Облік у зарубіжних країнах

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ. НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА  АКАДЕМІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ  І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 
 
 
 
 
 

                 Контрольна робота 

            З дисципліни «Облік у зарубіжних країнах»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Київ - 2011 
 

План 

1. Звіт про прибутки та збитки, його зміст і формати.
2. Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів.
3. .Звіт про зміни у власному капіталі: зміст та методика складання.
4. Додатки.
5. Список використаної літератури.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Звіт про прибутки та збитки, його зміст і формати 

До складу фінансової (бухгалтерської) звітності  підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою включають:

бухгалтерський  баланс.

Звіт  про прибутки.

Звіт  про рух грошових коштів.

Додатки.

Річний  звіт супроводжується пояснювальною  запискою до фінансового звіту.

У більшості  країн світу застосовують типові форми бухгалтерської звітності, які  розробляються і затверджуються в національному маштабі. Так , для  країн Європейського Союзу (ЄС) форми  і звіт річного фінансового звіту  компаній регулюється Четвертою  Директивою ЄС, прийнятою 1978 році. Кожна  країна- учасниця ЄС, може уточнювати форми  і зміст звітності залежно  від своїх національних особливостей, зберігаючі загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми  фінансової звітноті в національному  маштабі не розробляються і не затверджуються (США, Великобританія, Канада, тощо). Компанії (фірми) самостіцно обирають форму подання звітів (більш  чи менш деталізовану) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів  фомування.

У багатьох країнах світу для малих підприємств, які мають невеликий господарський  оборот, передбачено складання і  подання так званих спрощених  звітів.Суть спрощених фінансових звітів полягає в тому, що вони складаються  за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи позиціями доходів  і витрат звіту про прибутки.

Підприємства , які належать до такої категорії, визначаються законодавчо. В країнах  ЄС при цьому беруться до уваги  три критерії:

-сума (валюта) балансу;

-доход  від реалізації;

-чисельність  персоналу підприємства.

Якщо  підприємство вкладається в два  з цих критеріїв, то воно відноситься  до категорії малих (невеликих). У  національній валюті Франції, наприклад, ці показники сягають таких рівнів:

-сума (валюта) балансу- до 1.5 млн. франків.

-доход  від реалізації- до 3.0 млн. франків.

-чисельність  персоналу- до 10 чол.

При цьому  за суму балансу береться сума активів  підприємства за принципом нетто (чистого) стану. Величина доходу від реалізації визначається сумою реалізації продукції, робіт та послуг основної діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус  податок на додану вартість иа інші подібні податки. Чисельність персоналу  розраховується , як середнє арифметичне  від кількості постійного персоналу  на кінець кожного кварталу року.У  більшості країн фінансова звітність  складається іподається для зовнішніх  користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного ( або так званного фінансового) року. Але для внутрішніх потреб вона складається, здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно або поквартально).Обов’язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність, регулюється кожною державою.

У різних країнах є певні особливі групування статей балансу. В більшості західноєвропейськихкраїн статті активу балансу групуються і  розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьому слід розуміти їх спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори до низу за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.

В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах  статті балансу групуються у зворотньому  до нашого порядку.Щодо форми подання  балансу, то в міжнародній практиці є дві найважливійші форми:

1.двостороння  форма, за якою активи підприємства  розміщуються ліворуч (актив балансу), а зобов’язання і власний капітал-  праворуч (пасив балансу).

2.одностороння  або послідовна форма, за якою  послідовно, згори до низу, розміщуються  актив і пасив балансу.

Важливо розрізняти за суттю та змістом основні  розділи балансу: оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов’язання, довгострокові зобов’язання, власний  капітал. Звіт про прибутки та збитки (зві про прибутки і збитки або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета- надати інформацію користувачам про формування фінансового результату підприємства.

Зміст звіту про прибутки та збитки визначається міжнародним стандартом    № 5 “Інформація , яка підлягає розкриттю  у фінансових звітах”.

Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів  та витрат звітного пкріоду. При цьому  звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ- це перелік усіх доходів, одержаних  підприємством за звітний період. Другий розділ- це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця  між загальною сумою доходів  та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).

Звіт  за багатоступеневим форматом містить  інформацію, котра показує послідовний  процес формування кінцевого фінансового  результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники  фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат  фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Слід  зазначити, що проміжні показники фінансових результатіввизначаються групуванням  і порівнянням відповідних доходів  та витрат. Так, порівняння доходу від  реалізації (чистого продажу) зсобівартістю  реалізованої продукції, визначається валовий доход (прибуток). При цьому  стаття “чистий продаж” включає  доход від реалізації мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцям знижок ціни. Собівартість реалізованої продукції включає  так званні продуктивні витрати: прямі матеріальні витрати, прямі  трудові витрати та загальновиробничі  витрати (непрямі витрати на рівні  цехів).Торгові підприємства у цій  статті відображають фактичну купівельну вартість реалізованих товарів.

Окремо  відображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються витратами  витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції, адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію  основних засобів загальногосподарського призначення.

Різниця між валовим прибутком і сумою  реалізаційних витрат- це операційний  прибуток або прибуток основної діяльності.

У звіті  про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди  з акцій, тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи, витрати і результат  надзвичайних (позареалізаційних) операцій.

 В  результаті прибуток до оподаткування  визначається алгебраїчною сумою  проміжних результатів: операційного  прибутку та результатів від  фінансових та надзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається  у розпорядженні підприємства- це  різниця між прибутком до оподаткування  та сумою податку на прибуток.

В країнах  членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному  маштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах  як США, Англія, Канада та деяких інших  форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізація та групування.

В останні  роки звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регулюється міжнародним  стандартом бухгалтерського обліку № 7 “Звіт про ру[ грошових коштів”.

Головне призначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили  гроші на підприємство, по яких напрямках  і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.

При цьому  рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінасова діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку. 

Найдостовірнійшу  інфорамацію для складання  звіту  можна одержати даними бухгалтерського  обліку, належшим чином організувавши  облік надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про  рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування , іншими словами трансформування  звіту про прибутки і збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік  доходів і витрат ведеться за методом  їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.

Є два  методи коригування звіту про  прибутки: прямий і не прямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто  включення негрошових доходів і  негрошових витрат.

Непрямий  метод передбачає трансформуваннякожної  статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку- вона коригується  в суму грошових коштів від поточної діяльності.

Крім  основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також  додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської  політики підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого  вирішується національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте багато позицій може вирішуватися в міжнародному маштабі.

Перелік додатків до фінансової (бухгалтерської) звітності, що передбачені Четвертою  Директивою для країн ЄС:

-методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку вартісних виправлень

-назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу

-кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу ( за видам акцій)

-існування будь-яких сертифікатів участі,                                            -конвертованих боргових зобов’язань

-суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5 років

-загальна сума будь-яких фінансових зобов’язань, не включених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення

-чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних ринків

-середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за категоріями персоналу) та соціальні витрати

-вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік

-різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у попередні роки

-сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів залежно від їхньої відповідальності