Шляхи вдосконалення обліку ПДФО

§ податковий агент.

Рис. 2.2. Відображення прибуткового податку з громадян

Схема2. Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян.

Згідно зі статею 163 Податкового  кодексу України об’єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

 

• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

 

• іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування  нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний  дохід з джерелом його походження  з України;

 

Схема 3. Структурно логічна схема об'єктів оподаткування прибутковим податком з громадян

Рис. 2.3. Об’єкти оподаткування ПДФО 

2.2 Аналітичний і синтетичний облік ПДФО

Всі податкові агенти зобов’язані своєчасно та правильно відображати в обліку операції з утримання та сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до Інструкції № 291 для бухгалтерського обліку таких операцій передбачено субрахунок 641 «Розрахунки за податками», до якого рекомендуємо відкрити окремий аналітичний рахунок 6411 «Розрахунки

за податком з доходів  фізичних осіб».

За кредитом цього аналітичного рахунку показують утримання податку з доходів фізичних ociб, а за дебетом – його перерахування до бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.   Характеристика рахунку 64» Розрахунки за податками  й платежами».

 Дані по розрахунках з цього податку записують за місяць і з початку року. Підсумкові дані аналітичної відомості переносять у журнал-ордер № 3 Г

с.-г., де кредитові обороти  по рахунку відображаються по кореспондуючих рахунках, а оборот по дебету дається загальною сумою. Кредитові обороти в кінці місяця переносяться у Головну книгу.

 

 

Таблиця

Бухгалтерський  облік податку з доходів фізичних осіб

№ Зміст господарської операції Дт         Кт

1            Утримано податок з доходів фізичних осіб:                     661

- із заробітної плати працівників, відпускних,

лікарняних, опо           датковуваної

матеріальної допомоги, виданої працівникам;

- оподатковуваної благодійної допомоги,

виданої працівникам                                                                                                              663               6411

-із суми нарахованих дивідендів;                                                          671

             - із суми винагороди за користування

               орендованим майном та суми амортизації 684

орендованого майна;

             - із суми доходу від продажу фізичними особами

               об’єктів рухомого та нерухомого майна

               підприємству; 685

- оподатковуваного доходу, отриманого

працівником як плата за навчання;

- із суми винагороди приватному нотаріусу 377

2            Донарахований за результатами перерахунку 661

 податок з доходів фізичних осіб

Перераховано ПДФО до бюджету                                                                  6411       311

 

 

 

Звітністю з прибуткового податку фізичних осіб для підприємця є податкова декларація, яку необхідно  подавати щокварталу, не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного періоду. Декларація заповнюється наростаючим підсумком з початку року.

У щомісячній декларації для  податкового агента відображатиметься  загальна сума податкового зобов’язання, яка буде нарахована в обліку в податкових органах і порівнюватиметься із фактично сплаченою сумою податку.

 

 

 

 

 

 

Рис.2.5. Схема записів в реєстри  журнально-ордерної форми обліку податку з доходів фізичних осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Методика визначення обліку ПДФО і його відображення в податковому облік.

Базою оподаткування є  чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний  дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Виплати, що включаються  до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та ті, які не включаються до розрахунку ПДФО, передбачені пунктом 164.2 ст. 164 та статтею 165 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу ставка ПДФО становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім деяких виключень), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які

виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора

азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих  платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року,

ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням  податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Статтею 22 Закону України від 23.12.2011р. № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2012 р. визначено на рівні 1073 грн.

При нарахуванні доходів  у будь-яких негрошових формах об'єкт  оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт; 

Сп - ставка податку, встановлена  для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування  визначається виходячи із звичайної  ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану  вартість, якщо особа, яка здійснює  таке нарахування, є платником  податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо  надається підакцизний товар.

Якщо оподатковуваний  дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з  каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу). Тобто, якщо першою подією було нарахування доходу в негрошовій формі або нарахування доходу, який буде виплачено готівкою з

каси підприємства, роботодавець зобов’язаний сплатити (перерахувати) ПДФО протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування.

Якщо протягом календарного року платник податків отримував  доходи, у тому числі, але не виключно у вигляді заробітної плати, оподатковувані за зазначеними ставками (15 і 17%), від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна сума таких доходів за будь-який календарний місяць перевищила 10-кратний розмір мінзарплати, то він повинен буде подати податкову декларацію за результатами звітного року ( п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Законом України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (ст. 24) встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У цьому випадку ПДФО сплачується також не рідше двох разів на місяць.

Податковим кодексом (пп. 176.2.«б» п. 176.2 ст. 176) встановлено, що

податкові агенти зобов’язані  подавати у строки, встановлені цим  Кодексом для податкового кварталу (тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу ДПС за місцем свого розташування. Форма податкового розрахунку (№ 1ДФ (Додаток )

та порядок її заповнення затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Крім

того, до органу ДПС за місцем його реєстрації сільськогосподарського підприємства необхідно подавати податкову декларацію з ПДФО за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою,

встановленою центральним  податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми ПДФО, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Така декларація подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку підприємство протягом звітного періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.6. Утримання податку з доходів фізичних осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Шляхи вдосконалення обліку ПДФО

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досягає своєї досконалості та завершеності. Він використовується в податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об’єктивне існування податку властивими йому функціями – мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів у державі, та суб’єктивний процес його використання в здійснені фінансової політики 

Тому основне завдання полягає в тому, щоб змінити порядок його використання: об’єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб’єктивно – поставити в рамки податкового законодавства.

Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення  оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повино опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткувані, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

У податковому законодавстві  щодо оподаткування доходів фізичних осіб повина знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави. Що стосується мети, то безумовно це – соціальна справедливість та зростаня добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Вивчення досвіду оподаткування  доходів фізичних осіб за кордоном дає підставу дійти висновку щодо зростаючої ролі саме прямого оподаткування, насамперед помірно прогресивного  індивідуального податку, який враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на освіту, підтримку здоров’я тощо. Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використання податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково – технічного прогресу, збільшення зайнятості населення, рівномірний економічний розвиток території тощо.

Відповідно існує певна  проблема співвідношення різних ланок бюджетної системи. Вона пов’язана з визначенням на законодавчому рівні принципів розподілу надходжень від загальнодержавних податків, закріплення надходжень від податків за бюджетами відповідного рівня. Адже неоптимальний розподіл податкових надходжень між ланками бюджетної системи призводить до незаінтересованості органів місцевого самоврядування у збиранні тих чи інших загальнодержавних податків.

Для розв’язання проблеми поліпшення наповнюваності місцевих бюджетів, доцільно надати органам місцевого  самоврядування можливість застосовувати  місцеві надбавки до податку з  доходів громадян

Податкова система України  має спиратися на досвід країн  як з розвиненою ринковою економікою, так і з перехідною, а також  ураховувати стан вітчизняної економіки. Теоретично держава у відносинах із платниками податків може ставити такі цілі: