Організація бухгалтерського обліку кредитних операцій банків

17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Обліково-економічний факультет

Кафедра обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу

Реферат

на тему:

«Організація бухгалтерського обліку кредитних операцій банків»

з дисципліни: «Організація обліку в банках»

Виконала:

студ.5-го курсу спец.8509/2, 8 групи

Музиченко Олена

Перевірила:

канд. екон. наук, доцент Кузьмінська О. Е.

Київ

КНЕУ 2011

План

ВСТУП

1. Класифікація банківських кредитів і принципи банківського кредитування

2.Організація обліку операцій кредитного характеру (РЕПО,Факторинг)

3. Організація документообігу та контролю за кредитними операціями.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Кредитування є найважливішим напрямом здійснюваних банком активних операцій. Кредитний портфель становить здебільшого від третини до половини всіх активів банку.

Беручи участь у процесі кредитування, українські банки сильно ризикують. Навіть за найліпшої кредитної політики можливі втрати кредитних коштів. Репутація банку може бути серйозно підірвана зростанням частки проблемних кредитів, що призводить до погіршання позиції банку на ринку кредитних ресурсів.

Для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки потребують зрозумілої та гнучкої системи управління власним кредитним портфелем. За сучасного нестабільного та недосконалого (а в окремих випадках і суперечливого) законодавства успішне вирішення цього питання прямо пов'язане з бухгалтерським обліком, що є інформаційною підсистемою управління.

Для того, щоб краще зрозуміти кредитування потрібно розглянути організацію обліку і контролю кредитних операцій котра забезпечує розроблення єдиних правил, методик та процедур обліку і контролю кредитних операцій, які забезпечують виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про операції зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам.

1. Класифікація банківських кредитів і принципи банківського кредитування

У ринкових умовах господарювання основною формою кредиту є банківський кредит, тобто кредит, що надається комерційними банками різних типів і видів. Кредитні операції - це тимчасове розміщення банком грошових коштів у безготівковий або готівковій формі, у національній або іноземній валюті на рахунках юридичних або фізичних осіб на умовах повернення, платності, забезпеченості та цільового використання. Крім звичайних грошових банківських позик до кредитних операцій відносять також овердрафт, врахування векселів, факторинг, фінансовий лізинг, операції РЕПО, вексельний аваль, надані гарантії.

Умовою проведення кредитних операцій є укладання договору кредитування або гарантії. Кредитні операції є найбільш ризикованим видом активної діяльності банку. Відповідні рівні ризику включають:

а) нецільове використання кредитних коштів;

б) несвоєчасне повернення позикових коштів та відсотків;

в) неповернення основного кредитного боргу та несплата відсотків за кредитом.

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні види кредитів, які можна класифікувати за різними ознаками. Існує велика кількість ознак котрі класифікують кредитні операції. Серед основних ознак можна виділити:

1. За категоріями позичальників:

1.1) міжбанківські кредити;

1.2) кредити, надані СГД;

1.3) кредити, надані органам державного управління;

1.4) кредити, надані фізичним особам.

2. За терміном використання коштів:

2.1) кредити без визначеного терміну використання коштів:

а) овердрафт;

б) до запитання;

2.2) строкові кредити:

а) овердрафт;

б) короткострокові;

в) довгострокові.

3. За формою грошового обігу:

3.1) готівкові кредити;

3.2) безготівкові кредити.

4. За валютою, у якій надається кредит:

4.1) у національній валюті;

4.2) в іноземній валюті.

5. За ступенем ризику:

5.1) стандартні кредити;

5.2) кредити з підвищеним ризиком (прострочені);

5.3) безнадійні кредити.

6. За рівнем забезпечення:

6.1) повністю забезпечені заставою;

6.2) частково забезпечені;

6.3) бланкові (незабезпечені).

7. За формою забезпечення:

7.1) забезпечені нерухомістю;

7.2) забезпечені ТМЦ;

7.3) забезпечені цінними паперами та майновими правами;

7.4) забезпечені гарантіями, поручительствами, страховими полісами;

7.5) з комбінованим забезпеченням.

8. За методом акумуляції кредитних ресурсів

8.1) кредити, надані одним банком;

8.2) консорціумні кредити. 

Відповідно до першої ознаки за якою класифікуються кредити Планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.97 №388 зі змінами та доповненнями передбачено розділи за котрими обліковуються операції з кредитування. Міжбанківські кредитні операції враховуються в 1 класі, наприклад за такими групами: 131 «Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України», 132 «Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України», 152 «Кредити, що надані іншим банкам», 162 «Кредити, що отримані від інших банків». Клієнтські кредити враховуються в 2 класі плану рахунків: кредити надані СГД - в розділі 20 «Кредити, що надані суб’єктам господарювання», в розділі 21 «Кредити, що надані органам державної влади», 22 «Кредити, що надані фізичним особам».

Банківське кредитування підприємств та інших організаційно-правових структур на виробничі та соціальні потреби здійснюється при суворому дотриманні принципів кредитування. Останні являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскільки відображають сутність і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, у тому числі і в сфері кредитних відносин.

До принципів кредитування відносяться: терміновість повернення, диференційованість, забезпеченість і платність.

Поворотність є тією рисою, яка відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без поворотності кредит не може існувати. Повернення є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом.

Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягнення поворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути не просто повернений, а повернений в суворо певний термін, тобто в ньому знаходить конкретне вираження чинник часу. І, отже, терміновість є тимчасова визначеність поворотності кредиту.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту своїм клієнтам, які претендують на його отримання. Кредит повинен надаватися тільки тим, хто в змозі його своєчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість у здатності і готовності позичальника повернути кредит в обумовлений договором строк.

Принцип забезпеченості кредиту означає, що позики можуть видаватися під певні види кредитного забезпечення. У світовій банківській практиці видами кредитного забезпечення крім матеріальних цінностей, оформлених заставним зобов'язанням, виступають гарантії та поруки платоспроможних відповідно юридичних і фізичних осіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками в страховій компанії ризику непогашення банківського кредиту. Причому не тільки один, але і всі перераховані форми юридичних зобов'язань одночасно можуть служити забезпеченням що видається банком кредиту.

Принцип платності кредиту означає, що кожне підприємство-позичальник має внести банку визначену плату за тимчасове користування його грошовими коштами. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється через механізм банківського відсотка. Ставка банківського відсотка - це свого роду "ціна" кредиту. Платність кредиту покликана надавати стимулюючий вплив на господарський (комерційний) розрахунок підприємств, спонукаючи їх на збільшення власних ресурсів та економне витрачання залучених коштів.

Сукупне застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дозволяє дотримати як загальнодержавні інтереси, так і інтереси обох суб'єктів кредитної угоди: банку і позичальника.

2.Організація обліку операцій кредитного характеру

Операція РЕПО — це кредитна операція, здійснювана під заставу цінних паперів. Оскільки купівля (продаж) цінних паперів не проводиться, операція репо обліковується як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у вигляді цінних паперів.

Факторинг — кредитна операція купівлі банком у клієнта права на стягнення дебіторської заборгованості. Йдеться про придбання платіжних документів за продану продук­цію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся чи має відбутися) за узгодженою ціною.

При організації обліку за цими операціями необхідно врахову­вати, що і в першому, і в другому випадках контрагент банку отри­мує грошові кошти, які використовуються ним як кредитні ре­сурси.

Надання коштів та їх повернення при виконанні операцій РЕПО здійснюється через оформлення договорів купівлі-про­дажу на державні цінні папери з відповідним забезпеченням до­ходу банку.

При виконанні операцій факторингу надання коштів здійснюється через оформлення договорів купівлі-продажу рахунків-фак­тур «позичальника», а повернення може здійснюватися або зворотним продажем рахунків-фактур або в інший спосіб.

Усі інші операції з кредитування за РЕПО і факторингом (підготовчі і завершальні) здійснюються звичайним чином.

Облік коштів за вказаними операціями здійснюється на таких балансових рахунках:

№ 1211 — «Кошти, надані Національному банку України за операціями репо»;

№ 1311 — «Кошти, які отримані від Національного банку України за операціями репо»;

№ 1522 — «Кошти, які надані іншим банкам за операціями репо»; та на балансових рахунках таких груп:

№ 201 — «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо»;

№ 203 — «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».

Організація обліку і контролю за операціями РЕПО в банку здійснюється за типами операцій:

                    за операціями прямого РЕПО — продаж цінних паперів банку з умовою їх викупу у покупця;

                    за операціями зворотного РЕПО — купівля банком цінних паперів з умовою їх подальшого продажу продавцю.

При здійсненні операції репо банк-продавець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.

При купівлі дебіторських рахунків клієнта, банк завчасно оцінює кредитоспроможність наявних і можливих дебіторів-клієн­тів, а також наперед визначає максимальний розмір авансу за вирахуванням дисконту і комісійних.

Банком здійснюється аналіз інформації, отриманої від постачальника, й укладається з ним спеціальна угода на факторингове обслуговування.

Факторингова угода укладається з умовою попередньої оплати або оплати дебіторської заборгованості на певну дату.

В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов’язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.

Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:

  комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг;

  процентного доходу за наданим клієнтові авансом.

3. Організація документообігу та контролю за кредитними операціями.

При здійсненні кредитної операції, кожний структурний підрозділ банку подає документи, які стосуються сфери його діяльності, за графіком документообігу для відображення в обліку за відповідними рахунками, за графіком визначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.

Документообіг операцій включає в себе такі етапи:

            перевірку змісту і правильності оформлення первинних документів, що надійшли;

            визначення можливості виконання операції;

            перевірку або оформ­лення бухгалтерського запису в документах;

            передання документів для автоматизованої обробки;

            використання документів для перевірки правильності відображення операцій за рахунком та їх збереження.

У процесі супроводження кредиту формується кредитна справа за кожним позичальником або кредитна історія в обов’язковому порядку котра повинна містити такі дані:

o        назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

o        номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

o        письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

o        кредитну угоду та зміни до неї;

o        угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

o        дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

o        початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);