Прибуткове оподаткування підприємств: проблеми становлення розвитку в Україні

 

Тема: Прибуткове оподаткування підприємств: проблеми становлення                                           розвитку в Україні

План

ВСТУП

1. Прибуткове оподаткування  підприємств: проблеми становлення                                           розвитку в Україні.

1.1. Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб.

1.2. Платники і ставки податку на прибуток. Об'єкт оподаткування.

1.3. Валові доходи та їх корегування.

1.4. Зміст і склад валових витрат.

1.5. Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток.

1.6. Проблеми становлення і розвитку в Україні.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Розрахунок податку на прибуток

2.2 Розрахунок ПДВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

        В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.  В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки,як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення. Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб’єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема. Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі. Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі. У сучасних умовах господарювання велике значення має одержання студентами теоретичних знань і практичних навичок ведення податкової роботи і податкового контролю. Програмою дисципліни «Податкова система» передбачається вивчення фінансових відносин, пов’язаних із примусовим відчуженням і перерозподілом частини вартості національного продукту із метою формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

 

 

 

 

 

 

   У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні.

   Підприємство є платником податку на прибуток, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

   Об'єкт оподаткування податку на прибуток визначається як різниця між валовим доходом, скоригованим у звітному податковому періоді, валовими витратами та нарахованими за правилами податкового обліку амортизаційними відрахуваннями.

   Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

   Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку на придбання або виготовлення товарів, робіт, послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб

     У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні. Підприємство є платником податку на прибуток, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

     Етапи розвитку прибуткового оподаткування юридичних осіб:

1991 р. – закон СРСР "Про  податок з підприємств і організацій". Об'єкт оподаткування – балансовий  прибуток підприємства. Максимальна  ставка податку – 35 %.

З 1 січня 1992 р. – закон  України "Про оподаткування доходів  підприємств і організацій". В  об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку – 18%.

З 1 січня 1995 р. - закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єкт оподаткування балансовий прибуток підприємства. Ставка податку  – 30 %.

З 1 липня 1997 р. - закон України "Про внесення змін до закону України  про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з яким суттєво змінились  методичні основи оподаткування  прибутку, які вимагають введення спеціального податкового обліку. Після  введення даного закону об'єктом оподаткування  виступають розрахунковий прибуток. Основою для визначення якого  є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно  реалізовану продукцію, а за певний період часу.

1.2 Платники і ставки податку на прибуток. Об'єкт оподаткування

     Згідно із законом платниками податку з прибутку є:

1. резиденти України —  суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші  установи, підприємства та організації,  у тому числі філії, відділення  та інші відокремлені підрозділи  юридичної особи, які здійснюють  свою діяльність, що спрямована  на отримання прибутку як у  межах України, та і поза  її митною територією;

2. фізичні і юридичні  особи — нерезиденти України,  у тому числі їхні постійні  представництва, які отримують доходи  з джерелом походження з України  або виконують представницькі  функції іноземних засновників;

3. філії, відділення та  інші відокремлені підрозділи  платників податку, що не мають  статусу юридичної особи, розташовані  на території іншої ніж такий  платник податку територіальної  громади.

 

 

Ставки податку:

1. прибуток платників  податку включає підприємства, засновані  на власності окремої фізичної  особи – 25%;

2. доходи нерезидентів  – 15%;

3. доход від страхової  діяльності резидентів:

а) дохід за договорами довгострокового  страхування життя та пенсійного страхування – 0%;

б) доход від інших видів  страхування – 3%.

Об'єкт оподаткування  податку на прибуток визначається як різниця між валовим доходом, скоригованим у звітному податковому  періоді, валовими витратами та нарахованими за правилами податкового обліку амортизаційними відрахуваннями.

П = ВД – ВВ – А

Функція податку - це прояв  його сутності в дії, спосіб вираження  його властивостей. Функція показує, яким образом реалізується суспільне  призначення даної фінансової категорії  як інструмента вартісного розподілу  і перерозподілу національного  доходу.

Податки виконують три  найважливіші функції:

1. Забезпечення фінансування  державних витрат (фіскальна функція).

2. Підтримка соціальної  рівноваги шляхом зміни співвідношення  між доходами окремих соціальних  груп з метою згладжування  нерівності між ними (соціальна  функція).

3. Державне регулювання  економіки (регулююча функція).

В усіх державах, при всіх суспільних формаціях податки, насамперед, виконували фіскальну функцію, тобто  забезпечували фінансування суспільних витрат, у першу чергу витрат держави. Протягом останніх півтора-двох десятиліть помітний розвиток одержали соціальна  і регулююча функції.

        Податок  на прибуток є невід'ємною частиною  податкової системи, тому його  функції тотожні з загальними  функціями податків.

       Однак  слід зауважити, що пріоритетність  виконання функцій кожною з  категорій податків, в аспекті  сприяння розвитку реалізації  функції з боку держави, має  диференціюватися. Природно держава  буде прагнути до розвинення  і удосконалення реалізації кожною  категорією податків фіскальної  функції (тобто формування дохідної  частини бюджету). Але дослідження практики функціонування податкових систем у розвинених країнах доводить протилежне. Так фіскальну функцію здебільшого виконують непрямі податки, податки з доходів громадян покликані здійснювати насамперед соціальну функцію, регулятивну направленість несе, як вже зазначалося, корпораційний податок. Такий підхід дозволяє зосередити ресурси на одній основній функції категорії податку, що в свою чергу дозволяє більш ефективно використовувати державі відповідно фіскальні, соціальні, регулятивні важелі кожного виду податків. Так, наприклад, при оподаткуванні доходів громадян для досягнення соціальної справедливості чи рівномірності може використовуватись прогресивна шкала оподаткування, а для підвищення економічного розвитку і інвестиційної активності - при оподаткуванні прибутку юридичних осіб - регресивна шкала, що в свою чергу буде зменшувати фіскальну ефективність податку.                     Отже диференціація потрібна, проте як свідчить практика, багато податків виконують змішані функції, тому виникають складнощі у виборі напрямку дії податку, який потрібно розвивати чи у формуванні відповідних підходів до механізму реалізації та розвинення обраної функції. Усі ці фактори залежать від специфіки та етапу розвитку країн. Саме тому неможливо знайти дві абсолютно однакові системи оподаткування і виробити єдину методику щодо створення податкової системи країни. Але деякі загальні методичні рекомендації існують. Наприклад, принципи оподаткування.

1.3 Валові доходи та їх корегування

     Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

До валових доходів  відносять:

1. загальні доходи від  продажу товарів, робіт, послуг;

2. доходи від здійснення  банківських, страхових та інших  операцій з надання фінансових послуг;

3. доходи від спільної діяльності;

4. доходи з інших джерел  у вигляді:

а) сум безповоротної фінансової допомоги або вартості товарів безоплатно наданих платнику податку;

б) сума поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець планового періоду;

в) сума штрафів чи пені, одержаних  за рішенням відповідних державних органів та суду;

г) сума дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або  бюджетів, отриманих платником податку.

До валових доходів  не відносять:

1. сума податку на додану  вартість за винятком випадків, коли підприємство продавець  не є платником податку на додану вартість;

2. сума коштів або вартість  майна отримані за рішенням  суду як компенсація збитків  понесених платником в результаті  порушення його прав та інтересів;

3. сума надмірно сплачених  податків та зборів, що повертаються з бюджетів;

4. прямі інвестиції або  реінвестиції у корпоративні права імітовані платником;

5. сума одержаного емісійного доходу;

6. кошти, що надходять  у вигляді міжнародно-технічної допомоги;

7. інші надходження визначені  законодавством.

     Скоригована величина валового доходу – це величина, що визначається як різниця між загальною сумою валового доходу від усіх видів діяльності, в тому числі прибутку звільненого від оподаткування, і сумою коригувань.

1.4 Зміст і склад валових витрат

     До валових витрат суб'єктів підприємницької діяльності належать насамперед усі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (придбання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, оплата праці робітників і службовців, відрахування у загальнодержавні цільові фонди, витрати на відрядження, орендна плата, позареалізаційні витрати, пов'язані з відвантаженням та транспортуванням продукції, інші витрати, які пов'язані з виробництвом та реалізацією (продажем) продукції, і крім амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів і нематеріальних активів). Причому всі вказані витрати відносять до валових витрат незалежно від того, чи списані вони на затрати виробництва. Так, вартість придбаних промисловим підприємством сировини і матеріалів, наприклад у III кварталі 2001 p., які не використані на виробництво продукції поточного кварталу, відносять до валових витрат даного кварталу. При цьому закон передбачає збільшення валових витрат на суму зменшення за звітний період балансової вартості покупної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів на складах, у незавершеному виробництві і в залишках готової продукції. Тим самим враховуються витрати перелічених матеріальних ресурсів, які здійснені за рахунок залишку на початок звітного періоду. І навпаки, якщо за звітний період наявне зростання балансової вартості перелічених матеріальних ресурсів, то на відповідну суму валові витрати зменшуються. Це, зокрема, перешкоджає створенню під кінець звітного періоду завищених запасів матеріальних ресурсів понад нормальні потреби виробництва. Кожне підприємство у процесі своєї діяльності несе безліч витрат за рахунок інших, ніж собівартість продукції, джерел фінансування (прибуток, цільові фонди, кошти спеціального призначення, позичені кошти). Значна частина цих витрат включається до складу валових витрат. Серед них для більшості підприємств найважливіше значення мають такі витрати. Заохочувальні витрати на оплату праці, які встановлюються за згодою власників підприємства і працівниками у грошовій або в будь-якій іншій формі. До них належать виплата винагороду підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок на відпочинок, лікування, інші подібні витрати, якщо вони передбачені колективним або трудовим договором.