Організація обліку в банках

     У складі інформаційних систем, що розробляють  банки, базовою підсистемою, яка обов'язково функціонує у кожному комерційному банку є «Операційний день банку». Основні функції цієї підсистеми:

• введення та обробка розрахунково-грошових документів;
• створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації;
• робота з картотеками;
• обробка особових та бухгалтерських рахунків;
• ведення аналітичного та синтетичного обліку, формування балансу та відповідних форм за кожний банківський день (регістрів синтетичного та аналітичного обліку) та форм фінансової звіти ості;
• сервісні функції:  відкриття, закриття та протоколювання банківського дня.

     Використання  підсистеми «Операційний день» на базі комп'ютерних технологій призвело до суттєвого зменшення процедур, які  виконуються вручну і, як результат,  - до зниження витрат на обробку облікової інформації та поліпшення якості й оперативності фінансової звітності.

     У підсистемі «Операційний день банку» обробка облікової інформації здійснюється за одним і тим самим обліковим циклом. Обліковий цикл - це сукупність послідовних етапів, що викопуються, починаючи з банківської операції, обробки інформації в обліковій системі до складання "фінансової звітності (річної або проміжної).

     Тривалість  облікового циклу співпадає з обліковим періодом. За даними кожного облікового періоду обліковий цикл повторюється. У повному обсязі обліковий цикл виконується за річний звітний період.

     Звичайно, при комп'ютерній обробці облікової інформації більшість етапів облікового циклу виконується в автоматизованому режимі і це неможливо простежити наочно. Однак для розуміння цього процесу розглянемо їх зміст: 

Схема 2

     перший  етап  - бухгалтерський  працівник  (відповідальний виконавець), одержавши документ про виконання банківської операції, перевіряє вірність відображення операції в системі подвійного запису, тобто бухгалтерську проводку, і робить висновок про відповідність запису змістові операції;

     другий етап - введення бухгалтерської проводки з документа або окремого меморіального ордера в комп'ютерну систему. Ця операція має назву журнальна проводка, тобто відбувається реєстрація операції.

     третій етап - в автоматичному режимі операції розносяться за бухгалтерськими рахунками.

     При виконанні роботи вручну дані за банківськими операціями переносяться з журналу  реєстрації до головної книги і відображаються за відповідними бухгалтерськими рахунками.

     четвертий етап - підготовка попереднього перевірочного балансу для перевірки   правильності   відображення   банківських   операцій   за бухгалтерськими рахунками. Отже, якщо облік операцій здійснено без помилок, то має місце рівність обігів та залишків за активом та пасивом балансу. Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всією номенклатурою бухгалтерських рахунків. Його форма відрізняється від форми звітного балансу.

     п'ятий етап - виправлення помилкових записів, виявлених у процесі складання перевірочного балансу. Виконується звірка даних аналітичного обліку (особових рахунків) з даними синтетичного обліку (обігово-сальдова відомість, відомість за залишками та ін.). Виправлення виконуються шляхом здійснення зворотних записів за бухгалтерськими рахунками, тобто методом зворотного строку на підставі виправних ордерів.

     шостий етап - підготовка до складання фінансових звітів.

Передбачено виконання регулюючих проводок, які  використовуються для обліку нарахованих відсоткових та інших доходів і нарахованих відсоткових та інші х витрат. Списується також сумнівна заборгованість.

     Крім того, врегульовуються дані, що підлягають відображенню за рахунком «Результат поточного року». Вони належать до рахунків доходів та витрат. На цьому етапі також виконується звірка даних аналітичного та синтетичного обліку і виправляються допущені помилки.

     сьомий етап - складання звіту про прибутки та збитки комерційного банку (щоквартального та річного).

     восьмий етап - наприкінці річного облікового періоду виконуються заключні проводки. За допомогою заключних проводок закриваються тимчасові рахунки, до яких належать рахунки з обліку доходів і витрат і відкривається рахунок «Результат поточного року». Підсумовуються залишки за кожним бухгалтерським рахунком. Дані за рахунками перегруповуються відповідно до форми звітного балансу та балансового звіту.

     дев'ятий етап - складання попереднього перевірочного (пробного) балансу. Попередній перевірочний баланс - це сукупність залишків бухгалтерських рахунків станом на кінець облікового періоду. На його підставі складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо за рахунками в звітному балансі будуть початковими сальдо цих "рахунків у новому обліковому періоді.

     Практика  впровадження автоматизованих систем свідчить, що багатьом банкам доводиться долати серйозні труднощі при спробі автоматизувати процес проведення операцій і методи їх обліку. Нині автоматизація банківської діяльності в Україні розвивається в основному шляхом раціоналізації діючої технолог її отримання й обробки облікової інформації, зниження її трудомісткості. Однцкз можливості для такого оновлення дуже обмежені. Це пояснюється тим, що діючі методологія та організація обліку розраховані переважно на ведення обліку вручну. Спроби автоматизувати таку технологію, як правило, малоефективні: інформаційні потоки нової системи дуже ускладнюються, дані дублюються, а можливості для аналізу надто слабкі або й узагалі відсутні. В результаті нова система тільки реєструє банківські операції, а це дає незначний ефект. Наприклад, у такий спосіб автоматизовано касові операції. Спроба побудувати сучасну технологію, спираючись на вимоги інструкції № 1, за час чинності якої змінилося кілька поколінь техніки, заздалегідь приречена на невдачу. Більшого ефекту від запровадження автоматизованих систем, на наш погляд, можна досягнути шляхом удосконалення технології проведення операцій, методології і вдосконалення процесу їх обліку, підвищення контрольних властивостей останнього, а також завдяки повнішому задоволенню потреб управління в необхідній інформації.

     Впровадження автоматизованої системи - досить складне й трудомістке завдання для будь-якого банку. Особливо непросто втілити такий проект у центральному банку країни.

     Кілька  років тому Національний банк України почав створювати комплексну внутрішню автоматизовану систему. Базовим програмним забезпеченням для неї стала система R/3 фірми SAP.

     Система R/3 є передусім могутнім інструментом ефективного управління діяльністю якої установи, як Національний банк. Завдяки використанню інтегрованих рішень вона дає змогу оптимізувати основні виробничі процеси, прискорити обробку цих рішень, а також забезпечити "прозорість" інформації, розрахованої на різних користувачів. Планування, управління і контроль із запровадженням системи стають ефективнішими.

Система фірми SAP пропонує готові програмні  рішення для багатьох процесів, їх можна використати, автоматизуючи діяльність банку, а інструментальні засоби системи дають широкий вибір для побудови технологічного ланцюжка будь-якої операції. Отже, за допомогою R/3 можна втілити сучасні рішення щодо управління матеріальною базою, надання послуг, технічного обслуговування, ремонту обладнання та об'єднати господарські ланцюжки в єдиний технологічний процес.

     Сучасне ведення бухгалтерського обліку на базі міжнародних стандартів забезпечує повний спектр можливостей для точного і якісного відображення всіх операцій також у системі фінансового менеджменту.

     Нова  система є серйозним кроком до сучасних принципів і правил ведення бізнесу. Тому слід утриматися від прагнення перетягнути до неї застарілі та неефективні технології.

4. Шляхи вдосконалення  обліково-операційної роботи банку

     Підвищення  ефективності економічної роботи банку  до рівня, якого вимагають ринкові  відносини, значною мірою залежить від обраної облікової політики. Принципи її формування окреслено Програмою реформування бухгалтерського обліку в банківській системі України. У процесі виконання цієї програми здійснено перехід до прогресивної методологи обліку, звітності і контролю.

     Позитивні зміни в методології обліку і  звітності є активним чинником розвитку ринкових відносин у сфері банківського бізнесу. Проте невпевненість у результатах повсякденної діяльності все ж має місце. Отже, приймаючи різноманітні управлінські рішення, керівництво банку мусить враховувати можливі негативні наслідки кредитних, валютних або й політичних ризиків.

     Вважаючи  максимізацію прибутку основною метою  створення та функ-ціонування банку, його керівники розробляють генеральну стратегію її досягнення. Варто зазначити, що зростання прибутку забезпечується не лише на ринку банківських послуг (тобто в про цесі їх реалізації), а й у сфері обігу банківського капіталу.

     Головною  метою обліку є надання звітності - джерела інформації про реальний фінансовий стан банку за визначений звітний період, - необхідної для контролю банківської діяльності. Визначаючи облікову політику банку, його керівництво має враховувати, що зарубіжні партнери формують фінансову звітність за міжнародними стандартами. Отже, удосконалення методики бухгалтерського обліку в банківській системі України грунтується на впровадженні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і виробленні адекватної облікової політики. Варто віднайти взаємозв'язок та оцінити ці, на перший погляд різнопланові, категорії, значення яких, до речі, не завжди вдало трактується в економічних виданнях.

     Міжнародні  стандарти бухгалтерського обліку є елементом-методології як учення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. Зазвичай під діяльністю тут розуміється механізм дії інтегрованої системи бухгалтерського обліку, а методологічні основи проявляються у формі правил, норм, описів організації бухгалтерського обліку [8,43].

     Центральним елементом розвитку системи бухгалтерського  обліку стала нова організація праці, яка, щоб бути ефективною, вимагає:

• невеликих багатофункціональних самостійних підрозділів, виділених за окремими напрямками, де ефективність залежить від почуття відповідальності, ініціативи та розширення сфери роботи, а ці чинники, своєю чергою, забезпечують надійність, оперативність, точність
• разового збирання інформації якомога ближче до місця, де виникає

потреба у операціях;

• перевірки та раннього розширення цієї інформації за рахунок іншої

інформації, яка вже міститься у постійних файлах.

     Наступне  тисячоліття знаменується новими тенденціями  у розвитку банківської системи  України, спрямованими на підтримання  стабільності банків та зменшення ризиків  у їхній діяльності. Істотно зміцнити банківську систему, перевести взаємовідносини з клієнтами на якісно новий рівень дало б змогу впровадження проекту, основи якого розробили спеціалісти Національного банку України спільно з Асоціацією українських банків та провідними банківськими установами.

     Історично склалося так, що саме потреби населення  спонукали створю-вати банки та будувати банківську систему. Отже, завдяки клієнту  з'явився і діє сучасний банк, сприяючи у свою чергу розвиткові самого клієнта.

     У повсякденні слово "клієнт" має  багато значень. Що ж до банківської справи, то воно означає фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок і користується послугами банку. Під цю категорію підпадають також банки, які мають рахунки і обслуговуються в інших банках.

     Відносини між клієнтом і банком завжди будуються на взаємних зобов'язаннях, оскільки між ними існує матеріальна відповідальність. Наприклад, погоджуючись відкрити рахунок клієнту, банк зобов'язується приймати від нього кошти, надавати послуги, вести облік грошей і операцій за його рахунком, повертати ,кошти за вимогою, не розголошувати інформацію про операції клієн-тощо. Клієнт у свою чергу дає слово виконувати вимоги банку щодо порядку та регламенту обслуговування, надавати інформацію про себе і свою діяльність, вчасно сплачувати комісію за послуги і таке інше. Ці питання регулюються чинним законодавством країни, угодою між банком і клієнтом; загальновизнаними правилами банківської практики. Такі відносини базуються на звичному для ділових кіл правилі: маю право - значить, маю зобов'язання.