і висновки, які в подальшому будуть основою для індукції, причому цей процес має циклічний характер. Взаємозв'язок індукції і дедукції у стратегічному аналізі обумовлюється безперервністю економічних процесів, а факти і висновки, що фігурують у цій системі, потребують ретельної перевірки на кожному етапі.

     Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного  аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які залежно  від об'єктів дослідження можна  об'єднати у сім груп: 
1) стратегічний аналіз макрооточення підприємства;

     2) стратегічний аналіз безпосереднього  оточення (галузі і конкуренції);

     3) стратегічний аналіз організації;

     4) стратегічний аналіз продукту;

     5) стратегічний фінансовий аналіз;

     6) стратегічний інвестиційний аналіз;

     7) аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень.

     Під час визначення стратегічних цілей, а також вибору виду стратегії  застосовуються різноманітні методи і  технології прогнозного аналізу (прогнозування  і передбачення), критерії вибору оптимального варіанта в умовах недостатньої інформації та високого ступеня невизначеності.

     В основу традиційного підходу до розуміння  стратегії покладено припущення, що менеджери й економісти, застосовуючи цілу низку потужних аналітичних  інструментів, можуть передбачити майбутнє будь-якого бізнесу настільки точно, щоб безпомилково вибрати правильний стратегічний напрям для нього. При цьому досить часто невизначеність майбутнього просто недооцінюється, що призводить до перебільшення ролі традиційних інструментів фінансового прогнозування і прийняття рішень.

 

     Висновки

     За  ієрархією в системі управління виділяють чотири види стратегій: корпоративну, ділову, маркетингову та функціональну.

     Стратегічний  план є інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження у поточну діяльність елементів стратегії підприємства.

     Основними підходами до формування стратегічного  плану є:

- підхід «від досягнутого»;

- оптимізаційний;

- адаптаційний.

     Стратегічний  аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства в перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.

     Метод стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці методичні прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва.

 

      Список використаних джерел

1. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.

2. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посіб. Для самост. вивч. дисц. / За ред. М.В. Кужельного. – К.: КНЕУ, 2002. – 198 с.

3. Уткин Э.А. Финансовое управление. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ»: Экмос, 1997. – 107 с.

4. Володькина М.В. Стратегический менеджмент. – К.: Знання, 2002. – 149 с.

5. Ковальчук М.І. Стратегічний аналіз у сільському господарстві:

6 .Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 259 с.

7. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 412 с.

8. Рeдченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. – Львів: Новий світ-2000, 2003. – 272 с.

9. Галушка З.І., Комарницький І. Ф. Стратегічний менеджмент: Навч.-метод. посібник / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці, 2006. – 247 с.

10. Уліганинець Г.П. До питання про сутність терміну «економічний потенціал» // Економічні науки /3. Фінансові відносини. – 2007. – Доступний з:http://www.rusnauka.com/14.NTP_2007/Economics/ 21654.doc.htm

11. Парасій-Вергуненко І.М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2007. – 360 с.