Особливостi управлiння витратами на сiльськогосподарських пiдприэмствах

     Фермерські  господарства за кордоном — це малі господарства, тому в них ведуть облік лише за методикою «витрати-випуск», тобто в цих господарствах відсутня належна система обліку витрат, що підтверджують дослідження багатьох авторів. Для цих підприємств не підготовлені методичні розробки щодо обліку витрат та собівартості продукції подібно до того, як це зроблено в Україні.

     Положення щодо побудови обліку витрат і подальшого контролю за ними по основних галузях сільськогосподарських підприємств викладено у вигляді проекту концепції управління витратами. Концепція розроблена з метою приведення системи управління витратами у сільськогосподарських підприємствах відповідно до особливостей їхньої діяльності та потреб сьогодення, для оцінки, впровадження в аграрну сферу досягнень науки, техніки та передового досвіду. Дія цієї концепції поширюється в основному на сільськогосподарські підприємства, які подають звітність за формою 50-сг.

     Запровадження управлінського обліку (управління витратами) в конкретному підприємстві здійснюється за згодою власника (керівництва) підприємства згідно із затвердженим положенням щодо обліку і контролю витрат, яке має бути підготовлене з урахуванням особливостей функціонування конкретного підприємства. З метою успішного впровадження управління витратами доцільно здійснювати матеріальне стимулювання членів колективу підрозділів, служб та окремих виконавців, що слід оформлювати договором між власником (керівником) підприємства та колективом підрозділу або окремими виконавцями.

     Центр відповідальності — це не структурний підрозділ, в якому виникають будь-які витрати або доходи тощо, а структурна одиниця, яка виникає як результат децентралізації та делегування відповідальності від вищих рівнів управління до нижчих. Якщо вищий менеджмент не передасть своїх функцій і не делегує частини відповідальності і відповідно прав на більш низькі рівні управління, то виділити центр відповідальності неможливо [4,с. 25]. Центрами відповідальності можуть бути окремі підрозділи, відповідні служби або особи, яким доручено виконання певних господарських операцій (процесів), затверджено виробниче завдання, доведено ліміт витрат, надано повноваження щодо контролю за названими показниками.

     Центри  витрат — це підрозділи (служби або окремі особи), що виконують обов’язки і не мають доходів, наприклад, бухгалтерія. За потреби центри витрат можуть створюватися виділенням окремих об’єктів постійних витрат конкретного підрозділу, наприклад, витрат на утримання зернотоку тощо.

     Центром прибутку є підрозділ або окрема особа, до функціональних обов’язків яких входить виконання завдання з виробництва продукції (виконання робіт або послуг) з подальшою їх реалізацією та одержанням прибутку. Цей підрозділ діє у повній відповідності до фінансових інтересів усього підприємства.

     Класифікація  за типом "поведінки" витрат в  залежності від змін обсягів виробництва (або рівня активності компанії) є найбільш важливою для цілей  планування і контролю. Зростання  або зниження обсягу виробництва  викликає відповідне зростання або зниження рівня певних витрат. При цьому інші витрати залишаються незмінними. Клласифікація витрат залежно від зміни обсягу виробництва наведено на рис. 1 
 

   Рис. 1. Класифікація витрат по відношенню до обсягу виробництва 

     На  окремих аналітичних рахунках слід обліковувати витрати підрозділу на виконання окремих робіт, передбачених річним завданням, наприклад, витрати на поліпшення ґрунтів, а в разі потреби—постійних витрат підрозділів (загальнобригадні, витрати на утримання зернотоків тощо). Результати діяльності щодо цих робіт або видів витрат визначають окремо, а в подальшому включають до загального підсумку діяльності підрозділу.

     Аналітичний облік витрат і виходу продукції в рослинницьких підрозділах слід вести за окремими культурами або їх групами чи видами робіт відповідно до розробленого завдання. Якщо виробництво продукції певної культури на окремих ділянках здійснюється за різними технологіями, що підтверджується завданням підрозділу, облік витрат ведуть на різних аналітичних рахунках.

     Облік витрат і виходу продукції має відповідати обліку поголів’я на рахунках 21 і 16. Облік тварин на фермах слід вести за технологічними групами, однак якщо в групі є кілька підгруп з різними раціонами годівлі, то тварин треба обліковувати по підгрупах, щоб визначати потребу в кормах на кожний день та створювати умови для належного контролю за їх витрачанням. За згодою власника (керівника) господарства та працівників підрозділу може встановлюватися норматив загибелі тварин окремих груп, а також можуть розроблятися нормативи витрат і фіксуватися фактичні витрати окремо на стійловий та пасовищний (годівлі зеленими кормами) періоди.

     При налагодженні системи управління витратами  значно зростають витрати на формування інформації, тому в сільськогосподарських підприємствах доцільно використовувати рахунок 77, який має виконувати функції раніше існуючого рахунку 46 «Реалізація». За дебетом цього рахунку формуються дані про кількість і вартість реалізованої продукції, понесені прямі витрати на збут, а за кредитом відображується виручка від реалізації продукції з деталізацією даних за каналами продажу (вона конче необхідна для формування даних за центрами прибутку). Таку схему можна застосовувати для ведення обліку за центрами госпрозрахункового доходу. При цьому оцінювати продукцію слід за цінами, передбаченими завданням підрозділу.

     З метою належного застосування системи управління витратами в сільськогосподарських підприємствах бажано передбачати матеріальне стимулювання виконавців. Доцільність цього заходу зумовлена тим, що неможливо здійснювати контроль за витратами на окремих робочих місцях через відсутність систематичного контролю за якістю технологічних операцій, необхідність контакту виконавців із біологічними активами, непередбачуваність зміни погодних умов тощо.

     Стимулювання дає змогу заохочувати виконавців до ефективного використання активів, досягнення кращої віддачі біологічних ресурсів, збереження ресурсного потенціалу землі тощо.

     У положенні про організацію управління витратами слід передбачити розмір стимулювання у певному відсотку від величини виконання планового завдання.

     Поряд із належним виконанням завдань щодо раціонального використання ресурсів, передусім потенціалу біологічних активів, запровадження системи управління витратами з урахуванням їх поділу на три групи залежно від обсягу виробництва дає змогу обґрунтовано визначати результати застосування передових технологічних прийомів, наприклад, шляхом уточнення методики розрахунку беззбитковості, інших показників. Разом із тим потрібно здійснити низку заходів щодо поліпшення ведення обліку з метою підвищення достовірності даних, необхідних для заповнення звітності про результати діяльності сільськогосподарських підприємств [6, с. 42].

     Висновки. Від величини витрат залежить прибутковість підприємства, тому ефективне управління витратами, яке передбачає мінімізацію їхньої загальної величини є надзвичайно важливим. Систему управління витратами потрібно впроваджувати на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених завдань. Перспективним напрямом подальших досліджень є побудова ефективної системи управління, розроблення чіткої системи управління процессом зниження собівартості, пошуків шляхів удосконалення окремих функцій управління для досягнення найкращих результатів діяльності.

     Управління  витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Література

     1. Валуєв Б. Проблеми посилення управлінської орієнтації бухгалтерського обліку // Зб. «Проблеми формування ринкової економіки». Спецвипуск «Проблеми трансформації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в системі міжнародних стандартів». — К., 2001. — С. 229–235.

     2. Сльозко Т. Методи обліку витрат «стандарт-кост» і нормативний: історія і сучасність /Т. Сльозко // Бухгалтерський облік і аудит. —2007. — № 7. — С. 3–8.

     3. Моссаковський В. Концепція побудови управління витратами у сільськогосподарських підприємствах / В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — № 6. — С. 32–42.

     4. Палий В. Ф. Развитие методологии управленческого учета / В. Ф. Палий // Бухгалтерский

учет. — 2004. — № 12. — С. 25.

     5. Планування діяльності підприємства/ В.Є. Москалюк. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

     6. Моссаковський В. Про управлінський облік /В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. — 2006. — № 10. — С. 37–44.