Організація бухгалтерського обліку кредитних операцій банків

o        процентну ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

o        фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

o        інформацію про результати оцінювання фінансового стану позичальника (контрагента);

o        документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

o        дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

o        інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

o        суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву.

Кредитні справи зберігаються в металевих або вогнестійких шафах, сейфах під відповідальність посадової особи. Обов’язковому зберіганню підлягають: картотеки діючих рахунків; відомості по нарахуванню відсотків; касові документи.

Усі первинні документи, які пов’язані з листуванням з позичальником, акти перевірки цільового використання кредиту за групами ризику зберігаються в кредитній справі, а всі бухгалтерські документи формуються та підшиваються за кожний робочий день в окремі папки відповідно до встановленого порядку формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів.

Банки зобов’язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п’яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

Усі документи бухгалтерського обліку за попередні місяці до здавання їх в архів установи банку зберігаються в поточному архіві бухгалтерії, обладнаному стелажами, металевими шафами, тер­міни зберігання яких визначаються установою банку самостійно. Відповідальність за зберігання документів у поточному архіві за розпорядженням керівника установи банку покладається на спеціально виділеного працівника.

На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова та інша звітність, яка задовольняє потреби окремих користувачів (НБУ, податкові органи, органи статистики, керівництво банку). Щомісячно за всіма балансовими та позабалансовими рахун­ками складається перевірна відомість залишків на 1-ше число місяця. Виявлені помилкові записи після складання оборотно-сальдо­вого та місячного балансу виправляються за допомогою коригуючих проведень з відома головного бухгалтера установи банку із зазначенням підстав для внесення змін, дати та підпису особи, що їх здійснила.

При виконанні кредитних операцій банку необхідно забезпечити організацію контролю за їх здійсненням на всіх етапах, контролю повноважень щодо здійснених операцій та обробки даних, тобто вжити необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку.

Система контролю в комерційному банку має забезпечити перевірку наявності первинних документів, дотримання вимог правильності їх оформлення і наявності інших документів, передбачених правилами кредитування, а також забезпечити перевірку дотримання технології здійснення кредитних операцій, правильності відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку, своєчасності віднесення їх на рахунки прострочених, пролонгованих заборгованостей та дотримання порядку зберігання документів за виданими кредитами.

Комерційні банки самостійно визначають процедури перевірки даних за проведеними кредитними операціями, їх відображенням у бухгалтерському обліку в звітному періоді за рахунками аналітичного обліку, а також виявляють тотожність цих даних балансовим та позабалансовим рахункам синтетичного обліку й дотримання методів і процедур оцінки активів, визначених обліковою політикою банку.

Процедури бухгалтерського контролю виключають можливість здійснення операцій взаємозаліку кредитів та іншої кредиторської заборгованості (крім випадків, передбачених чинним законодавством) різних суб’єктів господарської діяльності та фі­зичних осіб, або одних і тих же клієнтів, кошти яких ураховуються в різних валютах та з різними строками погашення.

Бухгалтерський контроль допомагає визначити продуктивність системи документообігу, причини порушень правил здій­снення кредитних операцій, ведення бухгалтерського обліку та надає можливість упевнитися в тому, що розпорядження кредитними ресурсами (активами) здійснюється лише в межах установлених повноважень, а система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання коштів банку, рух активів банку та забезпечення кредитних ризиків.

Для забезпечення повноти, своєчасності та ефективності контролю за використанням і погашенням кредиту значна увага приділяється організації руху інформаційних потоків про кредитну угоду між підрозділами, які беруть участь у її виконанні, де особливе місце посідають взаємовідносини між бухгалтерією та струк­турними підрозділами, які займаються кредитними операціями.

Контрольні функції банку мають забезпечити належне супроводження виданих кредитів та своєчасність проведення в разі необхідності відповідної претензійно-позовної роботи з позичальниками або гарантами.

Погашення прострочених кредитів може здійснюватися через:

                    звернення стягнення на заставлене майно;

                    стягнення боргу з позичальника в судовому порядку, в тому числі і через звернення стягнення на інше майно позичальника;

                    стягнення боргу з гаранта чи поручителя;

                    продаж боргу з дисконтом;

                    списання боргу за рахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитами.

Особлива увага приділяється контролю за операціями з надання пільгових кредитів та кредитів цільового призначення.

Контроль за цільовим використанням кредиту складається:

                  з попереднього контролю, який виконується на стадії оплати розрахункових документів;

                  з наступного контролю, який здійснюється на підставі даних про дату та суму наданого кредиту, строк його погашення, мету спрямування кредитних коштів, що має підтверджуватися первинними документами (договорами купівлі-продажу, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, графіками виконаних робіт та ін).

При встановленні факту нецільового використання кредиту застосовуються санкції, передбачені кредитним договором.

Організація контролю за кредитними операціями передбачає контроль за розміщенням кредитних ресурсів у межах термінів, лімітів і процентних ставок, що встановлюються правлінням банку, за проведенням нарахування процентних доходів згідно з обліковою політикою банку на поточний рік.

Контроль за наявністю і станом зберігання заставленого майна здійснюється на підставі договору застави, даних складського обліку та даних бухгалтерського обліку. Такий контроль здійснюється безпосередньо у позичальника (на місці утримання майна) не рідше одного разу в квартал. При цьому обов’язковим є виконання таких умов:

                    наявність документів, що засвідчують право власності на майно;

                    місцезнаходження майна згідно з договором;

                    сума щоденного залишку товарів в обороті має бути не мен­шою від суми застави.

За результатом перевірки складається акт, в якому зазначається можливість забезпечення заставленим майном зобов’язань позичальника за одержаним кредитом та процентів за ним.

Для забезпечення мінімізації існуючих кредитних та валютних ризиків і надання достовірної звітності контролю підлягають операції з формування резервів на покриття можливих втрат від ризиків, пов’язаних з кредитами. Робочі процедури структурного підрозділу щодо проведеної інвентаризації заборгованості банку та класифікації кредитного портфеля оформляються протоколами засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), які підлягають контролю з боку керівництва банку щодо правильності відображеної інформації.

Одночасно контролю підлягають сформовані резерви на суму нарахованих доходів, які визнані сумнівними щодо отримання, списання їх за рахунок сформованих резервів та здійснення подаль­шого обліку списаних безнадійних нарахованих доходів за позабалансовими рахунками до закінчення строку позовної давності.

Загальний контроль за додержанням вимог щодо оформлення, надання та своєчасного погашення кредиту і сплати процентів покладається на керівника установи банку.

ВИСНОВОК

Отже можемо підвести підсумок: кредитні операції – найбільш прибуткові але й найбільш ризиковані операції банку. Тому кредитна політика орієнтується на надійність заздалегідь перевірених позичальників, з якими банк протягом тривалого часу працює і знає їх фінансове становище. Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України.

Розглянувши питання даного реферату можна відмітити те, що правильно організовані операції з кредитування є першоосновою стабільності. Якщо дотримуватися основних принципів кредитування: терміновість повернення, диференційованість, забезпеченість і платність, це дозволить дотримати як загальнодержавні інтереси, так і інтереси обох суб'єктів кредитної угоди: банку і позичальника. Хоча кредитні операції набуваю на даний час великої популярності, то в економічному сенсі було б важливо здійснити такі заходи: 1. Знизити ціну кредиту та розширити його доступ для ширшого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо клієнт приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним клієнтом. Процентна ставка банків за кредитами може бути зменшена, якщо позика диверсифікує кредитний портфель банку. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне коригування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, темпів інфляції тощо. 2. На сучасному етапі для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов'язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у банках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обов'язкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.3. На мою думку, українським банківським установам у сучасних економічних умовах основний акцент під час вибору рішення про надання кредиту позичальникам — юридичним особам необхідно робити на якість менеджменту, аналіз фінансових звітів і рахунків і, лише в останню чергу, на забезпечення .4. Здійснити адаптацію міжнародного досвіду кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних ліній, консорціум них кредитів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Бутинець Ф.Ф., Герасимовича А.М. Аналіз діяльності комерційного банку: навчальний посібник. – Житомир: ПП. "Рута", 2001. – 384с.

2.      Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

3.      Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001. — 636 с.

4.      Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 404 с.

5.      Кузьмінська О. Е., Кириленко В. Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 282 с.

6.      Постанова НБУ від   27 грудня   2007 р.  № 481 «Про    затвердження    Інструкції  з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних   (депозитних)   операцій та формування   і   використання резервів   під   кредитні    ризики в      банках         України»

7.      План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97 №388 (зі змінами та доповненнями)

8.      Рущишин Н. М., Вовчак О. Д., Андрейків Т. Я. Кредит і банківська справа: Підручник. – К.: Знання, 2008, 564 ст.