Історія виникнення та розвитку бухгалтерського обліку

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет харчових технологій

 

 

 

Реферат

На тему:

Історія виникнення та розвитку бухгалтерського обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                       Виконала:

                                                                                                                       Студентка ОФПД 3-1

                                                                                                                       Колесніченко О.О.

 

 

Київ, 2009

 

Знання історії  обліку важливе для розуміння його сучасного стану і оцінки можливих напрямків розвитку. Історична еволюція бухгалтерського обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння сучасного і оцінки майбутнього.

В літературі виділяють 4 основні періоди розвитку бухгалтерського обліку: 1-й – з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця 18-ого століття; 2-й – з кінця 18-ого ст. до кінця 19-ого ст.; 3-й – кінець 19-ого і початок 20-ого ст.; 4-й - с початку 20-ого і до наших днів.

Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.

Другий період припадає на час революційних перетворень  у галузі виробництва, розвитку фізичних форм товарних відносин та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й в усьому світі.Протягом цього періоду видаїться досить велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична – у Франції, матеріалістична (економічна) – в Італії, камеральна – в Німеччині тощо.Історичне значення цьго періоду полягає в тому, що саме тоді було визначено основні напрямки науки ”рахівництво ”, за якими відбувся і її подальший розвиток.

Третій період – становлення бухгалтерського  обліку (рахівництво), як галузі науквоих знань.Протягом цоьго періоду зусилля більшості авторів були направленні виключно на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких складає об’єкт даної науки. Було сформульовано ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей

Четвертий період поділяють на дві основні стадії.

Перша стадія - охоплює період до середини 20-го ст.і  характеризується розробкою базових  принципів об’єктивної оцінки майново-правового  стану самостійно господарюючого суб’єкта, галузевим напрямком у побудові системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації національних систем бухгалтерського обліку та звітності.

Друга стадія – розпочалась із середини 20-го ст. і триває до наших днів – характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового  стану господарюючих суб’єктів  в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.

Історичні пам’ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис, як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

Облік Стародавнього світу – облік фактів – в цілому був статичним .В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна .Пряма реєстрація означала вказівки на певний об’єкт . Непряма реєстрація з’явилась пізніше і полягала в тому , що обліковий працівник замість певного облікового об’єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними .

Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення все обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої регламентації обліку. В Греції вперше з’явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризиція. Виникли перші принципи класифікації рахунків : матеріальні, особові та фінансові.

У Давьому  Римі завершився розвиток стародавнього  бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і домашньому господарстві.

Виникнення  книг, термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському  обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) – це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій країні.

Нікому не відомо, хто був винахідником бухгалтерського  обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в 13 – 14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії

Відомий у  світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також виділив історичні передумови, які, на думку вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах – державах.

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з названих ним передумов існувала окремо в різних місцях і в різний час, але одночасно вони жодного разу не спостерігались. Поєднання цих передумов відбулось, коло Христові походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між Європою та Близьким Сходом.

З XIII ст факти  здійснення господарських операцій стали заноситися в спеціальний  журнал - журнал господарських операцій, який вели як окремо, так і в комбінації із записами по рахунках. (Останнє привело  потім до появи спеціалізованої  форми бухгалтерського обліку, яка  носить нині назву Головна для  Журналу).  З моменту появи подвійного запису бухгалтерський облік придбав  вигляд стрункої і логічної системи, що включає: інвентарний рахунок, прибутково-видаткові  операції і розрахунки між боржниками і їх кредиторами. Об'єми обліку значно зростали, з'явилася необхідність подальшого вдосконалення облікових операцій. Італієць Ф. Гаратті (1688 р.) ввів запропоноване Ж. П. Саварі (1676 р.) ділення систематичного запису на синтетичні рахунки (основні книги) і аналітичні рахунки (допоміжні книги) і доповнив форму новим регістром систематичного запису - оборотною ведомостью, яка використовується в сучасному бухгалтерському обліку.

Саме з  епохою відродження пов’язується виникнення терміну “бухгалтер” ( звідси і  “бухгалтерія”). Першою посадовою  особою, яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод  Інсбрукської облікової палати. З цього моменту назва науки і професії зв'язується з основним виглядом облікового регістра - книгою. Слово "бухгалтер" прийшло до нас з німецької мови разом з реформами Петра I. Українською "бухгалтер" можна перекласти як людина,яка веде книгу.

 

В Німеччині  до 1498 р. Особи , які займалися веденням облікових книг ,називались писцями. З цього часу терміни “бухгалтер” і “бухгалтерія” почали витісняти старі назви. В епоху Середньовіччя облік активно розвивався в країнах Західної Європи – Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії тощо. З початком епохи Ренесансу в розвитку обліку відбувся відчутний стрибок. Протягом цього періоду він систематизувався. Все частіше використовувалась подвійна бухгалтерія, яка отримала визнання в Європі. Іоганн Вольфганг Гете вустами свого героя стверджує: ”...подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям людського інтелекту.”

В 15 ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458 р.Венедиктом Котруллі “Про торгівлю і досконалого купця”, хоча надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один із інструментів управління одиничним підприємством і тому автор присвятив йому спеціальну частину.

Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах Лука Пачолі. Це математик зі світовим ім’ям, людина універсальних знань, учень П’єра делла Франческа і Леона Батіста Альберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі. Лука Пачолі - батько сучасного обліку. Лукою Пачолі була написана перша друкарська книга по бухгалтерському обліку (1494 р.). По суті це була книга по математиці і називалася вона "Сума арифметики, геомертії, вчення про пропорції і стосунки". Проте для нас ця робота цікава не стільки викладом математичних відомостей, скільки її розділом - "Трактатом про рахунки і записи", де був описаний спосіб ведення подвійної бухгалтерії. Трактат був перекладений багатьма мовами і, за ступенем впливу на розвиток обліку з ним не може зрівнятися жодна праця. Історики відмічають п’ять найголовніших моментів, які Лука Пачолі вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.

1.Теоретичне  обгрунтування подвійного запису. Л.Пачолі був першим, хто спробував  пояснити поняття дебет і кредит, хоча сам їх не вживав. Ідея полягає в тому, що Головна книга складається за принципом "каса" і "капітал" відносно "дати" і "мати". Іншими словами, одна господарська операція (одні і ті ж гроші) відбивається на двох рахівницях. З одного боку показується, куди вкладені (використані) господарські засоби, з іншої - звідки взяті (чиї) ці кошти. Це основа системи віддзеркалення господарських операцій бухгалтерського обліку по методу подвійного запису.Він створив персоналістичну модель обліку і тим самим заклав основи його юридичного тлумачення, яке пізніше знайшло своє відображення у відомих працях Е.Дегранжа і Дж. Чербоні. Видатний французький бухгалетр П.Гарньє назве свою книгу “Облік – алгебра права” , в якій принцип подвійного запису пояснить виходячи з причинно-наслідкових зв’язків ( кредит – причина, дебет - наслідок ). Персоналістична модель виявилась настільки вдалою, що нею зацікавились і використовували у своїх геніальних працях К.Маркс і Ф.Енгельс при поясненні подвійного запису.

2. Персоналістична  модель призводила до неможливості  самостійного розгляду таких  абстрактних бухгалтерських категорій,  як дебет і кредит, що призвело  до створення умов для виділення  бухгалтерського обліку в окрему науку.

3. Лука Пачолі  розглядав бухгалтерський облік, як самостійний метод, що базується на застосуванні подвійного запису і використовується для відображення господарських процесів які відбуваються на окремому підприємстві та за його межами. Таке тлумачення відрізнялося від праці В. Котрулі, який вважав, що об’єктом бухгалтерського обліку є окреме підприємство .

4. Подвійний  запис на рахунках трактується  як система обліку ,що не може бути постійною і залежить від мети яку переслідує адміністрація .

5. Вперше  ввів в бухгалтерський облік моделювання, що базувалося на комбінаториці Л.Пачолі. Це дало можливість побудувати загальну модель, в межах якої будь-який обліковий факт пояснюється, як окремий випадок.

Вчений першим зібрав і систематизував окремі відомості  про прийом, які застосовувалися  купцями того часу при веденні  своїх торгових рахунків і записів. Тим самим Л.Пачолі заклав основи наукової розробки обліку, виводячи його з суто практичної діяльності. Ідеї подвійного запису закладені в середньовічній Італії, привернули до себе увагу багатьох видатних вчених того часу . Бухгалтерський облік став предметом наукових досліджень. В цей період в історії розвитку обліку було закладено підвалини для зародження науки – бухгалтерії. Попри всі негативні фактори і те ,що розвиток обліку відбувся в епоху пізнього Середньовіччя, саме завдяки їм виникла посада бухгалтер і термін “бухгалтерія”.

З кінця 15 ст. італійські міста почали занепадати. З відкриттям Нового Світу та нових торгових шляхів центр торгівлі змістився в Іспанію і Португалію, а потім в Антверпен і Нідерланди .Досить природно що італійська система подвійної бухгалтерії, повинна була розповсюджуватись і на інші країни .

Історик Раймонд  де Рувер назвав період з 1494 по 1800 рр. епохою Застою в Бухгалтерському  обліку, що не зовсім справедливо, оскільки саме в цей час закінчились революційні перетворення і почались серйозні дослідження. Світ змінювався і разом з ним змінювався облік.

У XVII ст бухгалтерський облік доповнений поняттям балансу. Балансом називали форму звіту про  господарську діяльність, яка містила  в собі опис матеріальних цінностей, майнових і інших прав суб'єкта з  описом джерел їх вступу або виникнення. Ведення синтетичного і аналітичного обліку стало нормальним явищем.  Фахівці передбачали подальшу зростаючу  роль бухгалтерську обліку в економічній  діяльності людини. Іспанський фахівець Б. Солозано пише в 1603 р.: "Бухгалтерський облік стоїть вище за всі науки  і мистецтва, бо всі потребують його, а він ні кого не потребує; без  бухгалтерського врахування світ був  би некерований і люди не змогли розуміти один одного".