Принципи ведення управлінського обліку

1. виробничі ресурси – основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні ресурси, трудові ресурси;
2. господарські процеси та їх результати – постачальницько-заготівельна діяльність, виробнича діяльність, фінансово-збутова діяльність, фінансова, інвестиційна та інші види діяльності суб’єкта господарювання.

     Управлінському  обліку притаманні такі специфічні принципи, а саме:

     1)  принцип  методологічної  незалежності  –  означає, що  кожна   фірма (підприємство)  встановлює  свої правила організації, методології  ведення управлінського обліку;

     2)  принцип  орієнтації  на  досягнення  стратегічних  цілей  підприємства –  означає, що  приймаючи рішення  на  будь-якому  рiвнi i  вибираючи  найоптимальніше  з  них,  слід  пріоритетними  рахувати  інтереси підприємства в цілому;

     3)  принцип  оцінки  результатів  діяльності  структурних  підрозділів  підприємства, що  передбачає визначення  тенденцій  і  перспектив  кожного  підрозділу  у  формуванні  прибутку  підприємства  від виробництва до реалізації продукції;

     4)  принцип результативності означає,  що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно співставляти  затрати,  понесені  в результаті  діяльності,  з  отриманим  результатом;  при  цьому  результат повинен перевищувати затрати;

     5)  принцип  відповідальності  означає,  що  за  величину  затрат i  результатів  відповідальність  несе конкретна особа, яка їх контролю;

     6)  принцип  багатоваріантності  означає,  що  при  пiдготовцi  інформації  слід  враховувати   всі варіанти, однак вибирати  найоптимальніший з метою прийняття  управлінських рішень;

     7)  принцип  комплексності,  що  передбачає  разову  фіксацію  даних  у  первинних  документах  або виробничих розрахунках і  багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;

     8)  принцип  бюджетного  методу  управління,  що  є  інструментом  планування,  контролю  та регулювання  і  передбачає  бюджетування  виробництва,  реалізації  та  фінансування  підрозділів,  а  також підприємства загалом;

     9)  принцип залежності, який полягає  в тому, що до різних альтернативних рішень відносять тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;

     10) принцип причинності, який полягає  в тому, що до собівартості  продукції треба відносити тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції;

     11) принцип  взаємозв’язку  ґрунтується  на  тому, що  управлінський  облік  включає  не  лише  облік затрат, але i планування, контроль, аналіз, регулювання; всі ці функції реалізуються одночасно, в комплексі та взаємозв’язку;

     12) принцип «різна  собiвартiсть   для  різних  цілей»  означає,  що  залежно  від  мети,  тобто  для прийняття  конкретних  управлінських  рішень,  використовується  різна  інформація  для  формування собiвартостi, саме тому і вартісний розмір собівартості буде різний.   

     Основні цілі управлінського обліку полягають у наданні інформації для калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), планування, контролю, оцінки та безпосереднього вдосконалення діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень. Тобто інформація управлінського обліку повинна надавати можливість менеджерам визначати перспективи подальшого розвитку підприємства, вирішувати проблеми і оцінювати успішність діяльності.

     Відповідно  до цілей визначаються і функції  управлінського обліку:

1. інформаційна – забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, необхідною для поточного планування. Контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;
2. комунікаційна – формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між різними рівнями управління;
3. контрольна – здійснення оперативного контролю й оцінки результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;
4. прогностична – забезпечення перспективного планування й координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.[3, с. 139]

Розвиток управлінського обліку  

     Сучасний  управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

     Під управлінським обліком розуміють  процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації  та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

     Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити, проаналізувати і використовувати в своїй  роботі. Менеджери для виконання  своїх обов'язків повинні використовувати  короткі огляди і іншу згруповану інформацію. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.

     Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запитів керівників. Так, головного конструктора не цікавлять питання про те, скільки заробив сьогодні або тиждень тому певний робітник механічного цеху. Він зацікавлений у підсумкових даних: повністю чи ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума виділена бюджетом підприємства на роботи, пов'язані зі зміною конструкції виробу або освоєнням нових видів продуктів.

     Отже, в роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформацію. 
 
 

Побудова  системи управлінського обліку в Україні.

      З кожним днем збільшується кількість  керівників українських підприємств, які припиняють сумніватися в  необхідності вести облік, відмінний від бухгатерского, який практично повністю зосереджений на задоволенні потреб зовнішніх споживачів інформації. Управлінський же облік призначений для надання достовірної і повної інформації, яка необхідна для прийняття правильних та ефективних управлінських рішень самого підприємства. Але в практичній діяльності керівники українських компаній досі не мають чіткого розуміння цього виду обліку, що, мабуть, є головною проблемою процесу постановки системи управлінського обліку.

      Найбільш  актуальним питанням, яке постійно обговорюється науковцями та спеціалістами, є сутність управлінського обліку та проблеми підвищення ефективності його упровадження. Усе це вище сказане обговорюється в роботах закордонних та вітчизняних авторів, таких як Н.Чумаченко, І.Білоусова, Ф.Бутинець, Д.Хан, В.Ластовецький, Ч.Хорнгрен та ін. Вони, звісно, мають деякі розходження у поглядах на конкретні питання, але все ж одностайні, що упровадження управлінського обліку є необхідним для прийняття правильних та ефективних управлінських рішень.

      Для того, щоб у сучасних умовах ефективно  управляти підприємством, необхідно  чітко усвідомлювати "картину" його щоденного фінансового стану. Її практично неможливо одержати без використання спеціальних програмних продуктів, що реалізують не тільки облікові методології, але і планування виробничо-логистичної діяльності, моделювання реальних ситуацій і управління собівартістю відповідно до сучасних вимог. Реалізація цих систем і практика їхнього використання привели до створення зовсім нової моделі обліку для комерційного підприємства – управлінського.

      Декілька  років тому наша держава з метою  підвищення якості облікової інформації реформувала принципи бухгалтерського обліку. Але на практиці це не було належним чином сприйнято керівниками та бухгалтерами. Причиною стало те, що бухгалтерський облік сприймається як необхідність з метою надання звітності у податкові органи, а не як джерело інформації, на підставі якої можуть прийматися правильні рішення. Також негативно впливає присутність податкового обліку, який, по-перше, відрізняється від бухгалтерського, а по-друге, його ведення є більш пріоритетним через те, що саме його найбільш контролюють податкові органи. Тому, доки керівники не усвідомлять ряд переваг, що несе у собі управлінський облік, доти його повсюдне упровадження на українських підприємствах залишиться у мріях. Підприємство та його керівництво повинні самі для себе вирішити, чи потрібен їм такий вид обліку, чи бажають вони заробляти прибуток за будь-яких умов, чи при оптимальному використанні усіх своїх ресурсів та потужностей? Для цього і існує система управлінського обліку.

      В Міжнародних стандартах фінансової звітності відображені загальні показники й основні принципи ведення управлінського обліку. Але останнім часом на Заході спостерігається помітний відхід від класичного підходу (облік основних кількісних показників) у бік якісних показників. До того ж, беруться до уваги зовсім нові фактори, на які раніше управлінці майже не звертали уваги: система бізнес-процесів усередині підприємства, конкурентне середовище, система взаємин із клієнтами (CRM) та ін. Це, звичайно, свідчить про новий рівень розвитку управлінського обліку. І, якщо говорити про вітчизняні підприємства, то це завтрашній день, хоча на даному етапі у нашій країні спостерігається посилення інтересу до цієї теми, а також збільшення продажів програмних продуктів по автоматизації системи управлінського обліку. 

      Ідею  про встановлення системи управлінського обліку висувають, як правило, або керівники, яким стає недостатньо для прийняття рішень тієї інформації про стан підприємства, яку вони мають, або фахівці, які тільки-но закінчили вищі навчальні заклади і мають нові економічні погляди на функціонування підприємства. Як правило, для цього наймають кваліфікованого спеціаліста, бо можуть виникнути проблеми під час постановки системи управлінського обліку поряд з існуючим бухгалтерським, тому що вони мають за мету різні речі. 
Приймаючи до уваги вітчизняний та світовий досвід, слід виділити три основні мети організації системи управлінського обліку:

      1) інструмент проведення фінансово-економічних  розрахунків, формування бази обґрунтування ефективних управлінських рішень; 
           2) інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів і інших об'єктів витрат для задоволення інформаційних нестатків фінансового менеджменту як системи управління прибутком підприємства через управління витратами; 
          3) інструмент реалізації концепції контролингу, що подає управлінську інформацію для планування, контролю, оцінки і безперервного удосконалення організації обліку та діяльності підприємства

       
            Управлінська інформація з’являється шляхом трансформації системою управлінського обліку звичайних даних і спрямована на окремого користувача, який оцінить її якість та корисність. Щоб управлінська інформація була у нагоді, до неї висуваються деякі вимоги, адже вона повинна містити не тільки числові показники та фінансово-економічні розрахунки альтернативних варіантів дій, але ще й пропонувати висновки і надавати рекомендації щодо вибору найбільш привабливих з них. Система управлінського обліку представляє собою систему численних взаємопов’язаних частин, що тісно функціонують одна з одною, а саме, люди, технології, мета, задачі, структура та функції. 
Вплив великої кількості зовнішніх факторів на функціонування підприємства відіграє свою роль у процесі вибору альтернатив, які дозволяють з максимальною користю досягти цілей фірми.

      Особливе  значення мають зовнішні фактори, які  впливають на побудову системи управлінського обліку на українських підприємствах. Як відомо, на території України відсутні в порівнянні з Заходом, корпорації, а переважають холдинги та інші структури. Тому в розвинених країнах пенсійні та інші різноманітні фонди поступово отримують велику владу над таким видом власності як корпорації, що знаходяться в суспільному володінні. 
Українська економіка знаходиться в перехідному стані, тобто планової економіки, як такової, вже не існує, а ринкова не утвердилася остаточно. Звісно ж, вітчизняні компанії не мають достатнього досвіду роботи, до того ж, кожна має свій. За цих умов кожне підприємство підходить до процесу побудови системи управлінського обліку індивідуально. Через все це сфера діяльності стосовно впровадження системи управлінського обліку на українських підприємствах є областю тільки теоретичних знань та припущень у сукупності з намаганнями фахівців випробувати світовий досвід.

      На  специфіку системи управлінського обліку впливають також внутрішні  фактори. Серед них можна відзначити найвпливовіші, такі як: