Особливості обліку операцій з іноземною валютою

     Особливості обліку операцій з іноземною валютою 

     Операції з готівковою іноземною валютою здійснюються в банках приходними, видатковими касами та обмінними пунктами.

     Для здійснення операцій касовим працівникам видаються валютні цінності із сховища під розписку в Книзі обліку прийнятих і виданих цінностей. Приймання та видача валютних цінностей здійснюється на підставі приходних та видаткових касових ордерів, приходних та видаткових валютних ордерів. Ці операції регламентуються інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків Національного банку України.

     Облік операцій з іноземною валютою, що носять обмінний характер, регламентується Правилами бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах від 16.12.98 р. (у редакції постанови Правління НБУ від 07.12.2000 № 471). Згідно з цими Правилами обмінні операції – це операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.

     У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом – в іншій.

     Операції в іноземній валюті відображаються в синтетичному обліку за тими ж рахунками, що і в національній валюті в перерахунку за офіційним курсом гривні до іноземної валюти.

     Під час відображення обмінних операцій з готівковою іноземною валютою за балансовими рахунками використовуються курси:

     а) за офіційним валютним курсом на дату валютування (дата здійснення операції) відображається іноземна валюта в подвійній оцінці – за номіналом та в гривневому еквіваленті;

     б) за ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. 

     Бухгалтерські проводки за обмінними операціями можуть здійснюватися з використанням технічних рахунків. Для відображення обмінних операцій за балансовими рахунками використовуються технічні рахунки № 3800 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” та № 3801 "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”.

     Рахунок № 3801 "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів” є контррахунком рахунку № 3800 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів.

     Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті та технічних рахунках 3800 та 3801 повинні бути однаковими.

     Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається залежно від характеру операцій на балансовому рахунку № 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

     За  операціями з купівлі-продажу іноземної валюти результат завжди буде реалізованим, а саме – це фактично одержані доходи або понесені витрати.

     Нереалізованим вважається результат, якого фактично банк не отримав, наприклад, результат переоцінки статей в іноземній валюті в зв’язку із зміною офіційного курсу гривні до іноземних валют.

     З метою формування управлінської звітності банк може вести окремо облік реалізованого результату за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти.

     Реалізований результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця між вартістю продажу іноземної валюти та вартістю її купівлі за одним із таких методів: 

     а) перший прийшов, перший пішов (FIFO).При  визначенні доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу, та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

     б) метод середньозваженої. При визначенні доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

     в) останній прийшов, перший пішов (LIFO).

     При визначенні доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу, та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

     Метод розрахунку реалізованого результату визначається політикою банку з управлінського обліку і може змінюватися, якщо це приведе до більш достовірного відображення результату обмінних операцій банку або від зміни вимог Національного банку України щодо обліку іноземної валюти.

     Реалізований результат обліковується на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку № 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

     Приклади обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти

     1.       Купівля 100 доларів США за 800 грн.

     Офіційний курс 1 долара США – 7.9 грн.

     Дт    1001   -  100 доларів США (790 грн.)

     Кт     3800   -  100 доларів США (790 грн.)

     одночасно:

     Дт     3801   -  800 грн.

     Кт     1001   -  800 грн.

     Визначення та облік реалізованого результату операції:

     Дт     6204   -   10 грн.

     Кт     3801   -   10 грн.

     2.     Продаж 100 доларів США за 810 грн.

     Офіційний курс одного долара США становить 8.1 грн.

     Дт    3800 – 100 дол. США (810 грн.)

     Кт    1001 – 100 дол. США (810 грн.)

     одночасно:

     Дт    1001 – 810 грн.

     Кт    3801 – 810 грн.

     Визначення та облік реалізованого результату обмінної операції:

     Дт    3801 – 10 грн.

     Кт    6204 – 10 грн.

     3.     Переоцінка залишків за рахунком 1001 в сумі 1000 доларів США в зв’язку із зміною офіційного курсу з 8.1 грн. за 1 долар США до 8.0 грн. за 1 долар США:

     Дт    6204 – 100 грн.

     Кт    1001 – 100 грн.

     В цьому випадку результат є нереалізованим.

     4. Розрахунок доходу за методом FIFO:

     Банк купив 300 доларів США за 2400 грн.;

     100 доларів США – курс 7,9 грн. – 790 грн.;

     100 доларів США – курс 8,0 грн. – 800 грн.;

     100 доларів США – курс 8.1 грн. – 810 грн.

     Банк продав 150 доларів. США за 1215 грн. (курс 8,1 грн.).

     Дохід банку становить: 1215 – (100USD*7,9+50USD*8,0)=25 грн.

     5. Розрахунок доходу за методом середньозваженої:

     Банк купив 300 доларів США за 720 грн.;

     100 доларів США – курс 2,2 грн. – 220 грн.;

     100 доларів США – курс 2,4 грн. – 240 грн.;

     100 доларів США – курс 2,6 грн. – 260 грн.

Банк продав 150 доларів. США за 375 грн. (курс 2,5 грн.)

     Дохід банку розраховується таким чином:

     Середньозважений курс становить: (100USD*2,2+100USD*2,4+100USD*2,6)/300USD=2,4 грн.

     Дохід становить: 150*(2,5-2,4)=15 грн.

     6. Розрахунок доходу за методом LIFO:

     Банк купив 300 доларів США за 720 грн.;

     100 доларів США – курс 2,2 грн. – 220 грн.;

     100 доларів США – курс 2,4 грн. – 240 грн.;

     100 доларів США – курс 2,6 грн. – 260 грн.

     Банк продав 150 доларів. США за 375 грн. (курс 2,5 грн.).

     Дохід банку становить: 375 – (100USD*2,6+50USD*2,4)=5 грн.

     Облік операцій з банківськими металами ведеться аналогічно до операцій з іноземною валютою. Ці операції відображаються за балансовими рахунками групи 110.

     Кожному виду банківського металу умовно присвоєний відповідний код (за аналогією з кодами валют):

     золото  – 959 (XAU);

     срібло – 961 (XAG);

     платина – 962 (XPT).

     Банківські метали обліковуються за подвійною оцінкою (вага хімічно чистого металу (унція (OZS) та його гривневий еквівалент) і підлягають переоцінці за офіційним (обліковим) курсом гривні до банківських металів на дату складання звітності.

     У міжнародній практиці досі не існує  єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.

     Найпоширеніші з них такі:

• метод обліку за курсом на дату закриття, відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;
• метод оборотно-необоротної оцінки, відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові — відображаються за історичною вартістю;
• монетарно-немонетарний метод — розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;
• темпоральний метод полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, — відповідно за курсом на дату відображення в обліку.

     Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від  історичного розвитку, традицій, рівня  розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом.

     В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні  засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про операції в  іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності  господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

• операції хеджування статей з іноземної валюти;
• відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

     В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено  монетарно-немонетарний метод. Реформа  бухгалтерського обліку в банківських  установах України охопила всі  сфери банківської діяльності, у  тому числі й операції на валютних ринках. Чинний план бухгалтерського  обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті й реально оцінити валютні активи та пасиви банку. Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

     Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом). Усі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.

     Монетарні статті — статті балансу про грошові  кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або  визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.