Розробка планів та програм аудиту. Методика та організація аудиту

План

1. Розробка планів та програм аудиту. Методика та організація аудиту.
1. Планування в аудиті.
2. Порядок проведення аудиторської перевірки.
3. Узагальнення результатів аудиту
2. Способи здійснення аудиторської перевірки активів, пасивів та фінансово-господарських операцій підприємства.
1. Аудиторська перевірка активів.
2. Аудиторська перевірка пасивів.
3. Аудиторська перевірка фінансово-господарського стану.

 

 

1. Розробка планів та програм аудиту. Методика та організація аудиту.

 

Аудиторський процес складається  з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку).

 Одним із найважливіших етапів  аудиту є планування. Аудитор  зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

 Планування аудиту передбачає  визначення його стратегії і  тактики, складання загального  плану аудиторської перевірки,  побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

 Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

 Обсяг планування може змінюватися  залежно від величини суб'єкта  підприємницької діяльності, набутого  досвіду аудиторської роботи  з клієнтом і знання особливостей  його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

 У популярній книзі "Аудит  Монтгомері" вказано, що аудиторська  перевірка має відповідати загальноприйнятим  стандартам, виконуватись ефективно  і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її  планування і регулювання.

 Планування - це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

 Програма аудиторської перевірки  - це основа детального планування часу і витрат.

 Плани допомагають проводити  роботу в межах часу, необхідного  клієнту і аудитору, і є підставою  для встановлення гонорару. Вони  мають бути достатньо детально  розроблені, щоб виконавці могли  завершити завдання у відносно  короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

 Якщо клієнт використовує  комп'ютери, аудиторській групі,  можливо, будуть потрібні спеціальні  навики. Аудитор повинен володіти  достатніми знаннями в комп'ютерній  сфері.

 План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

 При плануванні вивчаються  напрями бізнесу замовника, історія  його діяльності, нинішні умови,  майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

 Після укладання договору  на аудит і вивчення необхідної  допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

 Першочерговому плануванню  підлягають баланс, звіт про фінансові  результати, звіт про рух грошових  коштів, звіт про власний капітал.  Надання аудиторських послуг  планується за допоміжними договорами.

 Протягом всього терміну  проведення аудиту його загальний  план і програма переглядаються  і уточнюються аудитором у  зв'язку з імовірністю змін  умов і напрямів аудиту і  можливістю отримання інших результатів  після проведення аудиторських процедур.

 У нормативі № 9 не передбачено  попереднього планування аудиту. А тому ми поділяємо пропозицію  доктора економічних наук Н.  До-рош щодо того, що процес  планування може бути подано  трьома етапами:

* попереднє планування аудиту;

* підготовка і складання загального плану аудиту;

* підготовка і складання програми  аудиту.

 Основними питаннями загального  плану аудиту є:

* обізнаність аудитора з бізнесом  клієнта;

* розуміння обліку і системи  внутрішнього контролю;

* визначення ризиків і їхньої  суттєвості;

* види, час проведення і повнота  процедур;

* координація, керівництво, супровід  і нагляд;

* інші питання.

 При підготовці загального  плану і програми аудиту важливо,  насамперед, вивчити особливості  системи бухгалтерського фінансового  обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

 Загальний план аудиту включає  такі питання:

* умови договору на виконання  аудиту;

* зміст аудиторського звіту  (висновку), строк його подання;

* відповідальність аудитора згідно  із Законом України "Про аудиторську діяльність";

* відповідальність замовника (клієнта)  за подану фінансову звітність;

* система і форма бухгалтерського  фінансового обліку;

* фінансова звітність, використана  для аудиту;

* виконавці аудиту;

* тривалість аудиторської перевірки;

* бюджет часу і затрат;

* вплив на аудит Закону України  "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні", нового Плану рахунків та Інструкції  щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку  та інших нормативно-правових і законодавчих актів;

* визначення найбільш важливих  етапів і завдань аудиту;

* ступінь довіри до системи  бухгалтерського фінансового обліку  і внутрішнього контролю;

* робота внутрішніх аудиторів  і масштаби їх залучення;

* сутність і обсяг аудиторських доказів;

* умови, що вимагають особливої  уваги (можливість помилки, обману  тощо);

* аудиторський ризик;

* залучення експертів.

 Об'єктами аудиту можуть бути:

* засновницькі (установчі) документи  (статут, ліцензія, патент тощо);

* формування і зміни статутного (пайового) капіталу;

* наявність і використання кредитних  ресурсів;

* необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції);

* запаси (виробничі запаси, готова  продукція, товари);

* кошти (каса, рахунки в банках, короткострокові векселі, інші активи);

* власний капітал (статутний,  пайовий, додатковий, резервний,  не-оплачений капітал);

* довгострокові й поточні зобов'язання;

* витрати, доходи, фінансові результати.

 

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від  правильного рішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового  контролю до ринкової економіки в  Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну  службу в Україні" від 26 січня 1993 р і Закон "Про аудиторську  діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих законів передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій: 
* збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності; 
* визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі; 
* шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах; 
* планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки; 
* оцінювання внутрішнього аудиторського контролю; 
* аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності; 
* перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал; 
* контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах; 
* перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики; 
* попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є  глибокий аналіз всіх статей балансу  і перевірка їх відповідності  записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу і  тестування звітних та інших даних  про підприємство аудитор висловлює  свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності  та їх відповідність реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка  дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання  клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання  вимог нормативних актів, незалежно  від їхнього значення, вимагає  висунення й обговорення питання  про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог  законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній  експертизі та є поза професійною  компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти  службовим особам підприємства уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик  невиявлення помилок, навіть якщо перевірка  добре спланована і проведена  відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів: 
* наявність значної кількості нормативних актів; 
* неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування; 
* визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.