Організація внутрішнього аудиту

- розрахунок і оцінка  коефіцієнтів ліквідності, таких  як загальний показник ліквідності,  коефіцієнт абсолютної і поточної  ліквідності; коефіцієнтів забезпечення  власними засобами, коефіцієнтів  відновлення або втрати платоспроможності  (варто відмітити, що в Україні  це основний коефіцієнт, який  характеризує життєдіяльність підприємства);

- розрахунок і оцінка  фінансової стійкості: абсолютна  стійкість, нормальна стійкість,  нестійкий фінансовий стан, кризовий  стан.

- оцінка ділової активності; розрахунок і аналіз фінансового  циклу; 

- аналіз чинника прибутку  від реалізації;

- аналіз рентабельності  організації; розрахунок коефіцієнта  фінансової незалежності, його вплив  на вибір стратегії управління;

- аналіз руху власного  капіталу; розрахунок чистих активів; 

- аналіз руху грошових  коштів; оцінка достатності грошових  коштів.

- аналіз руху позикових  засобів; 

- аналіз дебіторської  і кредиторської заборгованості;

- аналіз майна, що амортизується  (обсяг, динаміка, структура, ефективність);

- аналіз руху засобів  фінансування довгострокових фінансових  вкладень.

     Варто відзначити, що при оцінці і розрахунку фінансової стійкості важливо розглядати не окремо взяті показники, а їх різні комбінації і залежність.  Виявлені в ході перевірки відхилення, що не вимагають істотних змін в діяльності підрозділу і входять до компетенції керівника підрозділу, необхідно усунути в ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки робляться відповідні записи в звіті.

      Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками і відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції по організаційно-технічних заходах і затверджуються плани по усуненню виявлених відхилень і міри по підвищенню ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи по аудиторських перевірках, проект рішення по перевірці (наказ), додаток, інші документи по перевірці і перелік вжитих заходів представляються на розгляд посадовцю, що призначив аудиторську перевірку.

      Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

       У висновку коротко викладаються факти порушення правил, інструкцій і законів, дається висновок аудитора за кожним встановленим фактом, називається конкретна винна особа того чи іншого порушення. Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. В аудиторському звіті викладаються усі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту [4, с. 217].

      Аудитор вправі складати тільки ті висновки, які відображають результати проведених ним досліджень. Якщо аудитор одночасно є спеціалістом i в іншій галузі, то він вправі складати висновки i спеціального характеру. Аудитор зобов’язаний відобразити в аудиторському звіті усі виявлені ним порушення, але у своїх висновках не повинен виходити за межі своєї компетенції. Аудитор не може робити висновків з питання, хто саме здійснив крадіжку. Перевірка може тільки виявити осіб, що несуть матеріальну відповідальність за нестачу, неправильне ведення обліку та ін.

        Таким чином, в компетенцію аудитора входить з’ясування обставин, пов’язаних з відступами i порушеннями правил ведення бухгалтерського обліку: недотримання термінів i правил проведення інвентаризацій; несвоєчасне та неповне оприбуткування i списання цінностей; неправильне оформлення документів; неправильне списання природних втрат; порушення правил ведення касових операцій; помилки i зловживання в облікових регістрах тощо. Результати внутрішнього аудиту не можуть вважатись досягнутими до того часу, поки не будуть впроваджені рекомендації й усунуті виявлені відхилення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

        Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:

        - внутрішній аудит – складова загального аудиту, організованого на економічному суб’єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності і надійності функціонування системи внутрішнього контролю;

         - особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вживати відповідних заходів до їх попередження;

         - головна мета внутрішнього аудитора – визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;

        - висновки і рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.

      Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення проблем щодо організації внутрішнього аудиту на підприємствах. На великих  підприємствах варто запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа, група осіб або спеціальний відділ. А фінансування такої служби слід здійснювати за рахунок виявлених резервів підвищення ефективності роботи, зниження собівартості й збільшення прибутків. Окрім завдань контрольного характеру, служба внутрішнього аудиту має розв’язувати завдання економічної діагностики, розробки фінансової стратегії, оцінки рентабельності комерційних угод. Діяльність внутрішнього аудиту необхідно розглядати не лише як перевірку системи бухгалтерського обліку і звітності, а й як сукупність аудиторських послуг, здійснюваних за вимогою керівництва підприємства й у зв’язку з потребами управління. Вирішення таких проблем спрямоване на зміцнення позицій та авторитету внутрішнього аудиту в Україні.

       Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бурцев В. Організація внутрішнього аудиту в компанії / В. Бурцев // Фінансовий ринок України. – 2007. – № 2(40). – С. 25.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 672 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: Монографія / Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга, Н.І. Петренко; за ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 564 с.

4. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 363 с. (Вища освіта ХХІ століття).

5. Давидов Г.М. Аудит:[Підручник]/ Г.М.Давидов. – К.: Знання, 2004. – 511 с.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 402 с.

7. Каменська Т.І. Методика внутрішнього аудиту виробничих витрат / Каменська Т.І. Вісник податкової служби України -2005. - №3 - С.68-78.

8. Кудирко О.М. Внутрішній аудит в Україні: сутність, проблеми розвитку та шляхи їх усунення. [Електронний ресурс]: http://mev-hnu.at.ua.

9. Макеєва О. Перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні // Економіст. – 2010. – №6. – С. 54-57.

10. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. – К.: АПУ, 2006. – 1144 с.

11. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посіб. — к.: кнеу, 2002. — 322 с.