Організація і методика аналізу ефективності виробництва продукції на підприємстві

• виробництво конкурентноспроможної продукції;
• виконання робіт і надання послуг українським та іноземним юридичним та фізичним особам;
• задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів засновників, акціонерів і членів трудового колективу підприємства.

Згідно Статуту ЗАТ  “Житомирські ласощі”, предметом діяльності підприємства є:

• виробництво кондитерських виробів;
• оптова та роздрібна торгівля продукцією підприємства;
• надання транспортних послуг;
• ведення зовнішньоекономічної діяльності в порядку, встановленому законодавством України.

Майно ЗАТ “Житомирські ласощі” складається з основних та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображається в балансі.

ЗАТ “Житомирські ласощі”  є власником: майна, переданого йому засновником у власність; продукції, виробленої внаслідок господарської  діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

ЗАТ “Житомирські ласощі”  має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках, товарний знак, печатку зі своєю  назвою.

11 травня 1944 року на базі  старого млина було створено  кустарне підприємство “Житомирська  кондитерська фабрика”. Першою продукцією  фабрики були галети для фронту. Тоді у складі підприємства  були бісквітний і карамельний  цехи, будувалися цукерковий і  дражейно-мармеладний.

В 1958 році відбулася реконструкція  фабрики, яка забезпечила випуск продукції на суму 4971 тис. крб. Середньоспискова чисельність працюючих на той час становила 211 чоловік [10].

Внаслідок генеральної реконструкції  підприємства 1968–1970 роки було введено  в дію п’ять виробничих цехів: карамельний, цукеркові №1 та №2, бісквітно-вафельний  та дражейно-мармеладний. Завдяки встановленню в даних підрозділах потоково-механізованих  ліній, рівень механізації праці  досяг 67,8%. У даний період річний обсяг випуску кондитерських  виробів становив 12097 тон на суму 15509 тис. крб., середньоспискова чисельність  працівників складала 738 чоловік. Таким чином, підприємство постійно розвивалося. Зростали обсяги виробництва продукції, розширювався її асортимент. Вже у 1990 році було виготовлено 31 тис. тон кондитерських виробів. У 1990 році державне підприємство “Житомирська кондитерська фабрика” було перетворено в орендне підприємство, а в серпні 1993 року на його базі було створено закрите акціонерне товариство “Житомирські ласощі” шляхом викупу трудовим колективом майна, зданого в оренду.

Отже, за формою власності  ЗАТ “Житомирські ласощі” є колективним  підприємством. При такій формі  господарювання більш повне поєднання  колективних і особистих інтересів сприяє подоланню відчуження працівника від засобів виробництва, відкриває нові можливості активізації підприємницької діяльності та зацікавленості працівників у розвитку виробництва. Засновниками ЗАТ “Житомирські ласощі” є члени трудового колективу підприємства, між якими і були розподілені акції.

Виробнича структура ЗАТ  “Житомирські ласощі” включає 6 основних виробничих цехів: цукерковий №1, цукерковий №2, карамельний, бісквітний, вафельний  та дражейно-мармеладний. Робота всіх цехів координується функціональними  відділами, а саме: виробничим відділом, планово-економічним відділом та іншими.

Цукерковий цех №1 виробляє неглазуровані, глазуровані, помадні  цукерки, ірис та цукерки в художніх коробках (грильяжні, зі збивними та желейними, з фруктовими та лікерними начинками, заспиртовані фрукти та ягоди в шоколаді).

У цукерковому цеху №2 виготовляють пралінові цукерки, вафельні цукерки  і вафельні торти. Карамельний цех  випускає широкий асортимент карамелі: льодяникову, фруктово-ягідну, лікерну, молочну, шоколадно-горіхову. Борошняні  кондитерські вироби представлені цукровим, затяжним печивом, яке виробляє бісквітний цех. У бісквітному цеху випікають  також торти. Вафельний цех виготовляє вафлі та цукерки збільшеної форми. В асортимент дражейно-мармеладного цеху входять мармелад, драже лікерне, фруктово-ягідне, горіхове, з родзинками; фруктові цукерки з місцевої сировини – чорноплідної горобини, вишень, яблук, слив, абрикос, полуниць. У цеху відновлено виробництво зефіру глазурованого  і біло-рожевого. До складу виробничої структури входять також допоміжні  підрозділи підприємства, а саме:

• гофрокартонажний цех по виготовленню тари;
• станція переробки фруктово-ягідної сировини;
• склади сировини, етикету, готової продукції, ліцензійний склад;
• будівельно-ремонтний підрозділ;
• транспортна дільниця;
• дрібнооптові торгові склади.

  Виробнича потужність ЗАТ “Житомирські ласощі” знаходиться на середньому рівні, в порівнянні з іншими підприємствами кондитерської промисловості, і становить 30 тис. тон кондитерських виробів за рік. Потужності інших виробників солодощів наступні: Львівська кондитерська фабрика “Світоч” – 66,8 тис. тон; ЗАТ “Київська кондфабрика ім. К.Маркса” – 59,5 тис. тон; Дніпропетровська кондфабрика – 45,7 тис. тон; ЗАТ “Одеса” – 43,9 тис. тон; Харківська КФ – 42,5 тис. тон. Сумарна потужність підприємств кондитерської промисловості в Україні становить 625 тис. тон за рік. Але виробничі потужності кондитерських фабрик використовуються на 30–40%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТА ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ НА ЗАТ  «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»

  Під чинниками зростання  ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства. Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші. Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – організаційний, технологічний та ресурсний.

   В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

    Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва.

    В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі [9, с.180].

    Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного  виробництва;

- удосконалення системи  матеріально-технічного забезпечення  з метою оптимізації виробничих  запасів;

- прискорення реалізації  готової продукції (активізація  маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської  заборгованості.

 

 

 

 

 

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛЫТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреєва Г.І. Економічний аналіз: Навч.-метод. Посіб.- К.: Знання, 2008.- 263 с.
2. Економіка підприємства. Навчальний посібник. / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання-Пресс, 2001. – 335 с.
3. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник.- Тернопіль: Економічна думка, 2001.- 190с.
4. Інтернет ресурси.
5. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця.- Житомир, 2003.- 680 с.
6. Юрчишин В.В. Концептуальні основи розробки новітньої аграрної політики та її реалізації // Економіка АПК – 2003 - №8.
7. Пархоменко В. Бухгалтерський облік витрат / Пархоменко В. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №10. – С. 3-6.
8. Нестеренко Ж. К. Бухгалтерський облік промислових підприємств. [Навчальний посібник] / Нестеренко Ж. К. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 311 с.
9. Навч. посіб./Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О. та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.
10. Характеристика підприємства ЗАТ «Житомирські Ласощі».