Організація і методика аналізу ефективності виробництва продукції на підприємстві

 

               МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

         Житомирський національний агроекологічний  університет  

                                   Економічний факультет

                               Спеціальність: «Облік і аудит»    

 

 

 

 

 

                                          Реферат на тему:

«Організація  і методика аналізу ефективності виробництва продукції на підприємстві»

 

 

                                                                  Виконав: студент IV курсу

                                                                  III – групи

                                                                  Марко Святослав Богданович

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Житомир 2013

                                      ЗМІСТ

 

I. Теоретичні основи ефективності виробництва...........................................3

 

1. Сутність  та суспільне значення виробництва............................................3

 

2. Сутність  організації виробницва.................................................................4

 

3. Взаємозв’язок технологій та організації виробництва..............................6

 

 

 

II. Організація і методика аналізу ефективності виробництва продукції на прикладі ЗАТ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»............................................9

III. Шляхи підвищення та чинники зростання ефективності виробництва продукції на ЗАТ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»................13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.......................15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 

         ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

 

1. Сутність та суспільне значення виробництва

   Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створюються у виробництві.

Інколи  тлумачення слова «виробництво»  зводиться до позначення ним масового випуску продукції, виготовлення матеріальних цінностей на численних підприємствах, що значно звужує зміст цього поняття. У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі, послуги, інформація, знання тощо).

Забезпечення  життєдіяльності людей потребує вироблення величезної кількості видів  кінцевої продукції. Така продукція  має проміжні компоненти. Для виробництва  будь-якої машини необхідні відповідне устаткування, метал, пластмаса та інші матеріали. У свою чергу, для виготовлення металу або пластмаси треба видобувати сировину, руду, енергію, розробляти і  використовувати економічну технологію, опрацьовувати і реалізовувати  проекти. Таким чином, сучасні кінцеві  продукти створюються на різних, але взаємопов’язаних виробництвах, що і зумовлює широке розуміння поняття «виробництво» [ 3, с. 144].

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію. Іншими словами, виробництво являє  собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація  вкладених ресурсів у кінцевий результат  — продукцію (послуги).

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, сталість фінансової системи і рівень життя людей.

Основна мета виробництва в ринкових умовах, згідно зі статутом підприємства, полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготовлювача. Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо.

Виробниче підприємство для забезпечення своєї життєдіяльності перш за все орієнтується на ринковий попит з його вимогами до якості, споживчих властивостей та ціни товару . Тому завдання менеджерів вищого, середнього рівня та спеціалістів підприємства полягає у визначенні стратегії і тактики організації виробництва, котрі спрямовані на забезпечення його конкурентоспроможності, скорочення витрат на виготовлення продукції.

Метою формування та реалізації виробничої політики є пристосування підприємства до вимог ринку з мінімальними витратами, але це потребує від керівників та спеціалістів обізнаності з широкого кола питань за межами сфери виробництва. Виробництво — це тільки частина процесу, що постійно оновлюється, і тому всі техніко-технологічні та організаційно-економічні рішення можна приймати тільки на підставі аналізу достатньо повної і точної інформації про вимоги ринку, що очікуються, можливості і загрози зовнішнього середовища, слабкі та сильні сторони власної діяльності.

 

2. Сутність організації виробництва.

 

Перехід на ринкові відносини суттєво  змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найефективнішого використання техніки, предметів праці та людей у процесі виробництва і тим самим сприяє підвищенню його результативності.

Під організацією виробництва розуміється  координація й оптимізація в  часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою  випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

У сучасній економічної літературі термін «організація виробництва» трактується  як «способи вибору, розподілу і  кооперування елементів виробництва  для досягнення поставлених цілей  при мінімальних затратах ресурсів».

У подальшому при розгляді матеріалу  посібника будемо розуміти під організацією виробництва сукупність правил, процесів, дій, що забезпечують форму та порядок  поєднання праці і речових  елементів виробництва з метою  підвищення ефективності виробництва  та збільшення прибутку.

Різноманітність визначень організації  виробництва свідчить про досить коротку історію розвитку науки, якій менше ста років і яка  переживала стрімкі підйоми та десятиріччя  застою.

Усупереч традиційним, планово-адміністративним підходам, де організація виробництва  розглядалася як узагальнене поняття  в промисловості з позиції  спеціалізації, кооперування й концентрації, як «посилювач» використання основних фондів, в умовах підприємницького типу господарювання в центрі уваги  перебувають нові цілі виробництва, які передбачають: гнучку і своєчасну  його перебудову для виготовлення інших  видів продукції в разі зміни  попиту; оптимальне утворення, котре  функціонує з найменшими витратами; високоорганізоване з культурними традиціями виробництво, що здібне випускати конкурентоспроможну продукцію «точно вчасно» і в сукупності забезпечувати стійкий фінансовий стан підприємства[5, с.233].

Для керівників і спеціалістів підприємств  важливо:

 а) мати повне і ясне  уявлення про стан свого виробництва; 

б) об’єктивно оцінювати ситуацію, що склалася;

в) уявляти дійсні перспективи, розробляти стратегію подальшого розвитку, а  також виявляти високі організаторські  здібності, використовуючи всі можливості для досягнення поставлених цілей.

Кожне підприємство має свої особливості  виробництва, які визначають специфічні комплексні завдання з його організації: проектування та освоєння нових товарів, забезпеченість сировиною, використання робочої сили та устаткування, поліпшення асортименту та якості продукції, транспортування, складування та сервісне обслуговування в процесі експлуатації.

 

3. Взаємозв’язок технології та організації виробництва.

 

Багато завдань організації  виробництва вирішується на підприємстві завдяки технології, що застосовується, тому слід відокремити те, що належить до функцій технології та організації  виробництва. Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції і це обумовлює її функцію, яка спрямована на визначення можливих типів машин, інструменту, пристроїв, оснащення, складності робіт, рівня кваліфікації персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва кожного виду продукції. Технологія визначає, що і як, за допомогою яких засобів виробництва треба робити з предметом праці для перетворення його в продукт з потрібними властивостями.

До  функції організації виробництва  відносяться роботи з визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найефективнішого відповідно до мети і умов виробництва. Наприклад, оптимізувати завантаження устаткування за певним критерієм з урахуванням обмежень щодо використання ресурсів або вибрати оптимальну продуктивність того чи іншого устаткування з огляду на його кількісні та якісні характеристики, кваліфікацію персоналу, економічні критерії ефективності виробництва. Таким чином, основне завдання організації виробництва полягає в тому, щоб якнайліпше поєднати предмет праці і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва.

У кожному конкретному випадку  організація виробництва обґрунтовує  економічну доцільність заходів, що передбачаються чи вже здійснюються, оскільки для підвищення ефективності виробництва недостатньо впровадити окремі заходи, що забезпечують тільки підвищення продуктивності устаткування, або зниження трудомісткості продукції, або поліпшення якості, або економію витрат сировини, енергії та ін. Ефективність виробництва визначається методами раціонального використання елементів виробництва в його сукупності [8, с.344].

Особливостями організації виробництва  є розгляд у взаємозв’язку  елементів виробництва і вибір  таких методів та умов їх використання, які найповніше відповідають меті виробництва. На практиці буває доцільним змінити  параметри технологічного процесу, зокрема, зменшити продуктивність окремих  верстатів, машин, щоб забезпечити  сполучення компонентів виробництва  або збільшити виробничу зону, що обслуговується робітниками, і включити в роботу більшу кількість устаткування.

Раціональна організація виробництва  полягає в тому, щоб інтегрувати  всю сукупність різнорідних компонентів, які реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну  виробничу систему, усі елементи якої ретельно взаємоузгоджені між  собою за всіма параметрами її функціонування.

Якщо  у виробничій дійсності завданнями технології є підвищення потенційних  можливостей збільшення обсягів  виготовлення продукції, поліпшення якості, зниження норм витрат ресурсів при  її виготовленні, то завдання організації  виробництва — визначення методів та умов для досягнення цих можливостей з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників роботи підприємства. Безумовно, усі без винятку питання організації виробництва розглядаються і вирішуються крізь призму технології. Водночас організація виробництва має свої специфічні завдання:

• поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі;
• відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння виробництва;
• інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організації підрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;
• оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;
• визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;
• організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;
• створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ І  МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА  ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ЗАТ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»

Кондитерська промисловість  України на сьогодні включає близько 30 відносно великих спеціалізованих  підприємств і об’єднань. Серед  них – закрите акціонерне товариство “Житомирські ласощі”, торгова марка  якого відома не тільки на Україні, а й за кордоном.

Акціонерне товариство закритого  типу “Житомирські ласощі”, знаходиться  за адресою м. Житомир вул. Щорса, 67.

ЗАТ “Житомирські ласощі”  є виробничим підприємством. Основною метою діяльності ЗАТ “Житомирські ласощі” є: