Організація та проведення оцінки незавершеного виробництва

 

ПЛАН

 

стр.

ВСТУП……………………………………………………………………………2

1. Сутність поняття незавершеного виробництва та його значення………….3
2. Методи оцінки вартості незавершеного виробництва та проблеми його визначення……………………………………………………………………..5
3. Відображення оцінки незавершеного виробництва в бухгалтерському обліку………………………………………………………………………….12

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……..17

 

ВСТУП

 

 

В умовах постійних змін ринкового середовища головним завданням  будь-якого промислового підприємства є оптимізація витрат на виробництво продукції. Дані обліку незавершеного виробництва дають необхідну інформацію для планування та управління підприємством, дозволяють контролювати рух кожної партії продукції з метою оперативного контролю виконання плану виробництва.

Маючи оперативні дані про  склад і розміщення незавершеного  виробництва, керівники підприємств  і окремих підрозділів отримують  можливість раціонального використання матеріальних ресурсів, обладнання, виробничих площ, складських приміщень.

Тому облік незавершеного  виробництва має важливе значення для скорочення некомплектних переділів  та втрат, а в кінцевому підсумку і для прискорення оборотності оборотних засобів підприємства.

Питання оцінки незавершеного  виробництва є одним із найбільш дискусійних питань в обліку незавершеного виробництва. Серед науковців, які досліджували даний напрям, можна відмітити Н.М. Вдовенко, О.В Вітренко, Є.О. Дегтярьову, А.М. Дмитришина, О.Ю. Капшуль, В.І Крисюк, В.М. Лановенко, М.В. Лінник, І.В. Смірнову, О.І. Степанко та ін.

Головною метою роботи є дослідити методи оцінки незавершеного виробництва та проблеми його визначення.

 

1. Сутність поняття незавершеного виробництва та його значення

 

Відповідно до П(С)БО 9 незавершене виробництво постає у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

У виробничих (навчальних) майстернях до незавершеного виробництва належать заготовки (деталі, вузли, агрегати) та вироби, обробка та складання яких ще не закінчена; готові вироби, не повністю укомплектовані і не передані на склад.

У підсобних (навчальних) сільських  господарствах при установах  до незавершеного виробництва включаються  витрати під озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників.

У бюджетних науково-дослідних  установах та навчальних закладах до незавершеного виробництва належать незакінчені роботи, які виконуються  за договорами з підприємствами та організаціями.

До незавершеного капітального будівництва і незакінчених капітальних  ремонтів належить обладнання, не передане для монтажу, тимчасово зупинені будівельні об'єкти, а також проектно-розвідувальні  роботи з незакінченого будівництва, незакінчений капітальний ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, енергетичних установок та інших об'єктів, що ремонтуються.

В нормативних документах, які регулюють бухгалтерський облік  незавершеного виробництва в  Україні не наведено складових, які  включаються до незавершеного виробництва. У зв’язку з цим відсутня одностайна позиція авторів щодо складу незавершеного  виробництва як в літературі наукового, так і практичного спрямування. Для вирішення цього проблемного питання доцільно регламентувати склад незавершеного виробництва на законодавчому рівні шляхом доповнення П(С)БО 9 “Запаси” або Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів переліком складових, які включаться та не включаються до незавершеного виробництва, в наступній редакції.

До складу незавершеного  виробництва включаються:

– вироби, деталі та вузли, які не пройшли всіх стадій (фаз, переділів), що передбачені технологічним процесом, і не закінчені обробкою;

– продукція, обробку якої закінчено, але яка не прийнята відділом технічного контролю, а також прийняті ним, але з певних причин не здана  на склад;

– вироби, що проходить стадію випробування або спеціального налагодження, зумовленого договором із замовником;

– готова продукція, що не пройшла  затарювання та пакування на місці  виробництва, якщо це передбачено технологічним  процесом;

– деталі і напівфабрикати власного виробництва, що підлягають подальшій  обробці;

– виправний брак у виробництві.

Не відносяться до незавершеного  виробництва:

– сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які не встигли піддатися обробці;

– вироби, деталі та вузли  за анулюваними замовленнями;

– брак, що не підлягає виправленню.

Обсяг незавершеного виробництва  залежить від виду економічної діяльності підприємства, що визначає тривалість виробничого циклу. Найбільша питома вага незавершеного виробництва у машинобудуванні, особливо з одиничним характером виробництва. Іншими факторами, від яких залежить обсяг незавершеного виробництва та які доцільно врахувати при організації обліку та контролю незавершеного виробництва на конкретному підприємстві є: обсяг загального виробництва, кількість та конструкція обладнання, що приймає участь в процесі виробництва; асортимент та номенклатура продукції, що виготовляється; організація технологічного процесу; організація складського господарства; процес контролю якості та ін.

Іншим питанням щодо якого  існують суперечності та ведуться дискусій серед науковців є визначення кількісного та вартісного складу незавершеного  виробництва в частині доцільності  та порядку проведення інвентаризації; визначення залишків незавершеного  виробництва за даними оперативного обліку; методів та способів оцінки незавершеного виробництва. Розглянемо дане питання більш детально.

 

2. Методи оцінки вартості незавершеного виробництва та проблеми його визначення

 

Для визначення собівартості незавершеного виробництва необхідно:

1) знати його кількісний  вираз (кількість деталей, вузлів, одиниць виробів за етапами  технологічного процесу);

2) здійснити вартісну  оцінку незавершеного виробництва.

І. Кількісний вимір незавершеного  виробництва.

Порядок визначення залишків незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва. Підприємство встановлює їх насамперед на підставі оперативних даних про відпуск  запасів у виробництво та випуск готової продукції.

Але такі дані потребують періодичної  перевірки на достовірність. Для  підвищення рівня достовірності  визначення величини незавершеного  виробництва та уточнення даних бухгалтерського обліку доцільно проводити інвентаризацію залишків незавершеного виробництва, у ході якої виявляють фактичну наявність незакінчених виробів, їх комплектність, а також неврахований брак.

Основна складність проведення інвентаризації незавершеного виробництва, на думку Р. Гаркавіна, полягає в тому, що процес виробництва здійснюється безперервно, а повний цикл виробництва однієї одиниці готової продукції може займати менше часу, ніж необхідно для проведення інвентаризації, а також у тому, що на момент початку інвентаризації ступінь готовності кожної окремої одиниці незавершеного виробництва може бути від 1 до 99 % [4].

Підставою для проведення інвентаризації незавершеного виробництва  є наказ керівника підприємства, яким формується і склад інвентаризаційні комісії.

П. 11.9 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків № 69 окреслено основні моменти інвентаризації незавершеного виробництва [6].

Оскільки особливої типової форми інвентаризації незавершеного виробництва немає, тому для цілей оформлення результатів інвентаризації незавершеного виробництва використовується затверджений Наказом № 193 “Інвентаризаційний опис” типової форми № М-21. Крім того, підприємство може розробити власні документи з урахуванням специфіки свого виробництва: інвентаризаційний ярлик, акт залишків незавершеного виробництва, відомість залишків запасів, які не піддалися обробці, порівнювальну відомість результатів інвентаризації.

Перед початком інвентаризації всі непотрібні цехам матеріали, напівфабрикати, деталі, вузли і  агрегати, обробка яких на даному етапі  закінчена, підлягають здачі на склад.

При інвентаризації незавершеного  виробництва перевіряється фактична наявність заділів (деталей, вузлів, агрегатів) і виробів, виготовлення яких або збірка ще не закінчена; фактична комплексність незавершеного виробництва; залишок незавершеного виробництва  за анульованими замовленнями, а також  за замовленнями, виконання яких призупинене; оцінка незавершеного виробництва.

При проведенні інвентаризації незавершеного виробництва необхідно

визначити:

– фактичну наявність заділів (деталей, вузлів, агрегатів) та не закінчених виробів, які знаходяться у виробництві;

– фактичну комплектність  незавершеного виробництва;

– залишок незавершеного  виробництва за анульованими замовленнями, а також замовленнями, виконання  яких призупинено.

Перевірка незавершеного  виробництва (деталей, вузлів, агрегатів) проводиться шляхом фактичного підрахунку, зважування, виміру для зняття натуральних  залишків по кожному окремому складу, дільниці, об’єкту, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб.

На практиці для підрахунку виробів на певному робочому місці, невеликій дільниці, внутрішньоцеховому складі тощо користуються інвентаризаційними ярликами. Ярлик виписують на кожну окремо взяту партію деталей або робоче місце. Після підрахунку по всьому цеху ярлики збирають і підраховують загальну кількість залишків незавершеного виробництва.

Інвентаризаційні описи  складаються окремо за кожним відокремленим  структурним підрозділом (цех, дільниця), а також за матеріально відповідальними  особами із зазначенням найменування заділів, стадії або ступеня їх готовності, кількості або обсягу робіт. Сировина, матеріали і купівельні напівфабрикати, які знаходяться на робочих місцях та ще не були в обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах. Для бракованих виробів, які виявлені в результаті інвентаризації, складаються окремі описи.

За незавершеним виробництвом, яке є неоднорідною масою або сумішшю сировини, в описах наводиться два кількісних показника: кількість даної маси або суміші та кількість сировини або матеріалів (за окремими найменуваннями), яка входить у її склад. Кількість сировини або матеріалів визначається технічними розрахунками у порядку, передбаченому галузевими інструкціями та методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. Зокрема, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції у промисловості; Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства; Методичними рекомендаціями з формування собівартості проектних робіт; Методичними положеннями з планування, обліку і калькуляції собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання.

Результати проведеної інвентаризації звіряють із бухгалтерським обліком.

Після визначення кількості  незавершеного виробництва здійснюється її оцінка. Для цього складається  акт за результатами інвентаризації незавершеного виробництва, де вказується його вартість і виявлені відхилення від облікових даних.

Найчастіше на практиці інвентаризація незавершеного виробництва проводяться на кінець року перед складанням річної фінансової звітності, що обумовлено значною трудомісткістю таких робіт. Така ситуація обумовлює викривлення даних бухгалтерського обліку та позбавляє показник незавершеного виробництва контрольних та аналітичних функцій.

Отримання кількісних показників залишків незавершеного виробництва  за даними оперативного обліку чи проведеної інвентаризації передбачає їх наступне переведення у вартісний вимір  із застосуванням єдиного грошового  вимірника.

ІІ. Оцінка вартості незавершеного  виробництва 

Достовірна оцінка незавершеного  виробництва має  важливе значення для точного розрахунку собівартості виготовленої продукції і забезпечення збереження незавершених деталей і  виробів у виробництві.