Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

З дисципліни «Охорона праці в галузі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготував:

Перевірила:

 

 

 

 

Івано-Франківськ

2011 р.

Зміст

Вступ

1. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності
2. Розслідування та облік аварій
3. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Охорона здоров'я — це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя, а здоров'я — стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів

Метою вивчення дисципліни є надання знань, умінь, здатностей (компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління охороною праці на підприємствах (об'єктах господарської, економічної та науково-освітньої діяльності), формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку і усвідомлення необхідності обов'язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.

Завдання вивчення дисципліни полягає у набутті студентами знань, умінь і здатностей (компетенцій) ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов'язковим урахуванням вимог охорони праці та гарантуванням збереження життя, здоров'я та працездатності працівників у різних сферах професійної діяльності.

В результаті вивчення дисципліни "Охорона праці в галузі" підготувати майбутніх спеціалістів до вирішення професійних задач діяльності, пов'язаних з забезпеченням життя, здоров'я і працездатності під час роботи та мати такі основні загальнокультурні та професійні компетенції з охорони праці:

Загальнокультурні компетенції.

- здатність до ефективного  використання положень нормативно-правових  документів в своїй діяльності;

- володіння основними  методами збереження здоров'я  та працездатності виробничого  персоналу.

Професійні компетенції.

в виробничо-технологічній  діяльності:

- обґрунтування вибору  безпечних режимів, параметрів, виробничих  процесів (в галузі діяльності);

- ефективне виконання  функцій, обов'язків і повноважень  з охорони праці на робочому  місці, у виробничому колективі;

- проведення заходів щодо  усунення причин нещасних випадків  і професійних захворювань на  виробництві;

в організаційно-управлінській  діяльності:

- проведення заходів з  профілактики виробничого травматизму  та професійної захворюваності;

- здатність до організації  діяльності у складі первинного  виробничого колективу з обов'язковим  урахуванням вимог охорони праці;

- методичне забезпечення  і проведення навчання та перевірки  знань з питань охорони праці  серед працівників організації  (підрозділу);

в проектно-конструкторській діяльності:

- впровадження безпечних  технологій, вибір оптимальних умов  і режимів праці, проектування  та організація робочих місць  на основі сучасних технологічних  та наукових досягнень в галузі  охорони праці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності

Охорона праці за своєю  сутністю є турботою про людину у процесі використання її праці і розглядається як охорона працездатності людини. З іншого боку, відносини щодо охорони праці — невід'ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності громадян.

Охорону праці і здоров'я  громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. Так, Конституція України одним з основних соціальних прав громадян визначає право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, встановлює, що використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Право на охорону здоров'я закріплено і в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Закон України "Про охорону  праці" визначає, що охорона праці  — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі саме трудової діяльності (а не праці, як це було передбачено раніше)2.

Зміст охорони праці розглядають  у соціальному, технічному, ме-дико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони  праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соціального змісту охорони праці належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві. Запобігання шкідливим наслідкам потребує встановлення юридичних гарантій:

1. надання технічним та санітарним правилам сили правових норм;
2. запровадження нагляду та контролю за додержанням норм з охорони праці;
3. встановлення відповідальності за невиконання норм з охорони праці.

Техніко-економічний аспект охорони праці має бути спрямований  на удосконалення засобів праці, техніки та технологій.

Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насамперед при нормуванні праці.

Юридичний аспект охорони  праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону  здоров'я, на належні, безпечні і здорові умови праці. Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер. Норми цього інституту захищають інтереси різних суб'єктів права: а) роботодавців та працівників, які перебувають з ними у трудових правовідносинах; б) членів виробничих кооперативів; в) студентів, які проходять виробничу практику; в) громадян, які відбувають покарання за вироком суду, в період їх роботи в організації та ін. Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

 

2. Розслідування та облік аварій

Розслідування та облік нещасних випадків проводиться у разі раптового  погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою  самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок  тілесних ушкоджень, заподіяних іншою  особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших  отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання  інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з  представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником  працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення  його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення  працівника під час виконання  ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок  потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного  випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт  чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання  необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного  випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

1. терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
2. повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
3. зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення  потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення  підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення:

• підприємству, де працює потерпілий;
• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;
• установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі - установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши  повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням  засобів зв'язку про нещасний  випадок:

• робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;
• підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
• органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;
• установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію  з розслідування нещасного випадку  (далі - комісія) у складі не  менше ніж три особи та організувати  розслідування.

 До складу комісії  включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова  особа, на яку роботодавцем  покладено виконання функцій  спеціаліста з питань охорони  праці (голова комісії), керівник  структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок,  представник робочого органу  виконавчої дирекції Фонду за  місцезнаходженням підприємства (за  згодою), представник первинної організації  профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками  особа з питань охорони праці,  якщо потерпілий не є членом  профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного  випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням  підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо  відповідає за стан охорони праці  на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також  представник установи державної  санітарно-епідеміологічної служби, яка  обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, де немає  структурних підрозділів, до складу комісії включається представник  роботодавця.

На суднах морського, річкового  та рибопромислового флоту під час  плавання або перебування в іноземних  портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власник судна.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але  має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування  документи, що стосуються нещасного  випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній  і письмовій формі особисту думку  щодо обставин і причин нещасного  випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Члени комісії мають право  одержувати письмові та усні пояснення  від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного  випадку.

До складу комісії включаються  представники робочого органу виконавчої дирекції Фонду (голова комісії) за місцем настання нещасного випадку, райдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку  у місті районного значення чи районі мм. Києва і Севастополя, або  облдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку у місті  обласного значення (далі - місцева  держадміністрація), первинної організації  профспілки, членом якої є потерпілий, або особа, яка представляє його інтереси. У разі гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії  також включається представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку.