Основные средства

Інструменти поділяють на: різальні (різець, свердло, фреза та ін.); тиснучі (штамп, накатка); шліфувальні (шліфувальне коло, шліфувальний брусок); ударні (молоток, зубила, пробійник); кріпильно-затискувальні (затискувальний патрон верстатів, різцевий тримач, лещата та ін.); вимірювальні; медичні; інші.

Прилади - засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні  й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) - сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

ж) робоча і продуктивна  худоба. Худоба, що використовується в  процесі виробництва природним  шляхом (у тому числі сторожові  собаки), а також тварини, що не є  продукцією, а використовуються для  виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада класифікується як продуктивна худоба.

Робочу й продуктивну  худобу класифікують за: видовою відмінністю (корови, коні та ін.); статевою відмінністю (бики, корови); функціональним призначенням (молочні, м'ясні, сторожові тварини).

з) багаторічні насадження. Рослини, які використовуються в  процесі виробництва (наприклад, для  вирощування плодiв, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі), класифікують як багаторічні насадження.

    Їх поділяють  на насадження ботанічних садів;  захисні; декоративні; продуктивні.

До насаджень ботанічних садів (а також інших науково-дослідних  установ і навчальних закладів) відносять  насадження, вирощені в науково-дослідних  цілях. До захисних - насадження багаторічних культур, розведених із метою екологічного захисту земель, озер та ін. До декоративних - озеленювальні і декоративні насадження, висаджені з метою естетичного благоустрою зони життєдіяльності людини, а також насадження парків. До продуктивних - плодові, овочеві, ефіроолійні, лікарські культури, плантації чаю, виноградники та інші насадження, висаджені з метою отримання товарної продукції рослинного походження.

і) інші основні засоби. До них належать засоби, що не обліковуються  на субрахунках 101-108 рахунка 10 «Основні засоби».

Підприємство має право  самостійно вирішувати, які основні  засоби віднести до цієї групи.

   Головним завданням обліку основних засобів є:

1) правильне і своєчасне  відображення надходження, вибуття  й переміщення основних засобів;

2) контроль за їхньою  наявністю та збереженням у  місцях експлуатації;

3) своєчасне й точне  обчислення зносу (амортизації)  основних засобів і правильне  відображення його в обліку;

4) визначення витрат на  ремонт, а також контроль за  раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

5) виявлення об'єктів,  які не використовуються;

6) контроль за ефективністю  використання, пошуки резервів підвищення  ефективності роботи машин, обладнання  та ін.;

7) оперативне забезпечення  керівництва підприємства необхідною  інформацією про стан основних  засобів через автоматизацію  обліково-обчислювальних робіт на  базі сучасних засобів обчислювальної  техніки.

     В умовах  адаптації бухгалтерського обліку  в Україні до міжнародних стандартів  він має бути орієнтований  на забезпечення оперативною  інформацією всіх суб’єктів управління, а також на підготовку інформативної  бухгалтерської звітності для  інвесторів і кредиторів. Поряд  з цим дослідження інформаційних  систем підприємств різних галузей свідчить одночасно і про значну кількість непотрібної в управлінні інформації, і про відсутність в обліку інформації для управління.

     З розвитком  ринкових відносин змінюються  вимоги, що висуваються до бухгалтерського  обліку, розширюються поставлені  перед ним завдання. Облік має  бути спрямований на внутрішньогосподарський  рівень з метою контролю ефективності  і раціональності експлуатації  об’єктів. При розрахунках терміну  експлуатації необхідно врахувати таку інформацію: нагромаджений досвід роботи з подібними об’єктами, їх сучасний стан, якість технічного обслуговування на підприємстві, питання ремонтів, умови зберігання. Цей вибір має здійснюватись на основі загальних підходів до вимог і принципів організації облікової політики.

     У бухгалтерському  обліку інформація про основні  засоби повинна містити дані  про надходження і вибуття  основних засобів, стан їх збереження  і використання, правильне і своєчасне  нарахування зносу, результати  реалізації,ліквідацію основних  засобів, обсяги витрат на ремонтні  роботи і поліпшення основних  засобів.

  

 

3. Визнання та методи оцінки основних засобів.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні  засоби" визначає методологічні  засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про основні  засоби та інші необоротні  матеріальні активи (далі - основні  засоби), а також розкриття інформації  про них у фінансовій звітності. 

     Об'єкт основних засобів  визнається активом, якщо існує  імовірність того, що підприємство  отримає в майбутньому економічні  вигоди від його використання  та вартість його може бути  достовірно визначена. 

     Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

     На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю. Первісна вартість - це вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об'єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через якісь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом усього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

     Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з таких елементів:

- сум, сплачених постачальникам активів;

- витрат на доставку об'єктів основних засобів;

- вартості будівельно-монтажних робіт;

- витрат на монтаж об'єктів основних засобів;

- ввізного мита;

- витрат на страхування ризиків доставки об'єктів основних засобів;

- інших витрат, пов'язаних з доведенням об'єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

     Залишкова вартість - вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю.

     При продажу чи повному списанні основних засобів з балансу підприємства, різниця між загальною сумою отриманої за актив компенсації та поточною (залишковою) вартістю цього активу на дату списання з балансу і може мати податкові наслідки. Прибуток чи збиток від здійснення.

     Відновна (переоцінена) вартість - це вартість відтворення об'єкта основних засобів у сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об'єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

     Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість - це вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на певний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об'єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У разі вимушеного продажу об'єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не меншою, ніж величина відновної залишкової вартості.

    Ліквідаційна вартість - це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об'єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж). За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об'єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення строку його корисного використання.

    Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін об'єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами.

     Амортизаційна вартість – це сума, первісної вартості за відрахуванням ліквідаційної вартості.

     Знос основних засобів  – це сума амортизації об’єкта  основних засобів с початку  його використання.

 

 

 

 

 

4. Сучасні аспекти стандартизації  обліку основних засобів.

  Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відповідно до зазначеного  Положення (стандарту) до основних засобів  належать матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання )х у процесі виробництва  або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного  використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). 
     Облік надходження основних засобів на підприємство

Основні засоби підприємств  формують в результаті:

капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);

внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

в порядку безоплатної  передачі іншими юридичними особами.

     Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

     По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

сума витрат, яка пов'язана  з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить  до збільшення майбутніх економічних  вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

вибуття основних засобів  внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

часткова ліквідація;

сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби»  ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати  на поліпшення земель»

103 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади  та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна  худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо. 
Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку. 10 «Основні засоби», Планом рахунків передбачений рахунок II «Інші необоротні матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»,

112 «Малоцінні необоротні  матеріальні активи»,

113 «Тимчасові (нетитульні споруди)

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні матеріальні  активи».

     На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів.