Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

1. обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
2. визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
3. з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
4. визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
5. установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
6. скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у  чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми  Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою  і всіма членами комісії. У  разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається  до акта форми Н-5 і є його невід'ємною  частиною, про що робиться запис  в акті форми Н-5.

Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних  чи шкідливих виробничих факторів або  щодо протипоказання за станом здоров'я  працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого  на запит роботодавця та/або голови комісії.

Роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми  Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених  комісією за підсумками її роботи (далі - матеріали розслідування).

До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник  акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у  разі гострого професійного захворювання (отруєння), пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а у разі потреби - також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

На вимогу потерпілого  або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться  в матеріалах розслідування.

Нещасні випадки реєструються у журналі за формою згідно з додатком 6 роботодавцем, а у разі нещасного  випадку, що стався з особою, яка  забезпечує себе роботою самостійно, - робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано  цю особу.

Примірник затвердженого  акта форми Н-5 разом з примірником  затвердженого акта форми Н-1 (або  форми НПВ) і примірником матеріалів розслідування карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), протягом трьох  діб надсилаються роботодавцем керівникові (спеціалістові) служби охорони праці  або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці, підприємства, працівником якого є потерпілий.

Примірник затвердженого  акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:

• керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;
• територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;
• первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

У разі розслідування нещасного  випадку, що стався з особою, яка  забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, протягом трьох діб надсилає примірник  затвердженого акта форми Н-5 разом  з примірником затвердженого  акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірником карти форми П-5 - у  разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння):

• потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;
• робочому органу виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, разом з матеріалами розслідування.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 надсилається разом з  примірником карти форми П-5 також  до установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного  випадку, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

 Примірник акта форми  Н-5 разом з примірником акта  форми Н-1 (або форми НПВ), карти  форми П-5 - у разі виявлення  гострого професійного захворювання (отруєння), матеріалами розслідування  підлягає зберіганню на підприємстві  протягом 45 років, у разі реорганізації  підприємства - передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірник акта форми  Н-5 разом з примірником акта форми  Н-1 (або форми НПВ), карти форми  П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає зберіганню протягом 45 років.

По закінченні періоду  тимчасової непрацездатності або у  разі смерті потерпілого внаслідок  травми, одержаної під час нещасного  випадку, роботодавець, який бере на облік  нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку  за формою Н-2 згідно з додатком 7 і  в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1 (або форми НПВ).

Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов'язково додається  до акта форми Н-1 або форми НПВ  і зберігається разом з ним  відповідно до цього Порядку.

Нещасний випадок, про  який своєчасно не було повідомлено  безпосереднього керівника чи роботодавця  потерпілого або внаслідок якого  втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік  згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого  чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він  стався).

У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування  проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку  розглядається у судовому порядку.

Нещасний випадок, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під  час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового  розпорядку підприємства, а також  під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду або  проведенням з дозволу чи з  ініціативи роботодавця професійних  та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслідується та береться на облік згідно з вимогами цього Порядку.

Нещасний випадок, що стався на певному підприємстві з працівником  іншого підприємства під час виконання  ним завдання в інтересах свого  підприємства, розслідується комісією підприємства, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий випадок береться на облік  підприємством, працівником якого є потерпілий.

Підприємство, на якому стався нещасний випадок, зберігає примірник  акта форми Н-1 протягом періоду, необхідного  для виконання передбачених актом  профілактичних заходів щодо запобігання  подібним випадкам, але не менше ніж один рік.

Відомості про обставини  і причини катастроф, аварій та подій  на транспорті, що призвели до нещасних випадків, а також про осіб, які  допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються відповідними органами у десятиденний строк після закінчення розслідування підприємству, працівниками якого є потерпілі.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням  та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції  від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного  випадку, затвердження чи перегляду  затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з  виробництвом і складення акта форми  Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог  цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ).

Рішення посадової особи  органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання  припису за формою Н-9 видати наказ  про виконання запропонованих у  приписі заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які  допустили порушення законодавства  про охорону праці. Про виконання  цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Держнаглядохоронпраці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним строк.

3. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування

Законодавство про страхування  від нещасного випадку складається  із Основ законодавства України  про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів  про працю України, Закону України  «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»  відповідно до Конституції України  та Основ законодавства України  про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового  державного соціального страхування  громадян від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Дія Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професі­йного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»  поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності  та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самос-тійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання  відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України  про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування  на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право  на забезпечення із Фонду соціального  страхування від нещасного випадку.

Завданнями страхування  від нещасного випадку є:

1. проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
2. відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
3. відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Держава гарантує усім застрахованим  громадянам забезпечення прав у страхуванні  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

1. паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
2. своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
3. обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;
4. надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
5. обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
6. формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
7. диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
8. економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
9. цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.