Статутний капітал

      Аналізуючи  дані Таблиці 3.1 можна зробити наступний висновок, який свідчить про те, що на протязі аналізованого періоду розмір статутного, пайового, резервного та додатково вкладеного капіталу ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" залишився  незмінним. Негативним є те, що інший додатковий капітал зменшився на 1287 тис.грн, але позитивною стороною діяльності товариства є те, що вiд виробничо-господарськоi дiяльностi комбiнат отримав в 2006 роцi 7 тис.грн. прибутку. Також з таблиці видно, що

загалом власний капітал у товаристві зменшився на 1280 тис.грн. Що є дуже негативним наслідком для подальшої діяльності ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" 
 
 
 

3.3. Формування  резервного капіталу

      Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у  майбутньому непередбачених збитків, втрат. Резервний капітал - це так назване запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

      Формування резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому - відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

      Акціонерне  товариство, відповідно до Закону України “Про господарські товариства”, повинно створити резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу [1,ст.21]. Резервний капітал формується за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань повинен бути не менше ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.

      У ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" за останні аналізовані три роки розмір резервного капіталу був незмінним та складав 78 тис.грн., хоча відповідно до Закону України “Про господарські товариства” він повинен бути не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу [1,ст.21] та відповідно складати 935,55 тис.грн., а це свідчить про те, що на протязі аналізованого періоду щорічних відрахувань до резервного фонду від чистого прибутку товариства не здійснювалось. Таким чином, в процесі діяльності товариства весь чистий прибуток використовують в першу чергу для погашення заборгованості.

      Інформація  про величину резервного капіталу в  балансі підприємства має надзвичайне  значення для зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, що розглядають  резервний капітал, як запас фінансової міцності підприємства. Недостатня величина обов'язкового резервного капіталу свідчить або про недостатність прибутку, або про використання резервного капіталу на покриття збитків.

      Засоби  резервного фонду призначені для  покриття балансового збитку за звітний рік, для погашення облігацій і викупу акцій акціонерного товариства при відсутності інших засобів. Резервний фонд створюється підприємствами також і на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Ні на які інші цілі використовувати "резервні" гроші не можна.

3.4. Позиковий  капітал і його розміщення  на підприємстві 

      Будь-яке  підприємство в умовах ринкової економіки  для своєї діяльності потребує залучення  фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу.

      Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

      Оптимальна  структура загального капіталу є  передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає  можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає  на фінансову стійкість підприємства.

      Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення.

      Позиковий капітал характеризує частину активів підприємства, що профінансована його кредиторами всіх видів.

      Позиковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

      Перша група - зовнішні джерела позикових  коштів. Ця група джерел складається  з двох підгруп - зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

      Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовують зовнішні довгострокові фінансові  ресурси і, у першу чергу, довгострокові  облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги. У ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" довгострокові зобов'язання склали: у 2005 - 15955тис.грн.,  у 2006 - 8955 тис.грн. Довгостроковi зобов’язання на кiнець року зменшилися на 7000 тис.грн.

      Зовнішні  короткострокові позикові фінансові  ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового  капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.У  ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" короткостроковий кредит склав: у 2005 – 0 тис.грн.,  у 2006 - 7171тис.грн. У 2006 році на 3745 тис.грн збiльшилася кредиторська заборгованiсть.Спiввiдношення мiж кредиторською та дебiторською заборгованiстю вважається оптимальним 2:1. При недотриманнi даної пропорцiї фiнансовий стан товариства оцiнюється як негативний. На кiнець року кредиторська заборгованiсть в 3,8 рази бiльша, нiж дебiторська, не рахуючи виданих векселiв по довгостроковому зобов’язанню та короткострокового кредиту.

      Коефiцiєнт  абсолютноi лiквiдностi- це зовнiшня ознака неплатоспроможностi пiдприємства. Критичне значення цього коефiцiєнта, згiдно положення №323, не повинно бути меншим 0,2 -0,25. Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi на кiнець року у ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат"  склав 0,0003. Цей показник по комбiнату не вiдповiдає його нормативному значенню i це є зовнiшня ознака неплатоспроможностi пiдприємства.

      Друга група - внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансового капіталу.

      Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний. Згідно з П(С)БО 2 під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців. Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу.

      До  складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Усі витрати (проценти, комісійні тощо) підприємств, пов'язані із залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за статтею «Фінансові витрати» звіту про фінансові результати.

      На  протязi 2006 року ВАТ "Смiлянський цукровий комбiнат" не мав своїх власних обiгових коштiв i свою дiяльнiсть,як i в минулих 2004 та 2005 роках здiйснював за рахунок отриманих кредитiв банку та пiдприємств-постачальникiв. Фiнансовий стан пiдприємства щодо його лiквiдностi та платоспроможностi задовiльний, здатний виконувати зобов’язання перед бюджетом, постачальниками, своїми працiвниками тiльки iз залученням позикових коштiв. Власного капiталу на протязі аналізованих періодів вистачить тiльки на 15 вiдсоткiв, щоб виконати свої поточнi зобов’язання.

      Недостатнiсть  робочого капiталу свiдчить про те, що пiдприємство не тiльки не має фiнансових ресурсiв для розширення дiяльностi, а навiть не здатне сплатити власнi поточнi борги. 

3.5. Показники  використання капіталу підприємства 

     Для оцінки використання капіталу товариства, важливо визначитись у розумінні активів і власного капіталу. Саме на них грунтується обрахування показників рентабельності активів і доходності власного капіталу.

     До  показників, які характеризують використання капіталу відносять:

• рентабельність активів - відображає розмір чистото прибутку в одній гривні активів. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до вартості всіх, активів підприємства. (Коефіцієнт рентабельності активів - характеризує ефективність використання активів підприємства);
• маневреність (коефіцієнт) власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4 - 0,6).
• рентабельність (коефіцієнт) власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Таблиця 3.2

Показники використання капіталу підприємства

     Аналізуючи  данні Таблиці 3.2, можна зробити  наступний висновок, що у 2005 році товариство не мало прибутку від здійсненої за рік діяльності, а тому й рентабельність його активів та власного капіталу дорівнює 0. Також треба зазначити, що у 2006 році товариство отримало чистий прибуток у розмірі 7 тис.грн, тому показники рентабельності також зросли. Щодо коефіцієнту маневреності власного капіталу, то його показники як у 2005 так і у 2006 році перевищюють задану нормативом норму.

     Використовуючи  вищезгадані показники рентабельності капіталу можна розрахувати інтегральний показник рентабельності (доходність) власного капіталу через виробничу ефективність, ефективність використання активів і фінансовий важіль. Таке вираження рентабельності власного капіталу називають рівнянням Дюпона.

     За  рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників:

• виробничої ефективності - вимірюється рентабельністю продажу (Частий прибуток/Обсяг продажу).Рентабельність продажів показує, яку частку становить чистий прибуток у виручці реалізації. Нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску – 15%.
• ефективності використання активів - вимірюється оборотністю активів (Обсяг продажу /Вартість активів);
• фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі - вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи / Вартість власного капіталу). Різниця між рентабельністю активів і рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля.