Становлення і розвиток аудиту господарських товариств в Україні

Зміст 

1. Становлення  і розвиток аудиту господарських  товариств в Україні

2. Аудит розрахунків  з постачальниками і підрядниками

3. Позитивний  аудиторський висновок

4. Ситуаційне  завдання

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Становлення і розвиток аудиту господарських товариств в Україні 

      В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникла необхідність удосконалення  функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення  госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

      У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації  і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

      Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки  кожної країни.

      Для вирішення непорозумінь між податковими  органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

      Розвиткові  аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

      Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств  уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності  для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

      Аудит, крім того, охоплює такими основними  питаннями: перевірка комерційної  і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

      За  визначенням Роя Доджа, "аудит - це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин".

      Видатний  американський вчений і практик  Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання  практичних посібників і підручників  з аудиту. У 1912 р. він опублікував  першу в США книгу з теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань.

      Аудитор - надзвичайно цікава і популярна  професія. Відомо, що пальма першості з  питань обліку належить Італії, а з  аудиту - Англії, де було створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна  мета - гарантування фінансової звітності.

      Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичне висловлення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб  згадати його ще раз: "Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності рахунків немає контролю. А без контролю що вартує влада?".

      Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані  один раз протягом року запрошувати  незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 p.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.).

      Палата  лордів (Великобританія) у справі Сараго проти Touche Ross (1990) дала таке трактування ролі аудитора: "Функція аудитора зводиться до підтвердження, наскільки це можливо, того, що фінансова інформація про справи компанії, подана її директорами, точно відображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанію від наслідків невиявлених помилок або можливих зловживань і, по-друге, подати акціонерам надійну інформацію для вивчення ведення справ компанії і вираження їхніх колективних повноважень щодо винагороди чи відклику тих, кому було довірено ведення справ". Разом із тим зазначалося, що "відповідальність за подання фінансової звітності, яка дає правильну й об'єктивну інформацію про фінансовий стан компанії, безпосередньо покладено на її директорів. Роль аудиторів полягає у наданні власникам компанії незалежного звіту про складання балансу і звітності щодо прибутків і збитків, а також про те, чи дають ці документи правильну й об'єктивну інформацію про стан справ компанії на кінець фінансового року і про її прибутки і збитки за цей рік. їхня роль, таким чином, скоріше дослідна, ніж творча".

      Рішення у справі Сараго підтвердило, що аудитор  не відповідає перед компанією та її акціонерами як організацією в  цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальними  акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду виплачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках.

      Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн. дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

      Фірми ведуть між собою конкурентну  боротьбу. Кожна з них має зв'язок із фірмами в інших країнах, а  тому має міжнародний потенціал.

      До  організаційної ієрархії в типовій  аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера.

      Розпочинаючи  перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва  фінансові та інші звіти, які містять  прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу - підтвердити або спростувати дані.

      Зарубіжний  досвід показує, що аудит є обов'язковим  атрибутом ринкової економіки будь-якої країни./Розвиток аудиту в Україні  почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

      Обов'язковий  аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

      Певний  досвід проведення аудиту у нас уже  накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

      Відповідно  до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про  наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи.

      До  проблемних питань аудиту слід віднести:

      * недостатню кількість методичних  розробок з аудиторського контролю;

      * брак достатнього досвіду аудиторської  діяльності;

      * недостатню кількість кваліфікованих  аудиторських кадрів, а звідси - і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

      * відсутність типових форм документів  з аудиту;

      * відсутність методичних рекомендацій  з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

      Разом із тим впровадження аудиту в сферу  підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

      * значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання  контрольно-ревізійного апарату;

      * надходження додаткових коштів  до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

      * незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що  сприяє підвищенню якості перевірок;

      * можливість вибору аудитора замовником  тощо.

      Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

      Мета  аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у  підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

      Основними завданнями аудиту є:

      * перевірка фінансової звітності,  розрахунків, декларацій та інших  документів для встановлення  їх достовірності й відповідності  здійснених господарських і фінансових  операцій чинному законодавству;

      * виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській  діяльності підприємств;

      * реальність визначення фінансових  результатів;

      * оцінка ефективності внутрішнього  контролю;

      * надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аудит розрахунків  з постачальниками  і підрядниками 

      На  рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками  та підрядниками" ведеться облік  розрахунків із постачальниками  та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом - її погашення.

      Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари", кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

      Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31 "Рахунки в банках". Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Звірянню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.