Порядок оприбуткування запасів на склад підприємства

План

 

Вступ

1. Поняття запасів, класифікація та організація їх обліку.
2. Документальне оформлення та порядок оприбуткування надходження запасів на склад підприємства.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Для забезпечення ритмічної і безперебійної діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні певні  виробничі запаси. Виходячи із цього, процес постачання є першочерговою  умовою забезпечення виконання плану  виробництва на підприємстві і пов’язаний із необхідністюзабезпечення його предметами праці у відповідності із заключеними щодо цього договорами.

Суть  процесу постачання полягає в  тому, що частину наявних грошових коштів підприємство спрямовує на закупівлю  сировини, матеріалів, комплектуючих  тощо. Таким чином забезпечується перша стадія кругообігу господарських  засобів, під час якої вони переходять із засобів сфери обігу до засобів  сфери виробництва.

Облік процесу  постачання повинен забезпечити  керівництво інформацією щодо наявності  на підприємстві необхідної номенклатури виробничих запасів (зокрема за кількісними  і якісними ознаками), про стан розрахунків  із постачальниками і підрядниками та гранично допустимі строки їх проведення, а також про залучення кредитних  ресурсів для забезпечення підприємства необхідними матеріалами.

Вірна організація  обліку запасів, правильний порядок  їх оприбуткування на склад підприємства, усе необхідне документальне  оформлення їх надходження дає можливість отримання достовірної інформації про їх рух та забезпечення кількісної та якісної відповідності. Проте  для того, щоб дані відповідали  дійсності, необхідно бути добре  усвідомленим в особливостях обліку процесу постачання.

 

1. Поняття запасів, класифікація та організація їх обліку.

 

При організації  бухгалтерського обліку виробничих запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

- Законом  України "Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні" № 996-ХІУ від  16 липня 1999 р.;

-  Законом  України "Про оподаткування  прибутку підприємств" № 283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями;

— Законом  України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., зі змінами і доповненнями;

-    Положенням   (стандартом)   бухгалтерського   обліку   9 "Запаси" (затверджено наказом  Міністерства фінансів України  № 246 від 20.10.99 р., зареєстровано  в Міністерстві юстиції України  за № 751/4044 від 2.11.99 р.);

-   Положенням  (стандартом)  бухгалтерського   обліку   10 "Дебіторська заборгованість" (затверджено наказом  Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.99 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 725/4018 від 25.10.99 р.);

-  Вказівками  про склад і заповнення облікових  регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства  фінансів України № 112 від 31.05.96 р.;

-  Інструкцією  про порядок реєстрації виданих,  повернених і використаних довіреностей  на одержання цінностей № М99, затвердженою  наказом  Міністерства   фінансів  України  від 16.05.96 р.;

-   Наказом   Міністерства   фінансів   України   "Про   зміни   і доповнення, до Інструкції про  порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей" № 226 від 18.10.96 р.;

-  Наказом  Міністерства статистики України  "Про затвердження  типових  первинних  облікових документів  з  обліку сировини та матеріалів" № 193 від 21.06.96 р.;

— Наказом  Міністерства статистики України "Про  затвердження типової форми первинного обліку" № 192 від 21.06.96 р.;

-  Типовими  нормами безоплатної видачі спеціального  одягу працівникам сільського  та водного господарства, елеваторної,  борошномельно-крупяної і комбікормової промисловості (затверджено наказом  Комітету з нагляду за охороною праці України; типові норми набули чинності з 1 січня 1999 року).

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про запаси регулюються  П(С)БО 9 “Запаси”, згідно якого запаси –  це активи, які:

1) утримуються  для подальшого продажу за  умов звичайної господарської  діяльності;

2)  перебувають  у процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту  виробництва;

3)   утримуються   для   споживання   під   час   виробництва продукції,   виконання   робіт   та   надання послуг, а також управління підприємством.

Для накопичення  інформації про наявність і рух  виробничих запасів використовується активний рахунок 20”Виробничі запаси”, до якого відкривається 9 субрахунків.

На дебеті рах. 20 і відповідних субрахунків відображаються дані про надходженнязапасів з різних джерел. А на кредиті цього рахунку відображається інформація про вибуття запасів на різні цілі, а також суми уцінки виробничих запасів.

Для  раціональної  організації   складського   господарства,   ведення   аналітичного   обліку,   а   також   для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства необхідна класифікація запасів.   Зупинимося  детальніше  на  найбільш  типовій   класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.

Сировина - добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва та управління.

До групи   допоміжних   матеріалів,   у   зв'язку   з   особливістю   їх використання, відносяться :

Паливо, яке виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).                 

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.                                            

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.                                                   До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини — оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у т.ч. транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.                                                               

Матеріали, передані у переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали с/г призначення — виробничі  запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції  у межах своєї звичайної діяльності.

Число ознак, за якими класифікується- сировина й матеріали, може доповнюватися головним бухгалтером залежно від інформаційних, потреб апарату управління.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. -

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби — придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Важливою  умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.

На підприємствах кожна  група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріали  поділяються на групи (кольорові, чорні метали тощо). Кожна група поділяється на підгрупи (група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована сталь тощо). У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною  для них ознакою і відповідним  чином зашифрованих із зазначенням  одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

На кожному  документі на надходження або  витрату матеріалів мають бути вказані  не лише назва матеріалу, а й його номенклатурний номер.

Однією  з важливих умов правильної організації  обліку матеріалів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному  номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної продукції, що необхідно  для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах  потреб, а також за правильним 'їх використанням у виробництві.

Таким чином, необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

-  правильна  організація складського господарства;

-  наявність  інструкції з обліку запасів;

-  правильне  групування (класифікація) запасів;

- розробка  номенклатури запасів;

- розробка  норм запасу і норм витрат  запасів. 

Крім  того для раціонального обліку запасів  потрібно:

— правильно і своєчасно  відображати у документах операції з ними і забезпечити достовірні дані з їх заготівлі, надходження і відпуску;

— контролювати їх цілість у місцях зберігання і  на всіх етапах руху;

— своєчасно  виявляти непотрібні і зайві запаси для їх наступної реалізації;

— затвердити чітку систему документообороту і суворий порядок оформлення операцій з їх руху;

— регулярно проводити інвентаризації, контрольні вибіркові перевірки залишків запасів і своєчасно відображати у бухгалтерському обліку їх результати.

 

2. Документальне оформлення та порядок оприбуткування надходження запасів на склад підприємства.

 

Від правильного  документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у фінансовій звітності.

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі  господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням  запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані  з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної  форми.

Дані,   відображені   в   документах,   систематизуються   на   рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису.

Крім  того, для забезпечення своєчасного  відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документальне оформлення надходження  матеріальних, надходження         сировинних   і   паливних   ресурсів,   їх   наявності   та виробничих запасів     витрачання є досить складним процесом, адже структура  документообігу повинна забезпечувати  своєчасне отримання необхідних даних як  для обліку, так і  для контролю й оперативного управління виробничими запасами.