Складові та суть аудиторського ризику

 

При проведенні зовнішнього аудиту обговорення результатів контролю у колективі та розробка запобіжних заходів можуть відбуватись без участі аудиторів.

Виділяючи заключна стадію у контрольно-аудиторському  процесі, як окрему, необхідно сказати, що ця стадія майже збігається зі змістом  стадії реалізації результатів контролю; але в них є деякі відмінності. А саме, під час цього етапу обговорюється якась додаткова документація, для того, щоб більш детально і змістовно розглянути питання по, яким у аудиторів виникли проблеми. Розглянувши цю інформацію аудитори відсилають її замовнику для того, щоб не було претензій до написаного негативного висновку. А закінчується ця стадія передачею аудиторського висновку замовнику. Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб'єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин.

Процедура ( від латинського ргосесіо - проходжу, відбуваюсь) - поняття, яке  встановлює виконання певних дій  засобами праці над предметами праці  з метою пізнання, перетворення або  удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного  відтворення суспільно-необхідного  продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб'єкт ( від латинського зиЬіесІшп - лежить в основі) виступають носії прав і обов'язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб'єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні - об'єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи.

Методологічні прийоми аудиту можна  поділити на :

- органолептичні:

- інвентаризація;

- контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження;

- технологічний та хіміко-лабораторний  контроль;

- експертиза проектів і кошторисної  документації; службове розслідування;

Розрахунково-аналітичні:

- економічний аналіз;

- статистичні розрахунки;

- економіко-математичні методи;

Документальні:

- інформаційне моделювання;

- дослідження документів;

- камеральні перевірки;

- нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація результатів  контролю і аудиту:

- групування недоліків;

- документування результатів проміжного контролю;

- аналітичне групування;

- слідчо-юридичне обґрунтування;

- систематизоване групування результатів  контролю і аудиту;

- прийняття рішень;

- контроль за виконанням прийнятих  рішень.

Кожний методичний прийом у системі  фінансового-господарського передбачає використання певних контрольно-ревізійних процедур.

Контрольно-аудиторські процедури  за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно- зіставні та інші.

 

Організаційні - вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої  документації, встановлення об'єктів  і методики контролю.

Моделюючі - побудова організаційних та інформаційних моделей об'єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об'єктів конкретизують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об'єкта контролю, створюють інформаційний образ. Нормативно-правові - перевірка відповідності функціонування об'єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні - розчленування об'єкта контролю на складові елементи і дослідження  їх із застосуванням спеціальних  методик. Так аналізують виконання  державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові - перевірять достовірність  кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт контролю.

Лічильно-обчислювальні - застосовують під час перевірки кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносяться - встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні - ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту.

Використовують їх у поєднанні  з іншими контрольно-аудиторськими  процедурами.

Порівняльно-зіставні - передбачають порівняння і зіставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

Аудитор одержує аудиторські свідчення  шляхом застосування однієї або кількох  із процедур, які він безпосередньо  використовує під час аудиту підприємства:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування ;

- підтвердження;

- підрахунки.

Перевірка - складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські  свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення , які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.

Спостереження - аналіз процесу або  процедури, що використовується іншими особами.

Опитування - зберігання інформації від  обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.

Підрахунки - перевірка відповідності  сум, які зазначені в регістрах  обліку і первинних документах.

 

Проведення аудиту завжди супроводжується  певним ризиком. Немає практичного  способу звести аудиторський ризик  до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки  був незначним. Тому він повинен  спланувати аудит так, щоб ризик  неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик економічний - - ймовірність  того чи іншого результату (отримання  прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського проекту  чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

Аудиторський ризик являє собою  ризик того, що аудитор може позитивно  оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Незалежні процедури перевірки  аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

Ризик аудиту або загальний ризик - - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових:

- властивий ризик;

- ризик, пов'язаний із невідповідністю  функціонування внутрішнього контролю;

- ризик невиявлення помилок  та перекручень.

Властивий ризик є показником вразливості  залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими, або вразливість цих залишків щодо перекручень у загальній сукупності з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що заходи внутрішнього контролю підприємства на них не поширювалися.

Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства - це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

Завжди існує ризик певної невідповідності  внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Процедури внутрішнього контролю являють  собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої  гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення  і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інформації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу аудиторської перевірки.

Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього контролю з  метою планування аудиту, аудитор  повинен здобути необхідний рівень знань про системи обліку й  управлінського контролю.

Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення  від персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.

Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти  основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору слід отримати вичерпні пояснення  стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську  перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час  отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню  оцінку розміру ризику невідповідності  внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення помилок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.