Розвиток бухгалтерського обліку

 

 

План

 

1. Історія  розвитку бухгалтерського обліку.

 

2.  Формування подвійного запису.

 

 

3. Виникнення подвійної бухгалтерії.

 

4. Двоїсність.

 

5. Предмет  бухгалтерського обліку.

 

6. Відносність бухгалтерського обліку.

 

Висновок.

 

Список  використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія розвитку бухгалтерського обліку.

 

Знання історії обліку важливе для розуміння його сучасного  стану і оцінки можливих напрямків  розвитку. Історична еволюція бухгалтерського  обліку розглядається не заради її самої, а для полегшення розуміння сучасного і оцінки майбутнього.

 

В літературі виділяють 4 основні періоди розвитку бухгалтерського  обліку: 1-й – з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця 18-ого  століття; 2-й – з кінця 18-ого  ст. до кінця 19-ого ст.; 3-й – кінець 19-ого і початок 20-ого ст.; 4-й - с початку 20-ого і до наших днів.

 

Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді систематичних  і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.

 

Другий період припадає на час революційних перетворень  у галузі виробництва, розвитку фізичних форм товарних відносин та збільшення обсягів торговельних ,фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й в усьому світі.Протягом цього періоду видаїться досить велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична – у Франції, матеріалістична (економічна) – в Італії, камеральна – в Німеччині тощо.Історичне значення цьго періоду полягає в тому, що саме тоді було визначено основні напрямки науки ”рахівництво ”, за якими відбувся і її подальший розвиток.

 

Третій період – становлення  бухгалтерського обліку (рахівництво), як галузі науквоих знань.Протягом цоьго періоду зусилля більшості авторів були направленні виключно на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких складає об’єкт даної науки. Було сформульовано ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей

 

Четвертий період поділяють  на дві основні стадії.

 

Перша стадія - охоплює  період до середини 20-го ст.і характеризується розробкою базових принципів  об’єктивної оцінки майново-правового  стану самостійно господарюючого суб’єкта, галузевим напрямком у побудові системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації національних систем бухгалтерського обліку та звітності.

 

Друга стадія – розпочалась  із середини 20-го ст. і триває до наших  днів – характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб’єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.

 

Історичні пам’ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис, як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.

 

Облік Стародавнього світу – облік фактів – в цілому був статичним .В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна .Пряма реєстрація означала вказівки на певний об’єкт . Непряма реєстрація з’явилась пізніше і полягала в тому , що обліковий працівник замість певного облікового об’єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними .

 

Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення  все обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої регламентації обліку. В Греції вперше з’явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризиція. Виникли перші принципи класифікації рахунків : матеріальні, особові та фінансові.

 

У Давьому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З’явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і домашньому господарстві.

 

Виникнення книг, термінів, які застосовуються в сучасному  бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) – це те, що отримала сучасна бухгалтерія  завдяки цій країні.

 

Нікому не відомо, хто  був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з’являтись в 13 – 14 ст. в деяких торгових центрах Північної Італії

 

Відомий у світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також виділив історичні передумови, які, на думку вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах – державах.

 

А.Ч. Літтлтон зазначає, що кожна з названих ним передумов  існувала окремо в різних місцях і  в різний час, але одночасно вони жодного разу не спостерігались. Поєднання цих передумов відбулось, коло Христові походи призвели до масового переміщення людей через держави Північної Італії (тоді ще не єдиної), яка відігравала роль центру торгівлі між Європою та Близьким Сходом.

 

Саме з епохою відродження  пов’язується виникнення терміну “бухгалтер”    ( звідси і “бухгалтерія”). Першою посадовою особою, яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод Інсбрукської облікової палати.

 

В Німеччині до 1498 р. Особи , які займалися веденням облікових книг ,називались писцями. З цього часу терміни “бухгалтер” і “бухгалтерія” почали витісняти старі назви. В епоху Середньовіччя облік активно розвивався в країнах Західної Європи – Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії тощо. З початком епохи Ренесансу в розвитку обліку відбувся відчутний стрибок. Протягом цього періоду він систематизувався. Все частіше використовувалась подвійна бухгалтерія, яка отримала визнання в Європі. Іоганн Вольфганг Гете вустами свого героя стверджує: ” .подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям лядського інтелекту.”

 

В ХV ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458 р. Венедиктом Котруллі “Про торгівлю і досконалого купця”, хоча надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один із інструментів управління одиничним підприємством і тому автор присвятив йому спеціальну частину.

 

2.  Формування подвійного запису.

 

Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах  Лука Пачолі. Це математик зі світовим ім’ям, людина універсальних знань, учень П’єра делла Франческа і Леона Батіста Альберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі.

 

Його слава грунтується  на відомому “Трактаті про рахунки  і записи ”, який увійшов до складу фундаментальної праці - “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”. Трактат був перекладений багатьма мовами і за ступенем впливу на розвиток обліку з ним не може зрівнятися жодна праця. Історики відмічають п’ять найголовніших моментів, які Лука Пачолі вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.

 

1.Теоретичне обгрунтування  подвійного запису. Л.Пачолі був  першим, хто спробував пояснити  поняття дебет і кредит, хоча  сам їх не вживав. Він створив  персоналістичну модель обліку  і тим самим заклав основи  його юридичного тлумачення, яке  пізніше знайшло своє відображення у відомих працях Е.Дегранжа і Дж. Чербоні. Видатний французький бухгалетр П.Гарньє назве свою книгу “Облік – алгебоа права” , в якій принцип подвійного запису пояснить виходячи з причинно-наслідкових зв’язків ( кредит – причина, дебет - наслідок ). Персоналістична модель виявилась настільки вдалою, що нею зацікавились і використовували у своїх геніальних працях К.Маркс і Ф.Енгельс при поясненні подвійного запису.

 

2. Персоналістична модель  призводила до неможливості самостійного  розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій, як дебет і кредит, що призвело до створення умов для виділення бухгалтерського обліку в окрему науку.

 

3. Лука Пачолі розглядав  бухгалтерський облік, як самостійний  метод, що базується на застосуванні  подвійного запису і використовується для відображення господарських процесів які відбуваються на окремому підприємстві та за його межами. Таке тлумачення відрізнялося від праці В. Котрулі, який вважав, що об’єктом бухгалтерського обліку є окреме підприємство .

 

4. Подвійний запис  на рахунках трактується як  система обліку ,що не може  бути постійною і залежить  від мети яку переслідує адміністрація  .

 

5. Вперше ввів в  бухгалтерський облік моделювання,  що базувалося на комбінаториці  Л.Пачолі. Це дало можливість побудувати загальну модель, в межах якої будь-який обліковий факт пояснюється, як окремий випадок.

 

Вчений першим зібрав і систематизував окремі відомості  про прийом, які застосовувалися  купцями того часу при веденні  своїх торгових рахунків і записів. Тим самим Л.Пачолі заклав основи наукової розробки обліку, виводячи його з суто практичної діяльності. Ідеї подвійного запису закладені в середньовічній Італії, привернули до себе увагу багатьох видатних вчених того часу . Бухгалтерський облік став предметом наукових досліджень. В цей період в історії розвитку обліку було закладено підвалини для зародження науки – бухгалтерії. Попри всі негативні фактори і те ,що розвиток обліку відбувся в епоху пізнього Середньовіччя, саме завдяки їм виникла посада бухгалтер і термін “бухгалтерія”.

 

 

3. Виникнення подвійної бухгалтерії.

Система подвійного запису, вихідні позиції якої було викладено  Пачолі, витримала іспит часом  і ось уже понад 500 років використовується (в тих чи інших варіантах) всюди, де необхідний систематичний облік господарської діяльності. Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Кожна господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у двох видах джерел, або в одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

До виникнення подвійної  бухгалтерії призвело введення грошового вимірника. Це було пов'язано з тим, що деякі факти господарського життя як би самі по собі відображаються двічі. Продали товари, цінності списуються, а гроші оприбутковуються. У простій бухгалтерії спочатку цінності списувалися в натуральному вимірі, а гроші оприбутковувалися  у вартісному. Однак коли товари почали відображати в грошовому вимірі,бухгалтерія стала майже подвійною. Але повністю діграфічною вона стала тоді,коли в бухгалтерію ввели рахунку власних коштів, а матеріальні рахунки отримали грошову оцінку, всі фактори господарського життя стали відбивати  двічі.

Існує багато причин по яких подвійна бухгалтерія не могла з'явитися раніше, ніж в XIII столітті. По-перше, тому що гроші були рідкісним явищем; по-друге, - з усіх функцій грошей переважала функція засобу платежу, гроші потрібні були для стягнення та внеску, отже, облік господарських процесів будувався на натуральній, а не на грошовій основі; по-третє, прибуток не отримувала належного визнання, купець оперував більше споживчими, ніж фінансовими категоріями. Це всього лише деякі причини, але мали місце й інші обставини. Наприклад, розвиток грошових оборотів в банках і торгівлі з неминучістю призводить до обліку всього майна у грошовому вимірі.

Так чи інакше, вихідні ідеї римської бухгалтерії дожили до часів пізнього середньовіччя. І принаймні великих за тими мірками господарствах велися і журнал  і головна книга. І ось одного разу, коли все майно стало вимірюватися в грошах, якийсь бухгалтер для контролю розноски в Головній книзі першим ввів нікому не відомі рахунки власних коштів, досить довго це був рахунок капіталу.

Безліч чинників господарського життя мало двоїстий характер: надійшли товари від постачальників, продали товари і т.д. але були факти односторонні. Наприклад, вкрали товари, дали хабар - тут був рахунок запису, але не було до нього кореспондуючого рахунку. Ось для таких випадків бухгалтер відводив в Головній книзі окремий лист, де фіксував тільки для пам'яті і зручності подальшого контролю розноски такі суми. Це був виключно процедурний прийом, що приводив до логічної необхідності «урівноваження» підсумків дебетових і кредитових оборотів. В кінці XVIII століття для деяких бухгалтерів стало приємною несподіванкою відкриття того, що за подвійним записом приховано певний зміст.

Пошуки цього «змісту» тривають і додосі. Але у всякому разі подвійна бухгалтерія загальновизнана, як єдинеможливе.

  Виникнення подвійного запису - це,за зауваженням І. В. Гете, «найбільший винахід людського розуму», розвивався в подальшому під впливом обставин господарського життя і по законами внутрішньої логіки.

Подвійна бухгалтерія пройшла  кілька етапіву своєму розвитку.

1.Подвійним записом стали відбивати  всі цінності, що знаходяться на обліку даного підприємства.

2.Введення рахунку «Капітал» перетворило статистичну сукупність в чітку єдину інформаційну систему.

3.Введення в облік  грошей у функції міри вартості розділило облікові об'єкти на натуральні, тільки вимірювані в грошах, і монетарні - власне гроші та їх еквіваленти.

4.Спочатку прибуток  і збиток відбивався на рахунку «Капітал». Сальдо цього рахунку або збільшувалася, або зменшувалося. Але до XV ст. зміни капіталу стануть відбиватися вже не на рахунку «Капітал», а на спеціальному рахунку «Прибутки та збитки».