Системи масових електронних платежів та їх розбудова в Україні

   3. Під час відряджень за кордон при перетині митного кордону України з корпоративною карткою, емітованою вітчизняним банком, не обов’язково декларувати її письмово. Ввезення і вивезення таких карток здійснюється за умови усного декларування їх митному органу.

   4. У разі втрати або крадіжки картки, за умови своєчасного повідомлення про це банку, який видав її, гроші на картрахунку залишаться цілими. Звичайно, попередити банк необхідно якнайшвидше після виявлення втрати або крадіжки картки, що унеможливить використання її іншою особою.

   5. Якщо підприємство використовує валютну корпоративну картку, воно може уникнути всіх складнощів (наприклад, подання заяви на отримання інвалюти тощо) при отриманні готівкової інвалюти.

Поряд з позитивними використання корпоративних  карток має й негативні сторони.

       Корпоративні платіжні картки не застосовуються для виплати зарплати, інших виплат соціального характеру. Не застосовуються корпоративні картки також для оплати в інвалюті договорів (контрактів), здійснюваній від імені резидентів і представництв юридичних осіб - нерезидентів. Правилами платіжної системи можуть бути передбачені й інші обмеження стосовно використання корпоративних платіжних карток, тому при придбанні корпоративної картки уважно прочитайте умови договору, особливо те, що стосується обмежень їх використання.

       Банківські платіжні картки можуть використовуватися для виплати зарплати працівникам підприємства. Для цього використовуються як зарплатні, так і розрахункові, накопичувальні картки та ін. Така форма виплати зарплати зручна й економічно вигідна як підприємству, так і його працівникам.

       Це вигідно тим, що зменшується обіг готівкових грошових коштів, а також зменшуються витрати, пов’язані з доставкою грошових коштів з банку і назад. Зарплата просто перераховується на персональні карткові рахунки кожного працівника, який її потім використовує на власний розсуд.

       Для працівників використання платіжних карток вигідне, оскільки немає необхідності стояти в черзі біля каси в день видачі зарплати, будь-яку суму (в межах зарплати або залишку на картрахунку) можна зняти з картрахунка за допомогою банкомату в будь-який час. Важливу роль відіграє й те, що грошові кошти можна знімати не лише в тому населеному пункті, де розміщене підприємство, а й в інших містах, що дуже зручно, наприклад, під час відпустки. Нині в багатьох магазинах можна розраховуватися за придбані товари і послуги за допомогою картки, тобто можна розплачуватися в безготівковій формі (у разі якщо для виплати зарплати використовуються розрахункові або накопичувальні картки).

       Щоб впровадити в себе на підприємстві такий вид послуг, як видача зарплати працівникам з використанням платіжних карток, підприємству необхідно укласти відповідний договір з банком і організаційно забезпечити укладення договору банку з кожним працівником.

       Розрахунки з використанням банківських платіжних карток належать до безготівкової форми розрахунків і здійснюються через банки, які є членами тих або інших платіжних систем.

       Підприємство торгівлі і сфери обслуговування, яке хоче залучити до себе покупців - тримачів платіжних карток, повинно укласти договір еквайрингу (обслуговування) з банком - членом відповідної платіжної системи. При укладенні договору обов’язково потрібно звернути увагу на термін, протягом якого банк опрацьовує документи й перераховує підприємству грошові кошти за операціями з БПК, а також на розмір комісійної винагороди, яка при цьому стягується. 
 

2. Визначити учасників систем масових платежів за товари та послуги  з використанням  пластикових карток

       Платежі фізичних осіб за товари та послуги можуть виконуватися з використанням готівкових грошей або безготівкових платіжних інструментів, наприклад, платіжних карток.

       Навіть у країнах із розвиненою економікою готівка (банкноти та монети) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням вартості трансакції набуває поширення тенденція до використання безготівкових інструментів для здійснення платежу.

       Удосконаленням платіжної системи є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток.

Основні учасники системи карткових розрахунків:

— власник картки;

— банк-емітент;

— підприємства торгівлі або сфери послуг (торговельних);

— банк-еквайр.

       З правової точки зору, суть трансакції з кредитною (платіжною) карткою полягає у тому, що власник картки і продавець після попереднього відкриття рахунків у банку домовляються, що будь-яку угоду між ними буде врегульовано шляхом кредитування рахунку торговельника і дебетування рахунку власника картки. За винятком окремо обумовлених випадків цей платіж буде безумовним і остаточним.

       Розглянемо права та обов'язки учасників системи карткових розрахунків. Власник картки:

— може використати  картку для оплати товарів і послуг, які надаються іншими учасниками угоди, а також для отримання  у банку кредиту в готівковій формі в межах встановленого  ліміту;

— може погасити свою заборгованість банку за покупки  протягом пільгового періоду без  виплати відсотків;

— може скористатися продовженим кредитом банку (за межами пільгового періоду з виплатою встановлених відсотків);

— зобов'язаний погасити борг і відсотки відповідно до схеми, яка визначена угодою.

Банк — емітент картки (одночасно за використаною тут спрощеною схемою є банком-еквайром):

— видає картку після детальної перевірки фінансового  стану й оцінки кредитоспроможності  клієнта;

— відкриває  власнику картки спеціальний рахунок, на якому обліковуються всі трансакції з використанням картки;

— щомісяця надсилає клієнту витяг зі зазначенням  розмірів заборгованості, сум і термінів погашення боргу;

— стягує комісійні  та відсотки згідно з встановленими  тарифами;

— зобов'язується оплачувати рахунки торговельного  підприємства, що стосуються трансакцій, зроблених з використанням карток, за відрахуванням комісійних зборів (дисконту);

— може відмовитись  від оплати торговельних рахунків, якщо порушені будь-які умови угоди (наприклад, збільшений ліміт покупки  без відповідного дозволу банку-емітента).

        По-перше, зручність карткової системи розрахунків для користувача полягає у тому, що йому не потрібно мати при собі велику суму готівки при відвідуванні магазинів.

       По-друге, перевага карток — це можливість отримання кредиту. В картковій системі розрахунків кредит надається покупцю автоматично, без спеціального звернення в банк. У момент купівлі використовується кредитна лінія, причому ліміт її відновлюється у міру погашення боргу.

       По-третє, перевага карткових розрахунків полягає в отриманні користувачем інформації від банку в такій формі, що він може перевірити кожну трансакцію і висунути претензії у разі неправильного оформлення трансакцій.

       Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком із метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу коштів між його підрозділами.

       У такому разі розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків. За багатьма основними параметрами внутрішньобанківські платіжні системи подібні до міжбанківських.

       Важливою умовою їх ефективного та надійного функціонування є тісна співпраця з міжбанківськими системами. Внутрішньобанківські платіжні системи можуть визначатися різним ступенем досконалості, надавати різноманітний спектр платіжних послуг клієнтам та мати більш чи менш обмежену сферу діяльності. У будь-якому разі наявність власної платіжної системи створює певні переваги для комерційного банку чи банківської структури з точки зору конкурентоспроможності та привабливості для потенційних клієнтів.

       Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов'язану з переказом, виключно після їх реєстрації в Національному банку України та отримання відповідного дозволу Національного банку України.

       Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах, а також зобов'язані зареєструвати укладені договори в порядку, встановленому Національним банком України. Платіжні організації міжнародних платіжних систем — резиденти зобов'язані повідомляти Національний банк України про укладені договори з нерезидентами щодо їх членства та участі в цих системах у порядку, встановленому Національним банком України. 

3. Сформулювати  поняття  “смарт-картка”

       Старт-картка (smart - інтелектуальна, або розумна) - це звичайна пластикова картка з вбудованою мікросхемою. Ступінь "інтелектуальності" мікросхеми може бути дуже різним - від найпростішого контролера читання/ запису даних в електронну пам'ять картки, до мікропроцесора, що мас розвинуту систему команд, вбудовану файлову систему і т.п. Смарт-картка здатна виконувати складні операції по обробці Інформації та зберігати ЇЇ. Звідси і назва - Smart (інтелектуальна) картка.

       Смарт-картка була винайдена французом Роланом Морено в середині 70-х років, але тільки в кінці 80-х років технологічні досягнення зробили її достатньо зручною і недорогою для практичного використання.

Існує декілька видів класифікації смарт-карток (наприклад, за типом мікросхеми, яка в ній  вбудована та за функціями, які виконує смарт-картка).

       Найпростіші типи карток містять тільки пам'ять, більш складніші є мікро-ЕОМ, яка забезпечує великий набір сервісних функцій. Розглянемо деякі з них.

        Залежно від типу мікросхеми, вбудованої в картку, розрізняють такі типи смарт-карток:

   - картки з програмованим постійним пристроєм для запам'ятовування (PROM) є найпростішим типом карток. Основне їх застосування - розрахунки за телефонні переговори;

   - картки з енергозалежною перепрограмованою пам'яттю (EEPROM) дозволяють перезалисувати інформацію, що зберігається в них. Основне їх застосування - зберігання індивідуальних даних;

   - картки Із захищеною перепрограмованою пам'яттю, які забезпечують доступ для читання/запису тільки після вводу спеціального коду. Основне їх застосування - розрахункові картки або зберігання захищених індивідуальних даних;

   - багатофункціональні картки містять великий об'єм енергозалежної перепрограмованої пам'яті, а також спеціальний мікропроцесор і вбудовану операційну систему, що забезпечує набір сервісних функцій. Ці картки можуть застосовуватися для будь-яких додатків, включаючи розрахунки користувача.

За призначенням можна виділити:

      Картки-лічильники - застосовуються для такого типу розрахунків, коли потрібне віднімання фіксованої суми за кожну платіжну операцію. Такі картки ще називають наперед оплаченими картками.

    Найбільшого поширення в світі набули телефонні картки пам'яті, власники яких можуть зробити певну кількість телефонних дзвінків, оскільки в телефонах-автоматах одиниця часу розмови має фіксовану ціну. Картка застосовується в контактному режимі (мікросхема фізично контактує із зчитуючим пристроєм). При кожному новому контакті число "дозволених дзвінків" у пам'яті картки зменшується на один біт пам'яті. Після того, як ліміт сплачених дзвінків вичерпаний, картка перестає функціонувати.

     Аналогічно картки-лічильники застосовуються при оплаті за проїзд, автостоянку, ліфти і т.п.

     Картки пам'яті - використовуються для збереження інформації. Сама їх назва говорить про те, що мікросхема картки містить тільки пристрій, що запам'ятовує. Є два типи таких карток: із захищеною і незахищеною пам'яттю.

     У картках з незахищеною пам'яттю немає обмежень щодо читання або запису даних. Використовувати такі картки як платіжні дуже небезпечно. Достатньо легально придбати таку картку, скопіювати її пам'ять на диск, а далі після кожної покупки відновлювати її пам'ять копіюванням початкового стану даних з диска. Зрозуміло, що таку операцію може виконати лише кваліфікований програміст, але практика показує, що людей, здатних на це, достатньо.