Розробка планів та програм аудиту. Методика та організація аудиту

Згідно з міжнародним  операційним стандартом, "аудитор  повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому".

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних  обставинах. Аудиторський звіт має  виділити найголовніше. Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема  або в сукупності не спричинять суттєвого  перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова  звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Суб'єкти підприємницької  діяльності (замовники) зацікавлені  у виявленні недоліків у фінансово-господарській  діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх.

Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація підприємства-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення.

При цьому звіти можуть бути використані для складання  аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності.

Представлення і розкриття  інформації мають породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть  умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженості керуючих, тобто від представлення фактів у прийнятному і неприйнятному вигляді, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику.

Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити  дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів. На остаточні результати достовірності чи недостовірності показників фінансової звітності відчутний вплив мають відхилення У бухгалтерському фінансовому обліку, факти невідображення або відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" та Національними нормативами аудиту України № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки", № 14 "Аудиторські докази", № 20 "Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку", №№ 26- 27 "Аудиторські висновки та звіти", №№ 28-29 "Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів".

Національні нормативи аудиту вимагають  документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.

Незалежні процедури перевірки  проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості  даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді: 
* детальних тестів операцій і залишків на рахунках; 
* аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей. 
Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлює відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події").

Аудитор повинен розглянути вплив  подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок. 
Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства: 
* події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності; 
* події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури  перевірки для отримання свідчення  того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або  складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни  у фінансову звітність, аудитор  повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний  від позитивного, з яким аудитор  знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про  ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється. 

2. Способи здійснення аудиторської перевірки активів, пасивів та фінансово-господарських операцій підприємства.

Способами здійснення аудиторської перевірки активів підприємства є:

1. Аудит обліку операцій з основними засобами. Звертається увага на наявність недіючого, некомплектного та надлишкового обладнання, з'ясовуються причини такого становища і даються відповідні пропозиції щодо усунення недоліків.

2. Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів. Операції щодо надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів досліджують за первинними документами і бухгалтерськими записами. Звертається увага на правильність, своєчасність і повноту оприбуткування основних засобів.

3. Аудит ремонту основних засобів. Перевірка витрат на поточний та капітальний ремонт основних засобів починається з вивчення наявності і виконання завдань щодо поточного та капітального ремонту. Необхідно встановити правильність розмежування робіт і віднесення їх до поточного і капітального ремонту.

4. Аудит обліку нематеріальних активів. Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.

5. Аудит обліку грошових коштів. Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

6. Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку. Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

7. Аудит обліку наявності валютних коштів та їх руху. Основною метою аудиту касових операцій в іноземній валюті є:

• перевірка стану збереження наявності коштів у касі;
• дотримання правил зберігання валютних коштів;
• організація ведення касових операцій згідно з чинним законодавством;
• перевірка своєчасності і повноти оприбуткування коштів;
• перевірка законності витрачання коштів за цільовим призначенням;
• перевірка правильності перерахунку іноземної валюти в національну за курсом, установленим НБУ на день перерахунку чи здійснення валютної операції;
• перевірка достовірності обліку та ефективності внутрішнього аудиту коштів.

8. Аудит обліку підзвітних сум. Під час аудиту розрахунків з підзвітними особами перевіряється своєчасність і правильність звітності підзвітних осіб, порядок видачі авансів, законність і доцільність використання підзвітних сум.

9. Аудит обліку експортних та імпортних операцій. Аудит обліку експортних та імпортних операцій в основному проводиться за такими напрямами:

• перевірка договірної документації та дотримання строків виконання договорів;
• перевірка даних аналітичного та синтетичного обліку;
• дотримання показників якості реалізованої продукції на експорт;
• достовірність відображення в документах кількості експорту;
• правильність відображення операцій у статистичній та бухгалтерській звітності;
• правильність проведення та відображення в обліку результатів інвентаризації розрахунків з покупцями;
• зустрічна перевірка підприємства покупця та постачальника;
• перевірка даних бухгалтерського й оперативного обліку;
• причини виникнення простроченої заборгованості;
• установлення правильності паралельного обліку курсових різниць, які виникають під час здійснення операції, та в результаті перерахунку сум господарських операцій на останнє число звітного періоду;
• дотримання підприємством законодавства щодо безготівкових розрахунків в іноземній валюті.

10. Аудит обліку вексельних операцій. Аудит в обліку вексельних операцій проводиться поетапно. На першому етапі перевіряються затрати, пов'язані з виготовленням або придбанням бланків векселів, збереження та облік їх, сплата мита, списання витрат. На другому - визначається заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, на третьому - заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, яка забезпечена виданими векселями. На четвертому етапі перевіряються позики, одержані векселедержателем у комерційних банках під заставу векселів.

11. Аудит дебіторської заборгованості. Визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.