Історія виникнення та розвитку бухгалтерського обліку

До кінця 19 ст. система бухгалтерського обліку, основи якої були закладені Лукою Пачолі, зазнала певних змін, що були пов’язані із специфікою господарської діяльності великих промислових корпорацій:

1) створені  перші компанії, які були відокремленні  від їх власників; 

2) виник акціонерний  капітал; 

3) розмежовано  капітал і прибуток;

4)введено  поняття “діюче підприємство”; 

5) почали  працювати фондові біржі; 

6) розширилась  промисловість і торгівля. На сцені з’явилися люди облікової професії.

Саме життя  висувало вимоги до бухгалтерії. Винаходи і відкриття створювали нові форми промисловості і торгівлі; розгалужувалась мережа залізниць; постійно удосконалювалась галузь пароплавства; розширювались торгові центри; розвивались пошта і телеграф; були введені в обіг векселі та чеки; зазнали перетворень мінова та кредитна системи; збільшувався обсяг біржових операцій і торговий оборот більшості корпоративних підприємств; підвищувався рівень загальної та спеціальної освіти населення, - все це сприяло усвідомленню необхідності раціональної, ефективної звітності, яка неможлива без бухгалтерії.

Середина 19 ст. – це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки  в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з’являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними в Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з грунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводиться курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчиських товариствах та ферейнах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з’являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва в науку, яка набувала все більшого значення в економічному житті.

Поступово науковці дійшли висновку, що рахівництво теж  є наукою .Воно має предмет і досліджує його так, як не вивчає жодна інша наука. Рахівництво має свою загальну теорію знання, свій особливий метод дослідження і, як утилітарна наука, своє прикладне знання, як практичний додаток до загальної теорії та методу.

В цей період з 1870 року і до початку 20 ст. Наукова  робота в галузі рахівництва стала  ще більш інтенсивною, з’явилось  багато змістовних праць його теорії і практики.Незважаючи на окремі розбіжності, всі праці провідних вчених цього періоду в історії рахівництва по суті розвивали основні напрямки теорії рахівництва, які були сформульовані раніше (юридичний та економічний), тому історичний розвиток рахівництва збігався з розвитком основних напрямків облікової науки.

Одночасно з  вченнями в галузі подвійної бухгалтерії  з'являлись, як і раніше, вчення про  потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те завзяття, з яким на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.

Представники  французької школи, розвиваючи ідеї італійських авторів, внесли свій вклад  до розвитку бухгалтерського обліку. М. ван Дамм (1606 р.) запропонував ввести первинні документи як єдину підставу для всіх бухгалтерських записів (33,101). Це був істотний крок на довгій дорозі становлення бухгалтерського обліку у відомій нам сучасній виставі. Таким чином, первинний документ є основою обліку господарської  операції. Діє класичне правило відомого німецького автора В. Швайкера (1549 р.): немає документа, немає бухгалтерського запису (35, 20). Цей принцип є основоположним і в наші дні.  Інший француз М. Тома (1631 р.) удосконалив структуру хронологічного запису: щоб зробити журнал зручнішим для віддзеркалення складних статей, в нього введено дві колонки для сум - приватна і загальна. Надалі А. Мендес (1803 р.) і Е. Дегранж (1802 р.) обгрунтували важливість введення хронологічного і систематичного записів. А. Мендес обгрунтував правило: підсумок зворотів по журналу має дорівнювати підсумку дебетових і підсумку кредитових зворотів по Головній книзі.

Французькі  вчені висунули доктрину трьох функцій  обліку:

1)рахівничої, пов’язаної з розробкою спеціальної  логіки, класифікацією об’єктів  рахунків тощо; 2)соціальної, що порівнює інтереси різних суб’єктів суспільних відносин;

3) економічної,  що дозволяє за допомогою облікової інформації здійснити управління господарськими процесами.

Суттєвий  внесок до розвитку теорії бухгалтерського  обліку зробила американська школа рахівництва силу обмеженого характеру участі держави в регулюванні економіки (в порівнянні з Європою) і специфіки англо-американської системи права ідеї американської школи обліку значно відрізняються від європейських концепцій.

Традиційно  бухгалтерський облік в США був спрямований передусім на задоволення інтересів власників і використовувався, в основному, як інформація для прийняття рішень з управління виробництвом. Завдяки цьому американські спеціалісти приділяли значну увагу розробці різних економічних методик узагальнення та оцінки фактів господарської діяльності, а також їх застосування в залежності від умов функціонування підприємства і цілей власника.

Подальші XVIII-XIX століття перетворили бухгалтерський облік на науку. Австрійський фахівець Ф. Ськубіц в 1889 р. дав бухгалтерії  наступне визначення: "Бухгалтерія - це діяльність, направлена до того, щоб  змалювати в числах весь хід і  весь стан підприємства згідно із запропонованими  цілями".

Перша згадка про виникнення управлінського обліку датується 1855 р. і відноситься до системи обліку, що застосовувалась на фабриці “Ліман Міллс” і була спроектована, виходячи з цілей більш ефективного моніторингу виробничого процесу.

Одним із значних  досягнень американської бухгалтерської школи є розробка нових методів  розробки виробничих запасів, зокрема, в цінах останніх за надходженням партій (ЛІФО), перших за надходженням партій (ФІФО) , відшкодування (НІФО) тощо.

У першій половині 19 ст. Формується російська бухгалтерська  школа .Її засновником вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень до системи обліку: відкриття рахунків через рахунок капіталу, впровадження синтетичного обліку товарів тощо. Дана школа розвивалась в руслі ідей методів німецької школи через те, що в Росії велика бухгалтерів були німцями. Однак існували спроби використати й інші доктрини. Ф.Єгерський, видатний вчений, батько потрійної бухгалтерії, намагався дати фінансове трактування обліку, яке виявилось досить близьким до ідей французької школи.

Аналіз облікової  літератури до початку 20 ст. свідчить про  існування трьох напрямків в російській, а, отже , й українській бухгалтерській науці:

1) Висвітлення  в літературі рекомендацій з  дотримання правил ведення бухгалтерського  обліку на підставі вже існуючих шкіл;

2) Науковий  пошук та виникнення реформаторських  течій;

3) Початок  наукової розробки з питань  обліку і контролю.

Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам’ятати і про інші науки, які так чи інакше пов’язані з обліком. Необхідно використовувати так званий корпоративний (селективний, об’єднуючий ) підхід, суть якого полягає в тому, що знання, отримані з різних дисциплін, так чи інакше пов’язаних бухгалтерським обліком, служать вихідним матеріалом, який може бути використаний при побудові нових методологічних конструкцій обліку.

Література:

М.І. Кутера "Теория бухгалтерського обліку"