Розрахунку по эдинному податку

 

Зміст

Вступ

1.Сутність ,завдання та організація аудиту на підприємствах що сплачують єдиний податок.

2.Нормативно-законодавчі,інші внутрішні та зовнішні джерела для отримання доказів при проведенні аудиту підприємств що сплачують єдиний податок

3.Характеристика фінансово-господарської діяльності та внутрішнього контролю і організації обліку на підприємстві КП «Ташине».

4.План і програма аудиту  на підприємстві що сплачує  єдиний податок.

5. Типові порушення в діяльності торгових підприємств що сплачують єдиний податок

6.Оформлення результатів  аудиторської перевірки підприємств  що сплачують єдиний податок

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

Вступ

На даному етапі підприємства та організації несуть великий податковий тягар. Підприємства сплачують обов’язкові загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори, визначені органами місцевого самоврядування. Загальнодержавні податки встановлюються державою і є обов’язковими.

Органи місцевого самоврядування встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Вони мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

У зв’язку з величезним податковим тиском на підприємства, останні намагаються оптимізувати податки як законними так і незаконними методами.

Так, нарахування амортизації йде врозріз з порядком її нарахування за бухгалтерським обліком(а бухгалтерський облік ведеться за аналогом міжнародних стандартів); податок на прибуток нараховується за схемою, теж далекою від порядку визначення прибутку за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеною за вимогами національних та міжнародних стандартів. В результаті часто буває , що підприємство має фінансові збитки і платить податок на прибуток. Тобто фіскальна політика направлена лише на поповнення державної казни без врахування інтересів платників податків. Тому підприємства приховують правдиву інформацію щодо бази оподаткування, намагаються знизити шляхом обману податковий тиск, а нестабільність податкового законодавства , часті нововведення в розрахунки з бюджетом приводять до помилок в нарахуванні і сплаті податків. В зв’язку з цим зростає ризик не виявлення та аудиторський ризик в цілому.

Аудиторський ризик – це побоювання, що аудитор може висловити думку про фінансову звітність підприємства, яка відмінна від реального стану справ. Тобто, це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур, що приводить до неефективності аудиторської перевірки і втрати або погіршення репутації аудиторської фірми внаслідок низької якості проведення аудиту.

Отже, велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового законодавства, великий податковий тиск на підприємства .необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському і податковому обліку , що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують власний ризик підприємства. А з врахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за прострочення платежів, аудиторський ризик ще збільшується.

Тому аудит розрахунків з бюджетом є одним із найбільш трудомістких, складних і відповідальних в аудиторській практиці.

 

1. Сутність ,завдання та організація аудиту на підприємствах що сплачують єдиний податок.

 

Метою аудиту розрахунків  з бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету.

Основна задача аудиту розрахунків з бюджетом - ретельна перевірка правильності нарахування податків та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком, підтвердження правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, Як необхідність, обгрунтованість, повнота, правильність та достовірність.

Функціональні задачі – консультування платників податків і зборів зпитань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків з бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання

консультацій в разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.

 

 

 

2.Нормативно-законодавчі,інші  внутрішні та зовнішні джерела  для отримання доказів при  проведенні аудиту підприємств  що сплачують єдиний податок

 

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Нормативною базою системи  оподаткування нині є:

• Закон України "Про податок на додану вартість" №  168/97-ВР від 03.04.97р.
• Закон   України   «Про   внесення   змін   до   Закону   України   "Про оподаткування прибутку підприємств"» № 283-97-ВР від 22.05.97 р.,
• Декрет  Кабінету  Міністрів  України  "Про  прибутковий  податок  з громадян" № 13 від 26.12.92 р. (з подальшими змінами і доповненнями).
• Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.97 р.
• Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" №402/97-ВР від 26.06.97 р.
• Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" №320-XIV від 17.12.98р.
• Закон України «Про внесення змін до ст. II Закону України "Про податок на додану вартість"» № 943-ХІ від 14.07.99 р. та ін.
• Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування грального бізнесу" № ИБО-ХІУ від 19 жовтня 1999 р. (набрав чинності з 13.11,99 р.)
• Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва"» за №746/99 від 28.06.99 р.
• Закон України від 06.04.97 р. “Про податок на додану вартість”, з змінами.
• Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97 р. №283/97-ВР, з змінами.
• Закон України від 24.12.02 р. №349-ІV “Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
• Закон України від 07.02.91 р. №698-ХІІ “Про підприємництво”, з змінами.
• Закон України від 27.03.91 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні”, з змінами.
• Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, з змінами.
• Інструкція №291. Інструкція про застосування Плана рахунків бухгалтерського обліку активів, капітала, обовязків та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіна України від 30.11.99 р. №291.
• П(С)БО 2 “Баланс”, затверджений наказом Мінфіна України від 31.03.99 р. №87, з змінами.
• П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджений наказом Мінфіна України від 31.03.99 р. №87, з доповненнями.
• П(С)БО 15 “Прибуток”, затверджений наказом Мінфіна України від 29.11.99 р. №290, з змінами
• Порядок про заповнення податкової накладної, затверджений наказом ГНАУ від 30.05.97 р. №165, з змінами.
• Наказ ГНАУ від 30.05.97 р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів, порядок їх заповнення”, зі змінами.
• Наказ Мінфіна України від 30.11.99 р. №291 “Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції що до його застосування”.
• Наказ ГНАУ від 08.10.98р. №469 “Про утвердження змін до форми податкової накладної з змінами та доповненнями до порядків заповнення податкової нвкладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)”.

 

3.Характеристика фінансово-господарської діяльності та внутрішнього контролю і організації обліку на підприємстві КП «Ташине».

 

Характеристика підприємства як об’єкта дослідження

 

КП «Ташине» є юридичною особою, яка знаходиться в Березанському районі за адресою: вул. Суворова, 57 та займається торгівлею продовольчими товарами (в тому числі алкогольні напої). Середньооблікова кількість працівників складає 5 чоловік, при цьому обсяг виручки від реалізації продукції за рік складає 138 000,00 гривень (тобто не перевищує 1 000 000 гривень ). Кооперативне підприємство «Ташине» самостійно вирішило перейти на спрощену систему оподаткування та обрало ставку 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка дозволяє не сплачувати додатково ПДВ.

Для переходу на спрощену систему  оподаткування, суб’єкт малого підприємництва, як КП «Ташине», повинні подати письмову заяву до органу державної податкової служби по місцю державної реєстрації. Юридична особа обов’язково вказує в цій заяві:

- до якої державної  податкової інспекції адресується;

- в якому районі знаходиться  підприємство, вид діяльності;

- повна назва або прізвище, ім’я та по батькові;

- адреса підприємства, ідентифікаційний  код за ЄДРПОУ;

- рік сплати єдиного  податку та обрана ставка;

- відомості про розрахункові (поточні) рахунки;

- середньооблікова чисельність  працівників;

- обсяг виручки від  реалізації продукції;

- номер, дата та назва  свідоцтва про реєстрацію платника  ПДВ(якщо є);

- особи, що співпрацюють  з особою(фізичною) та їх ідентифікаційні  номери з державного реєстру  фізичних осіб – платників  податків.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування  обліку та звітності може бути прийнято не більш ніж один раз за календарний  рік. Орган державної податкової служби забов’язан протягом 10 робочих днів видати безплатно свідоцтво уплати єдиного податку або надати письмову мотивуючу відмову. Це свідоцтво не може бути передано іншим юридичним особам. Таке свідоцтво видається строком на один рік та реєструється в журналі обліку видачі свідоцтв в державній податковій службі.

 

Фіксована ставка єдиного  податку для фізичних осіб

 

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення  юридичної особи, а кількість  осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи  членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Ставка єдиного податку  для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими  радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і  не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.

У разі, коли підприємець  здійснює кілька видів підприємницької  діяльності, для яких встановлено  різні ставки єдиного податку, необхідне  одне свідоцтво, а єдиний податок  сплачується за більшою ставкою, ніж для одного виду діяльності, відповідно до розмірів, встановлених місцевою радою за місцем державної реєстрації такого підприємця.

Суб'єкт підприємницької  діяльності – фізична особа, що сплачує  єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування  в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати  працівникам, що знаходяться з ним  у трудових відносинах, включаючи  членів його родини.

При цьому суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати таких видів  податків і зборів (обов'язкових  платежів):

- податку на прибуток  підприємств;

- податку на доходи  фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

- плати (податку) за  землю;

- збору на спеціальне  використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для  здійснення заходів щодо ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи  та соціального захисту населення;

- збору до Державного  інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове  соціальне страхування;

- відрахувань та зборів  на будівництво, реконструкцію,  ремонт і утримання автомобільних  доріг загального користування  України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на відрахування  до Пенсійного фонду України;

- збору за видачу дозволу  на розміщення об'єктів торгівлі  та сфери послуг; - внесків до  Фонду України соціального захисту  інвалідів.

Якщо платник єдиного  податку займається підприємницькою  діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій  діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного  податку збільшується на 50% за кожну  особу.

Протягом терміну дії  свідоцтва про сплату єдиного  податку місцева рада може збільшити  або зменшити ставки єдиного податку  за видами підприємницької діяльності. При цьому перерахунок не здійснюється.