Облік власного капіталу

Щомісяця субрахунок 497 “Результат зміни резервів незароблених премій”  закривають списанням з нього  суми в кореспонденції з субрахунком 703 “Дохід від реалізації робіт і  послуг” рахунку 70 “Доходи від  реалізації”, а субрахунок 498 “Результат зміни резервів збитків” закривають списанням з нього суми в кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.

На субрахунках 493 “Інші  страхові резерви” та 496 “Частка перестраховиків  в інших страхових резервах”  ведуть облік всіх інших страхових  резервів (крім технічних), які формують страховики у випадках, передбачених чинним законодавством.

II. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

Вищі навчальні заклади, митниці, лікарні та інші бюджетні установи свої господарські операції можуть проводити  також і в іноземній валюті. Схему основних операцій з іноземною валютою наведено на рис.1.

 Процес обліку операцій  з надходження та витрачання  валютних коштів установами та  організаціями, що утримуються  за рахунок коштів Державного  бюджету, регламентується Порядком  відображення в обліку операцій  в іноземній валюті, затвердженим  Наказом Державного казначейства  України від 24.07.2001 № 126. У цьому  документі подано визначення основних термінів:

Іноземна валюта — це валюта, відмінна від валюти звітності.

Валюта звітності — це грошова одиниця України.

Операції в іноземній  валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності  перерахунком суми в іноземній валюті з застосуванням валютного курсу  на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Валютний курс — курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, установлений Національним банком України.

Курсова різниця — різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць  іноземної валюти в національну  валюту України за різних валютних курсів.

Монетарні статті — статті балансу, що відображають грошові кошти  в касі, на рахунках в установах  банків, в органах Державного казначейства, а також такі активи й зобов’язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій сумі грошей або їхніх еквівалентів.

Немонетарні статті — статті балансу, що відображають основні засоби, матеріали, та інші статті, які не належать до монетарних.

 Для розрахунків в  іноземній валюті бюджетні установи  та організації мають право  відкривати в установах банків  валютні рахунки. Надходження  валюти до бюджетних установ  та організацій здійснюється  у вигляді цільового фінансування  бюджету на зміцнення матеріально-технічної  бази, оплати нерезидентами наданих  послуг, виконаних робіт відповідно  до міжнародних програм співробітництва,  оплати ліцензій на впровадження  винаходів, новітніх технологій, оплати за навчання, стажування, лікування іноземних громадян.

Рис.1. Схема операцій з іноземною валютою

 

Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регулюється  Інструкцією про відкриття банками  рахунків у національній та іноземній  валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 № 527 зі змінами від 05.12.2001 (Постанова НБУ № 500).

 Для відкриття валютних  рахунків бюджетні установи до  банків подають такі документи:

• заяву на відкриття рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером;
• копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;
• копію статуту, засвідчену нотаріально;
• копію документа, що підтверджує взяття установи на податковий облік, засвідчену податковим органом;
• картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів установи надано право розпоряджатися рахунком та підписанням розрахункових документів;
• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду.

Крім того, до банку додатково  до зазначених документів подається  ліцензія НБУ на право відповідної  установи здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність. Паралельно з відкриттям поточного валютного рахунка  банк відкриває транзитний валютний рахунок, на який зараховується виручка  від надання послуг і надходження на рахунок інших коштів.

 Уповноважені банки  зобов’язані продавати на користь  клієнтів без їхнього доручення  до 50 % надходжень в іноземній  валюті, що підлягають згідно  з чинним законодавством України  продажу на міжбанківському валютному  ринку України, протягом п’яти  банківських днів від часу  зарахування таких надходжень  на кореспондентські рахунки.  Обов’язковий продаж експортних  валютних надходжень упроваджено  Постановою Правління Національного  банку України від 04.09.98 № 349 з подальшими змінами та доповненнями.

 Кошти в іноземній  валюті, що підлягають обов’язковому  продажу, зараховуються в повному  обсязі на розподільний рахунок,  з якого здійснюється їх перерозподіл:

50 % — до обов’язкового  продажу;

50 % — на поточний рахунок власника коштів.

 Обов’язковому продажу  не підлягають кошти в іноземній  валюті, що надходять у розпорядження  бюджетних установ та організацій  у вигляді фінансової допомоги та добровільних пожертвувань.

 Порядок використання  благодійної допомоги у вигляді  коштів у іноземній валюті  одержувачами такої допомоги  затверджений Постановою Кабінету  Міністрів України від 22.03.2000 №  542, згідно з якою іноземна валюта, що надійшла як благодійна  допомога, використовується виключно  на цілі, визначені іноземним  договором:

• для розрахунків з резидентами й нерезидентами за придбання товарів (виконання робіт чи одержання послуг) відповідно до законодавства;
• продажу на міжбанківському валютному ринку для подальших розрахунків з резидентами за придбані товари (виконані роботи, отримані послуги);
• перерахування на власні рахунки в іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках фізичним та юридичним особам, які потребують гуманітарної допомоги і яким її буде безпосередньо призначено.

Для здійснення розрахунків  за придбання товарів (робіт, послуг) одержувач благодійної допомоги надсилає до банку заяву та доручення  на продаж іноземної валюти на міжбанківському  валютному ринку України з  подальшим зарахуванням сум у  гривнях на свій поточний рахунок.

 Грошові кошти в  іноземній валюті обліковуються  окремо за кожною валютою, з  переведенням у грошову одиницю  України за офіційним обмінним  курсом НБУ. З уведенням з 1 січня 2002 року в готівковий обіг євро відбувся обмін національних валют країн ЄС на євро. Обмін національних валют країн ЄС на євро здійснювався конверсією цих валют на євро та прийманням їх на інкасо в порядку, передбаченому Правилами здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноваженими банками, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 25.03.96 № 68.

 Відповідно до Наказу  Державного казначейства України  від 22.01.2001 № 3 «Про затвердження  Порядку касового виконання державного  бюджету за видатками», бюджетні  установи можуть проводити видатки,  передбачені кошторисами доходів  і видатків, в іноземній валюті  згідно з чинними нормативно-правовими  актами України. Для погашення  зобов’язань, узятих головними  розпорядниками коштів в іноземній  валюті, Державне казначейство перераховує  цим бюджетним установам кошти  в іноземній валюті на проведення  видатків відповідно до затверджених  кошторисів.

Використання готівкової іноземної валюти установами з власних  поточних рахунків регулюється Постановою НБУ від 26.03.98 № 119 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної  валюти на території України» з останніми  змінами та доповненнями від 20.08.2001 № 357. Відповідно до зазначених правил використання готівкової іноземної  валюти бюджетним установам та організаціям дозволяється для забезпечення витрат працівників установ на відрядження  за кордон (оплата добових, витрат, пов’язаних з найманням житлового приміщення, оплатою готелю, бронюванням місць  у готелях, транспортних витрат). Видача готівкової валюти здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за кордон.

 Бухгалтерський облік  операцій в іноземній валюті  бюджетні установи ведуть у  тих самих класах рахунків, що  й облік гривневих операцій  за субрахунками, установленими  Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Облік наявності та руху грошових коштів в іноземних валютах  на валютному рахунку в банку  ведеться на активному субрахунку № 318 «Поточні рахунки в іноземній  валюті», підставою для записів  у якому є виписки банків з  валютних рахунків установи. Операції з руху коштів загального фонду державного бюджету в іноземній валюті оформлюються окремими меморіальними ордерами за видами валют — меморіальний ордер  № 2, ф. № 381. Операції з руху коштів спеціального фонду в іноземній валюті оформлюються в меморіальному ордері № 3, ф. № 382.

 Аналітичний облік  операцій за кожною валютою  ведеться на картках ф. №  292а або у книгах ф. № 292.

Облік готівкової валюти в  касі ведеться на активному субрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті». Для аналітичного обліку наявності  та руху валютної готівки відкривається  окрема касова книга, в якій ведеться облік за кожною валютою окремо. Меморіальні ордери № 1, ф. № 380 за касовими операціями стосовно кожного виду валюти складаються окремо.

 Бухгалтерський облік  операцій в іноземній валюті  відображається в регістрах бухгалтерського  обліку в національній валюті  України перерахунком суми іноземної  валюти за валютним курсом  з одночасним відображенням операцій  у іноземній валюті.

Перерахування операцій, виконаних  у іноземній валюті в національну  валюту України, проводиться на дату здійснення операції. Сума авансу (попередньої  оплати) в іноземній валюті, надана іншій установі чи одержана від інших  осіб, перераховується в національну  валюту України з застосуванням  валютного курсу на дату одержання авансу чи попередньої оплати.

 Статті балансу, що  відображають грошові кошти в  касі, на рахунках в установах  банків, а також такі активи  й зобов’язання, що будуть сплачені  у фіксованій чи визначеній  сумі грошей, — монетарні статті, відображаються в національній валюті України з використанням валютного курсу на звітну дату. Курсова різниця визначається на дату здійснення операції та на звітну дату.

 Основні засоби, матеріали  тощо (отримані безкоштовно) —  немонетарні статті, що пов’язані  з операціями в іноземній валюті, у національну валюту України  перераховуються за валютним  курсом на дату визначення  справедливої вартості.

 Курсова різниця відображається  у складі власного капіталу  як результат переоцінок і  подається в обліку на субрахунку  № 442 «Інша переоцінка». Від’ємна  сума курсової різниці відображається  за дебетом зазначеного рахунка,  за кредитом субрахунка проводиться  бухгалтерський запис у разі  збільшення курсу.

Схему облікового процесу  операцій з іноземною валютою ілюструє рис.2.

Рис.2. Схема облікового процесу операцій з іноземною валютою.

 

 

 

Другий модуль

I. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття  у фінансовій звітності визначені  П(С)БО 11 “Зобов’язання”. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням  особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, які встановлені  іншими нормативними документами:

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С)БО 2 “Баланс”;

П(С)БО 14 “Оренда”;

П(С)БО 17 “Податок на прибуток”;

П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”;

П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність”;

П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”;

П(С)БО 23 “Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін”;

Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми П(С)БО 11 застосовують підприємства незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Визнання зобов’язань

У Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні” (а також у П(С)БО 1 та П(С)БО 2) надається визначення зобов’язань  як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок  минулих подій і погашення  якої, як очікується, призведе до зменшення  ресурсів підприємства, що втілюють в  собі економічні вигоди.

Це визначення є дуже важливим, оскільки визначає ті характеристики зобов’язань, які впливають на визнання цієї позиції як такої. Залежно від  варіювання цих характеристик заборгованість може бути визнана і відображена  як зобов’язання або ні, можуть змінюватись  оцінка та характеристика зобов’язань  на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності, та у майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов’язань  є дуже тісно пов’язаними з  іншими положеннями бухгалтерського  обліку. Тому уникнути проблем з  обліком зобов’язань неможливо  не побудувавши відповідним чином  інші елементи облікової системи, такі як, наприклад, облік доходів та витрат, облік активів тощо.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність  зменшення економічних вигод  у майбутньому внаслідок його погашення.