Облік зовнішньоекономічної діяльності

Варіант 45

1. Акредитивна форма в  міжнародних розрахунках.

2. загальні засади здійснення  імпортних операцій.

3. Облік валютних операцій, пов’язаних з формуванням та  рухом статутного капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Акредитивна  форма в міжнародних розрахунках.

 

Широко у практиці міжнародних  розрахунків використовується акредитивна  форма, що є зобов'язанням покупця  відкрити у певному банку-емітенті акредитив (грошовий документ) на користь  продавця на обумовлену суму й у  встановлений термін.

Документарний акредитив – зобов'язання банку здійснити за проханням і відповідно до вимог імпортера платіж експортеру (у випадку готівкових розрахунків) чи акцептувати тратту, виставлену експортером (у випадку розрахунків у кредит), у межах суми і терміну та проти передбачених документів (коносамента, страхового поліса, рахунка-фактури).

В операціях з акредитивами всі зацікавлені країни мають  справу лише з документами, а не з  товарами чи іншими видами виконання  зобов'язань, до яких можуть належати документи.

Акредитивна форма розрахунків  має суттєві переваги для експортерів, тому що вони мають можливість отримувати плату за поставлений товар у  короткий термін.

Імпортер повинен здійснити  оплату за рахунок або власних  оборотних засобів, або банківського кредиту. При цьому витрачаються кошти на оплату банківської комісії, відкриття і продовження акредитиву, його оперативного ведення. Однак бажано використовувати акредитивну форму  розрахунків для організацій, що експортують свою продукцію.

При розрахунках за акредитивом  отримання валюти платежу найгарантованіше, оскільки у більшості країн перед відкриттям акредитиву імпортер отримує дозвіл на переказ валютних платежів за кордон. При цьому банки першочергово погашають заборгованість за відкритими в них акредитивами.

За ступенем відповідальності банків акредитиви бувають:

- відкличними і безвідкличними;

- підтвердженими і непідтвердженими.

Відкличний акредитив  може у будь-який момент бути анульований  як імпортером, так і банком, в  якому його відкрито, тому він не забезпечує необхідних гарантій і рідко  застосовується у зовнішній торгівлі.

Безвідкличний акредитив – надійне зобов’язання банку стосовно експортера, що не може бути змінене чи анульоване без згоди експортера.

Для повного гарантування платежів в умовах контракту зазначають зобов’язання відкривати не лише безвідкличні, а ще й підтверджені акредитиви, що дуже важливо для дрібних і середніх банків. Підтвердження акредитиву відбувається іншим великим банком.

Для зручності роботи з  товарами, якщо важко встановити обсяг  і вартість кожної партії, покупець може відкрити роздільний акредитив  із правом часткових відвантажень, що дає змогу сплачувати за кожну  частину поставки.

За рівномірних поставок товарів, що тривають певний час, вигідно  відкривати акредитиви на суми, що автоматично  поповнюються в міру здійснення розрахунків  за чергові партії товарів. Такі акредитиви називають револьверними.

Акредитиви бувають переказними  з погляду використання засобів  акредитиву для розрахунків із кількома постачальниками. За переказними акредитивами організація-експортер, що не є постачальником усієї партії товарів, передає свої права на отримання коштів повністю чи частково третім особам у своїй  країні чи за кордоном і дає необхідну  вказівку виконавчому банкові.

За способом забезпечення валютними ресурсами акредитиви поділяють на покриті і непокриті.

До покритих належать акредитиви, при відкритті яких банк-емітент  переказує одночасно забезпечені  валютні кошти, що є джерелом платежу  за цим акредитивом.

За відсутності попереднього переказу ресурсів акредитив вважають непокритим. За валютним законодавством багатьох країн валютне покриття обов'язкове.

Іноді підприємства-експортери при поставках машин і обладнання здійснюють розрахунки на основі акредитиву з відтермінуванням платежу. У цьому випадку експортер після передачі документів у банк отримує не всю вартість відвантаженого товару, а лише певну частину. Всю іншу суму виплачують згідно з умовами й у терміни, передбачені платіжними документами.

Акредитив із відтермінуванням платежу лише у тому випадку забезпечує інтереси експортера, коли банк-емітент (банк, що виставив акредитив), окрім платежу передбаченого відсотка вартості товару за документами, бере на себе додаткове зобов'язання щодо оплати товару, який залишився, записане в умовах акредитиву. Важливим елементом акредитивної форми розрахунків є терміни відкриття і дії акредитиву. Акредитиви, як правило, відкривають завчасно перед відвантаженням товару. Експортер намагається досягнути найкоротших термінів відкриття за тривалішого терміну дії. Важливо передбачити різні санкції за несвоєчасне відкриття акредитиву імпортером, що спричинить збитки внаслідок витрат на зберігання товарів і призведе до сповільнення оборотності обігових засобів експортера.

Акредитиви в міжнародній  торгівлі відкривають на суму фактурної  вартості проданого і відвантаженого товару, до цієї суми додають витрати  на сплату процентів за користування кредитом.

Всі витрати, пов'язані з  проведенням акредитивної операції, покладають на імпортера, що має бути передбачено в контракті. Ставка банківських комісій при здійсненні акредитивної операції вища, ніж при  інкасових операціях.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки  в національній валюті» та 314 «інші рахунки в банку в іноземній валюті» - у разі відкриття покритого акредитиву, на рахунку 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» - у разі відкриття непокритого акредитиву.

Розрахунки в іноземній  валюті здійснюються тільки через уповноважені банки, а розрахунки у національній валюті України з іноземними контрагентами можливі тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії національного банку України.

Для резидентів розрахунки акредитивами вигідніші покупцеві. Натомість, постачальник ризикує здійснити іммобілізацію власних коштів, якщо протягом звітного періоду сума грошових коштів по відвантажених товарах не буде списана з акредитиву покупця.

Акредитивна форма розрахунків  найбільш вигідна для експортера, бо це тверде і надійне забезпечення платежу, отриманого, як правило, до початку  відвантаження. Здійснення платежу  за акредитивом не пов’язане зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким  способом. Врешті-решт, бенефіціар може отримати під заставу акредитиву пільговий кредит банку. В той  же час, акредитив вважають найскладнішою  формою розрахунків для експортера, оскільки отримання платежу пов’язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк. Таким чином, можна визначити основні переваги:

- надійність, гарантія оплати;

Вивільнення оборотних коштів (за умов використання банківської  гарантії) для імпортера і швидкість  отримання виторгу для експортера;

- частіше безваріантна форма розрахунку по експортно-імпортних операціях;

- використання акредитиву  при податковому маневруванні.

Основними недоліками акредитивної форми розрахунків для контрагентів є, по-перше, певні витрати часу на проведення документів через банк і, по-друге, висока вартість акредитиву. За проведення операцій банки стягують комісію, яка залежить від суми акредитиву.

Найпростіший акредитив (відкриття, перевірка, платіж) обійдеться імпортеру мінімуму 0,6% суми угоди, але  не менше ніж 200 доларів США. При  здійсненні складних акредитивних операцій комісійні можуть складати від 1% до 2%. У середньому банками-посередникам дістається близько 3% вартості контракту.

В міжнародній практиці за послуги банку-емітента платить  імпортер, а за послуги банку-бенефіціара платить експортер.

Якщо акредитив передбачає складні розрахунки або збільшення їх кількості, то банки залишають  за собою право збільшувати комісійні  в 1,5-2 рази. У випадку анулювання акредитиву комісійні не повертаються.

Таким чином, недоліками акредитиву є:

- великі комісійні банків (30%);

- тривале вивільнення  оборотних коштів за необхідністю  їх депонування;

- можливість невиконання  акредитиву через формальну неточність  у документах або різночитаннях  з боку банків;

- складність розрахунків,  можливість шахрайства на якомусь  етапі.

В загальному обсязі міжнародних  розрахунків частка акредитивної форми  незначна. Серед українським підприємств  такій формі розрахунків надають  перевагу експортери, що постачають свою продукцію в країни, які розвиваються, законодавство яких обмежує застосування прямого переказу і виходячи з  вимог покупця для забезпечення умов торговельної угоди.

Найбільш поширене використання акредитивної форми розрахунків  в Україні впливає:

- використання акредитиву  тільки через платіж бенефіціар;

Неможливість переказу акредитиву, тобто розрахунків з іншими бенефіціарами;

- строк акредитиву, що  виставляється, не має перевищувати 15 днів.

 

2. Загальні засади  здійснення імпортних операцій

 

Імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою у не грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням їх на територію України, розташованими за її межами.

Імпортна операція – комерційна діяльність, що пов’язана з закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх наступної реалізації на внутрішньому ринку або використання у виробничо-господарській діяльності.

До імпортних операцій відноситься:

- придбання товарно-матеріальних  цінностей або отримання послуг  в порядку бартерних угод;

- ввезення товарів в рахунок централізованих імпортних закупок;

- придбання товарно-матеріальних  цінностей та послуг з оплатою  готівкою;

- отримання товарно-матеріальних  цінностей та послуг в якості  безоплатної допомоги.

При цьому перед підприємством  відкриваються три шляхи для  придбання імпортних товарів:

1. Придбання товарів у вітчизняних оптових продавців. Цей спосіб є найшвидшим і найпростішим, оскільки товар вже розмитнений і знаходиться на території України.

2. Самостійний імпорт товарів. Що самостійно ввезти товар на територію України, підприємство попередньо має зареєструватися в митних органах і відкрити в банку валютних рахунок. Крім того, працівники, які займаються закупівлею таких товарів, повинні мати досвід роботи з іноземними партнерами.

Передумовою здійснення імпортних  операцій є проведення переговорів  з іноземними контрагентами та укладення  імпортного контракту.

Запит – звернення до продавця з проханням надіслати пропозицію.

Мета запиту – отримати від експортерів конкурентні  пропозиції, з яких обираються найкращі. Для цього запити зазвичай відправляються не одній, а декільком фірмам різних країн, що конкурують між собою. У  запиті вказують точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість. Ціна в запиті. Як правило, не вказується.

У запиті також вказується, скільки часу покупець очікуватиме  на оферту. Такий термін зазвичай не перевищує часу, необхідного оференту для складання та надсилання пропозиції.

 Відповіддю на запит є тверда оферта продавця, яку він надсилає.

Імпортери зазвичай запитують  пропозицію на меншу кількість товару, аніж належить закупити. Це робиться для  того, щоб при визначенні цін отримати додаткову знижку на збільшений обсяг  замовлення.

У питанні про кількість  запитів, що розсилаються, слід дотримуватися  ряду правил. Велика кількість запитів не є бажаною, особливо якщо вони направляються фірмам однієї країни, які можуть бути пов’язані між собою різними угодами.

Покупець може звернутися до продавця не тільки із запитом, але  і з визначеним замовленням.

Замовлення – комерційний документ, в якому покупець зазначає необхідні умови щодо виготовлення, який замовляється, а також – умови майбутньої угоди.

Замовлення зазвичай направляються  постійним контрагентам, які вже  достатньо вивчили потреби конкретного  покупця. Тому у замовленні в багатьох випадках вказуються лише індивідуальні  умови майбутньої угоди з усього іншого сторони можуть керуватися звичайними умовами постачання, укладеними між  ними, або умовами раніше виданого замовлення (контракту).