Становлення і розвиток аудиту в Україні

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Університет економіки  і підприємництва»

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

 

 

 

 

З дисципліни: «Аудит»

Студентки групи МНз-41

Шифр 1911

Варіант 4

                               Даніла Регіна Євгеніївна

 

1. Становлення і розвиток аудиту в Україні.

 

Самостійний початок  розвитку аудиту в Україні почався  у 1991 році після набуття Україною незалежності.

Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 р. у зв'язку 3 прийняттям Закону України "Про аудиторську  діяльність", у якому визначені  правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, що спрямовані на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Відповідно до даного закону у тому ж році була створена Аудиторська палата України (АПУ), яка функціонує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування. Також у 1993 році згідно з тим же Законом України "Про аудиторську діяльність" була створена Спілка аудиторів України (СПА), яка займається питаннями розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Розвиток аудиту в  Україні має три етапи:

Перший - 1987-1992 рр. - створення перших аудиторських структур;

Другий - 1993-1998 рр. - формування нормативно-правової бази аудиту в  Україні.

Третій - 1999 р. - дотепер - діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі.

18 квітня 2003 року Аудиторською  палатою України було прийнято  в якості національних Міжнародні  стандарти аудиту, надання впевненості  та етики.

За цей час з  маловідомого терміну аудит перетворився на невід'ємний елемент економічних  відносин.

Однією з причин гальмування  розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть  була поневолена іншими державами. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.

Західні землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім — Польщі. За часів панування Австро-Угорської імперії на Західних землях України у великих містах розвивалися мануфактури, виникали нові промислові підприємства. Все це створювало певні умови для розвитку аудиту, оскільки власникам підприємств потрібний був незалежний контроль за використанням і збереженням їх капіталу

Поневолення Західних земель України панською Польщею дещо сповільнило  розвиток аудиту. Польща порівняно  з Австро-Угорською імперією у  розвитку промисловості була більш  відсталою. Контроль за збереженням  панських маєтків здійснювали наглядачі. Проте їх діяльність мало чим нагадує  роботу аудиторів.

Центральні, східні та південні-регіони  України входили до складу Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії. Перша згадка про аудиторів у Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі засновано школу, названу пізніше Аудиторським училищем.

За характером посада аудитора поєднувала посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX —початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.

Професійної організації  бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем.

Після жовтневої революції 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. В основі соціалістичного ладу, як відомо, знаходилося монопольна форма власності - державна. За цих умов контрольні функції повністю виконували державні контрольно-ревізійні органи. Водночас з цим існував партійний контроль. Тобто не було об'єктивних умов для існування незалежного економічного контролю.

На сучасному етапі  розвитку національної економіки спостерігаємо  значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла  нова категорія людей, реально здатних  впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, — категорія власників, їхньою характерною рисою є зацікавленість у стабільності, передбачувані та відкритості всіх економічних та політичних процесів, що відбуваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визначається, насамперед, загальним становищем у державі і суспільстві.

Формування приватної  власності як альтернативи державному сектору економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній  сфері, де важливе місце належить аудиторам.

 

2. Використання сучасних  методів фінансового аналізу  в аудиті.

 

Найновіша сфера застосування економічного аналізу — аудит. Аналітичні процедури в аудиті визначені  Положеннями про стандарти аудиту (Statements on Auditing Standarts), зокрема SAS № 56 за Кодифікацією стандартів аудиту, яка прийнята Американським  інститутом дипломованих громадських  бухгалтерів (АІСРА).

Відповідно до стандарту  аналітичні процедури складаються  з оцінок фінансової звітності та іншої інформації, які виведені аудитором, враховуючи ймовірні та очікувані співвідношення між фінансовими і нефінансовими даними.

Однак аналітичне оцінювання під час проведення аудиту не варто розглядати як формальну ознаку цієї сфери діяльності, що підвищує її значимість і масштабність роботи. Застосовуючи різні методи економічного аналізу, можна оцінити факторні залежності і значення показників діяльності будь-яких економічних систем оскільки вони об'єктивно зумовлені детермінованими чи стохастичними зв'язками. Ця зумовленість забезпечує відхилення абсолютних чи відносних показників фінансового стану, зокрема базових параметрів поведінки економічної системи в цілому.

За визначенням SAS № 56 процедури аналізу охоплюють  різноманітні прийоми, від простих зіставлень до складних моделей, які передбачають залучення великої кількості залежностей і даних. Основна передумова процедур аналізу полягає в тому, що визначені показники можна обґрунтовано вважати фактичними (реальними), а також і в тому, що можна очікувати їх повторення, якщо немає доведення протилежного. Цей стандарт передбачає такі аналітичні процедури.

1. Розрахунок і аналіз  відносних показників, що у практичному  аудиті, який розвинувся в Україні,  набуло відображення у розрахунках  показників фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності активів тощо.

Однак лише декларування відносних показників та їх порівняльні оцінки до теоретичних значень не вичерпують можливостей якісного аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання. За ними можна оцінити тенденції чи закономірності еволюції економічних систем, вивести алгоритм системних змін виробничо-господарської інвестиційної чи фінансової діяльності, що значно підвищує достовірність аудиторського висновку. За таких умов найчастіше можна виявити нестандартні або нелогічні значення показників, які не вписуються в алгоритм інформаційного взаємозв'язку.

2. Аналіз тенденцій, який передбачає оцінку стратегічної поведінки, що є наслідком еволюційних змін (як наслідок проведених інвестицій і заходів тощо) та результатом реалізації стратегічних планів. Оцінка тенденцій найпрагматичніша у прогнозуванні кризових явищ, визначенні стадій життєвого циклу фірми чи окремих видів продукції. Проте цієї сфери аналітичних оцінок у практичному аудиті майже немає. Причина — складний механізм визначення коректних значень динамічного ряду багатьох показників, які як у разі зміни методики їх обчислень, так і за значними коливаннями вартісної оцінки тренду динамічного ряду значень показника передбачають збільшення цього ряду. Для сучасної економіки України таку еволюцію простежити дуже складно.

3. Варіантний аналіз  найбільш бажаний в умовах  ринкового середовища. Нестабільність ринкового середовища, зміна мотивацій поведінки учасників ринку, суттєва залежність економічного стану від зовнішніх факторів зумовлюють пошук варіантів економічних змін. Варіантний аналіз найдоцільніший в аудиті за критеріями кінцевої мети господарювання (максимізація чистого прибутку, мінімізація сум податкових платежів, максимальне списання витрат на собівартість тощо). Доцільно також давати варіантну оцінку за середньогалузевими значеннями показників, за варіантами поведінки конкурентів та ін.

Говорячи про аналітичні процедури в аудиті, варто зауважити, що вони не обмежують і не замінюють  зміст комплексного економічного аналізу з його абсолютно іншою цільовою орієнтацією. За міжнародними стандартами аудиту (МСА 12) причиною застосування аналітичних процедур стали взаємозв'язки та взаємозумовленість показників економічної системи. Аналітичне оцінювання цих зв'язків забезпечує повноту аудиторських свідчень, точність і законність даних, взятих з обліку. Експертні оцінки свідчать, що більше третини аудиторських помилок можуть бути виявлені під час здійснення аналітичних процедур. До цілей аналітичних процедур належать: оцінка аудиторського ризику, оцінка рівня суттєвості даних, виявлення фактів недостовірності фінансової звітності, зменшення контрольних операцій через виконання цих процедур.

Економічний аналіз і  маркетинг

Перехід до ринкових відносин суб'єктів господарювання зумовив  маркетинговий аспект їхньої діяльності, що втілюється у формуванні стилю  мислення керівника з пріоритетною орієнтацією на запит споживача, у підтримці конкурентоспроможних позицій та досягненні монопольного становища, у максимальному використанні сприятливих умов участі на ринку тощо. Це зумовлює розширення сфери аналітичних досліджень, зміну їх цільової орієнтації, трансформацію загальної моделі комплексного економічного аналізу. Маркетингова діяльність передбачає розв'язання цілої низки аналітичних задач, пов'язаних: з дослідженням місткості ринку, його кон'юнктури, ступенем конкурентності та станом урегульованості тощо. Проведені маркетингові дослідження дають змогу формувати виробничу програму, визначати сферу та механізми ділового партнерства у ресурсозабезпеченні та ресурсовикористанні, сервісному обслуговуванні тощо. У такий спосіб досягаються мінімізація втрат і упущеної вигоди, переконливість управлінських дій, маневреність виробничо-фінансового менеджменту.

Економічний аналіз та контролінг

В умовах нестабільності ринкового середовища виникає необхідність створення високоінтелектуальних  систем забезпечення життєдіяльності  суб'єктів господарювання на основі інтегрованих систем планування, обліку, аналізу, нормування, контролю та методів управління. Такою синтетичною наукою є контролінг, мета якого — забезпечити конструктивне управління у досягненні тактичних і стратегічних цілей діяльності. Економічний аналіз є елементом контролінгу, виконуючи функцію оцінки відповідності фактичного стану об'єкта до визначених параметрів його поведінки. При позитивному стані системи забезпечується підтримка у продовженні роботи, а при її порушенні — визначається стан проблеми, механізм її розв'язання та проектуються нові стандарти поведінки.

Виконуючи прикладну  функцію, економічний аналіз є структурним  елементом всієї системи функціональних і галузевих наук.

 

 

Аналіз  фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ "Термоаластавтомат"

Техніко-економічна характеристика

 ВАТ "Термоаластавтомат"

Показники	Одини-ця виміру	2010 рік	2011 рік	Відхи-лення  (+ , -)
Виробництво
Обсяг промислової продукції в оптових  цінах без ПДВ та акцизного  збору	тис. грн.	1106,53	1467,1	+360,57
Зміна залишків незавершеного виробництва	тис. грн.	14,365	28,645	+14,28
Фінансові результати
Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	-	-71,4	-71,4
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	725,05	944,35	+219,3
Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	537,03	813,45	+276,42
Основні фонди
Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	3590,4	3533,45	-56,95
Праця
Середньоспискова чисельність штатних  працівників основної діяльності	чол.	175,95	160,65	-15,3
Фонд оплати праці	тис. грн.	150,45	211,65	61,2
Ефективність виробництва
Фондовіддача		0,2635	0,357	+0,0935
Фондоємкість		2,754	2,0485	-0,7055
Фонднозброєнність		17,3485	18,6915	+1,343

За 2011 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 1467,1тис. грн., що на 360,57тис. грн. більше обсягу 2000 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 14,28 тис. грн. Реалізовано продукції на 813,45тис. грн., що на 51,5% більше реалізації попереднього періоду.