Історія розвитку бухгалтерського обліку в Україні

    Вагомий вклад у розвиток української  версії бухгалтерського обліку внесло товариство «Просвіта», яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодстві та ведення різного виду документів поміж іншими національними атрибутами.

    Особлива  роль у розвитку бухгалтерського  обліку на західноукраїнських землях належать Ревізійному Союзу Українських  Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у Львові у 1904 р. після прийняття закону про обов’язкову ревізію для кооперативних спілок.

    Отже, розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях у першій половині XX ст. проходив за головною участю РСУК шляхом перекладу видань німецької школи; періодичними фаховими друкованими органами, а згодом виданням підручників українських вчених економістів як теоретиків, так і практиків. 

Бухгалтерський  облік в споживчій  кооперації

    В нашій державі облік формувався в системі споживчої кооперації Росії і колишнього Радянського Союзу, до складу яких входила Україна.

    Зародження  бухгалтерського обліку в споживчій  кооперації починалося з її формуванням  в Росії, в економіці якої вона зайняла важливе місце. Перші  ланки споживчої кооперації – споживчі товариства з’явились незадовго до відміни кріпосного права. Їх створення належить до кінця 1864 року. А уже в жовтні 1865 р. Міністерством внутрішніх справ був затверджений перший статут Споживчого товариства м. Рига. З цієї офіційної дати і починається відлік існування споживчої кооперації.

    Споживча  кооперація дореволюційних часів поряд  з розвитком її господарської  діяльності провела велику роботу з  організації бухгалтерського обліку в своїй системі в напрямі  розширення і поліпшення виконуваних ним функцій та прискорення одержання економічної інформації для оперативного керівництва і управління. В зв’язку з цим можна виділити такі етапи розвитку:

    Перший  етап починається з формуванням самої споживчої кооперації (1864-1904). Для цього етапу була характерна погана постановка бухгалтерського обліку в споживчих товариствах, що призводило до крадіжок цінностей і зловживань.

    Другий  етап розвитку починається з 1905 р. і характеризується початком централізованого методичного керівництва бухгалтерським обліком. Цьому сприяло збільшення кооперативних господарств, що характеризується бурним розвитком товарообігу і виникнення в споживчій кооперації нових галузей господарської діяльності. На цьому етапі поліпшується розробка методології обліку і звітності споживчих товариств, починається централізоване керівництво обліком.

    Значним кроком вперед було проведення в грудні 1908 р. Київського з’їзду представництв  споживчих товариств, який доручив  бюро «Київського союзу» виробити і  перевірити на практиці рекомендовану зазначеним з’їздом більш спрощену систему рахівництва. Характерною особливістю цього з’їзду було те, що він вийшов з клопотання в державні органи про введення в земських і церковно – приходських школах ведення рахівництва. Була змінена номенклатура рахунків. 

Бухгалтерський  облік в Українській  радянській соціалістичній республіці(НЕП)

    Коли  зміни соціального середовища виступають як фактори розвитку бухгалтерського  обліку і звітності – це традиційна точка зору, але не слід відкидати  й альтернативний погляд, згідно з яким соціальні зміни можуть бути обумовлені розвитком самого бухгалтерського обліку.

    Новий етап відродження облікової думки  в Україні розпочався у 1918 р., коли ЦВК видав основні положення  з обліку майна. У цей час з’явилися  різні новаторські пропозиції.

    Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію бухгалтерського обліку, розвиток облікової професії, професійну етику, концептуальні основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію  наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського обліку і недавні фінансові події.

    Хоча  радикальні уявлення про перспективи  бухгалтерського обліку не переважали над традиційними, з наукової точки  зору вони мали певний інтерес. Радикали виступали проти ринкової системи капіталізму, яка користується «маржинальними» оцінками для того, щоб гарантувати рентабельність комерційних підприємств. Вони підкреслювали, що більшість людей не спроможні брати участь в процесі ринкового обміну, оскільки не мають ні майна, ні доходу. В результаті економіка, на їх думку, створила таке ієрархічне суспільство, яке підтримувало інтереси людей з високим рівнем доходу. При цьому бухгалтери в особистих інтересах бажали зберегти таку ієрархію.

    Облік набував централізованого характеру. В 1923 р. був створений єдиний орган управління соціалістичним обліком – Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР – ЦУНГО.

    Цілком  зрозуміло, що в радянські роки обіг повинен був ґрунтуватися на плановій системі. В зв’язку з цим в систему бухгалтерського обліку були введені показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати контроль за фінансово – господарською діяльністю кооперативів.

    Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану – мінімуму, на підставі якого було обґрунтовано економічну характеристику рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських засобів, взаємозв’язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. По суті, цей рахунковий план – мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків для всіх підприємств і організацій.

    В 1961 р. в Українському Раднаргоспі  було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку. До складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь і підприємств, Міністерства фінансів і ЦСУ республіки, викладачі економічних вузів. Методологічна рада свою діяльність побудувала на громадських засадах, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери – практики.

    Рада  з бухгалтерського обліку вирішила переглянути діючу на підприємствах  і організаціях первинну документацію, ввести типову документацію. В результаті перегляду замість 5492 раніше діючих форм було введено 284 нових уніфікованих, завдяки чому документообіг зменшився на 34%.

    В червні 1966 р. в Києві відбулося  засідання Методологічної ради з  бухгалтерського обліку і звітності  Міністерства фінансів Української  РСР.

    При переході до НЕПу значення бухгалтерського обліку зростало. У цей період бухгалтерський облік був покликаний поряд із здійсненням функцій контролю за збереженням соціалістичної власності сприяти розвитку товарно-грошових відносин, забезпечувати процес виявлення результатів госпрозрахункової діяльності підприємств і організацій, сприяти їх рентабельній роботі. Уряд приділив значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку. У його рішеннях постійно розглядалося питання про необхідність посилення ролі бухгалтерського обліку як важливого джерела інформації про господарську діяльність підприємств і трестів та розробки дієвих способів контролю за раціональним витрачанням коштів, виділених державою для їх виробничої діяльності.

    Підхід  до ролі бухгалтерського обліку в  економіці країни базувався на ленінських положеннях про облік і контроль.

    У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості  література з теорії і галузевих  курсів бухгалтерського обліку (автори М.А. Блатов, О.М. Галаган, Я.М. Гальперін, О.П. Рудановський). Про посилення ролі бухгалтерського обліку в управлінні народним господарством в період НЕПу свідчить не тільки вихід великої кількості державних нормативних актів з питань обліку та поява численних періодичних бухгалтерських видань, але й мобілізація всіх працівників на рішення народногосподарських проблем. Передусім, це виявилося у створенні в 1924 р. масової громадської організації – Об’єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) зі своїми виділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни. У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ) при НК РСІ СРСР, основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу. У ці ж роки при ОПО та ІДБЕ виникли загальносоюзні журнали і бюлетені. За даними бібліографічного довідника „Счетная литература СССР” за період 1917-1929 рр.

    І все ж до Х з’їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності  не дотримувалися; калькуляція і  розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій; не виконувалася колація; не зводилися окремі баланси підприямств, які входили до трестів.

    Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання ВРНГ 6 квітня 1922 р. „Положения о счетоводстве и отчетности”, в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності.Положення проіснувало лише рік: 10 квітня 1923 р. ВЦВК та РНК, не беручи до уваги його вимоги, видали Декрет „О государственных промышленных предприятиях, действующих на коммерческих основах (тресты)”.

    Проте прийняття Декрету не внесло постійності  та сталості в облікову роботу: ХІІ  з’їзд РКП(б), який проходив з 17 по 25 квітня 1923 р., серед інших питань приймає рішення в галузі бухгалтерського  обліку, а також ігноруючи щойно видані вищими державними органами нормативні документи.

    Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один документ: 10 вересня 1926 р. Рада Праці та Оборони (РПО) видала „Правила составления  балансов и начисления амортизованных отчислений государственными предприятиями, а также акционерными обществами с преобладанием государственного капитала”.

    9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР  видає новий документ щодо  обов’язкового ведення рахівництва  торговельними та промисловими  підприємствами, в якому наводився поділ підприємств на декілька розрядів, і тільки торговельні підприємства не нижче V розряду і промислові не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили на підставі оборотів касової книги.

    У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзд ВКП(б), який дав директиви із складання  першого п’ятирічного плану. Отже, значну роль в бухгалтерському обліку почали відігравати планові показники, увага була приділена контролю за їх виконанням, також робився акцент на бухгалтерському обліку як на засобі впровадження в життя господарського розрахунку та режиму економії, боротьби з бюрократизмом.

    Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення  техніки облікової справи. Окрім  розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з’явились нові форми. Такими були форми В.К. Мнюха і К. Петрова. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер, або, правильніше, картка-ордер є базою для побудови всієї системи обліку; саме картка-ордер є останньою ланкою у ланцюгу змін, яких зазнала книга. 
 

Розвиток  бухгалтерського  обліку в незалежній Україні

    На  початку 90-х років XX ст. в Україні  відбулися серйозні перетворення в  економіко – правовому забезпеченні підприємницької діяльності, реформування власності та перехід до ринкової економіки.

    Вперше  Україна самостійно здійснила формування цілісної національної системи бухгалтерського  обліку.

    У зв’язку з цими перетвореннями бухгалтерський облік об’єктивно знаходиться на стадії реорганізації і потребує методологічного удосконалення відповідно до нових вимог, що висуваються до національної системи обліку.

    Перший  етап реформування обліку полягав у  використанні діючих методик, заснованих на таких загальноприйнятих позиціях, як методи подвійного запису і документування, безперервності і балансу, рахунків та інвентаризації.

    Створення нової системи бухгалтерського  обліку нерозривно пов’язано з регулюванням його принципів, методів та функцій. За радянських часів регулювання бухгалтерського обліку здійснювалося шляхом затвердження державними органами жорстких правил, положень, порядків та інструкцій з бухгалтерського обліку та звітності.

    На  сучасному етапі здійснення регулювання  бухгалтерського обліку в нашій  країні доцільно залишити за державними управляючими структурами, але проводити це необхідно, забезпечуючи активність об’єднань фахівців.

    При «м’якому» регулюванні обліку, коли видаються і діють багатоваріантні  методики його організації та ведення, суб’єкти підприємництва отримують значну самостійність у формуванні власної облікової політики, застосуванні нових методик та форм ведення бухгалтерського обліку, способів списання вартості активів на витрати виробництва та результати фінансово-господарських результатів діяльності.

    Про необхідність реформування бухгалтерського  обліку в Україні говорилося ще з  самого початку набуття Україною незалежності. Але постанова КМУ  України від 20.10.98 р. №1706 «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського  обліку із застосуванням міжнародних стандартів» була першим практичним кроком по втіленню цієї ідеї в життя. Постановою було затверджено програму реформування системи бухгалтерського обліку, а також передбачено її фінансування в 1999-2001 роках.

    Програма  реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів виступила складовою частиною заходів, орієнтованих на ведення економічних відносин ринкового спрямування. Головним завданням трансформації національної системи бухгалтерського обліку було прискорення процесу її приведення відповідно до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Прийняття 16 липня 1999 р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон) стало важливою подією в економічному житті країни. Закон декларує існування бухгалтерського обліку як джерела інформації про результати діяльності підприємства, користувачами якої є передусім власники підприємства і потенційні інвестори. Відповідно до даного Закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.