Облік товарних операцій в системі менеджменту підприємства

     Понадзавезені товари – це товари, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи  товарів можлива при умові  регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди та за активної рекламної кампанії (якщо це можливо, виходячи з встановлених термінів реалізації товарів).

     Ліцензійні  товари передбачають додаткове отримання  ліцензії, що дає право на їх реалізацію (алкогольні вироби, тютюнові вироби, записи на носіях інформації).

     Акцизні товари враховують у свою ціну податок -  акцизний збір.

     Кількісна та якісна характеристика товарної маси, яка переходить із сфери виробництва  в сферу споживання, відповідно до закону товарного обігу, знаходить  своє відтворення в показниках товарообороту.

     Обсяг товарообороту є основним валовим  показником діяльності роздрібно-торгівельного  підприємства, який характеризує результат  його діяльності щодо залучення купівельних  фондів споживачів. Саме реалізація певної маси товарів створює економічне підґрунтя для отримання певного обсягу доходів та прибутку, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності підприємства.

     Бухгалтерський  облік і звітність в торгівлі здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності торговельних підприємств.

     Відповідно  до Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовують  ціни на товари вільні і державні (фіксовані і регульовані). Державне  регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін і торгових націнок на продукцію і товари, що мають вирішальний вплив на рівень, динаміку і соціальне значення цін.

     Вільні  ціни встановлюються виробниками  продукції  самостійно за погодженням з торговельними підприємствами та іншими  покупцями  продукції. Вільні відпускні ціни оптових торговельних підприємств складаються  з  відпускної ціни підприємств-виробників продукції  і  оптово-збутової  націнки  оптового  підприємства, яка призначена для покриття  витрат обігу й одержання прибутку. Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва складаються з відпускної оптової ціни (включаючи оптово-збутову  націнку) і торгової  націнки  самого роздрібного підприємства. Розмір торгової націнки визначається  кожним  роздрібним   підприємством (суб'єктом підприємницької  діяльності) виходячи з планових  (або фактичних)  показників  за  попередній  звітний період (місяць, квартал), власних витрат обігу і прибутку.

     Відповідно  до наказу Мінфіну України «Зміни і доповнення до положень (стандартів) бухгалтерського обліку» від 14.06.2000 № 131 торговельні підприємства витрати по придбанню (заготівлі) товарів відображають на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати», витрати по збуту товарів, а також управлінню діяльністю — відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати» і 93 «Витрати на збут».

     У разі оцінки товарних операцій доречно  враховувати те, що вона може проводитися:

     а) протягом звітного періоду (обов’язкова  чи добровільна переоцінка вартості товарів (табл. 1.);

     б) на дату складання балансу.

     Переоцінка  товарів на дату складання балансу  передбачена в П(С)БО 9. Її ціль - достовірне відображення вартості запасів у  фінансовій звітності (при цьому, у  П(С)БО 9 використовується тільки термін "уцінка", а термін "переоцінка" не вживається, хоча, по-суті, механізм переоцінки розглядається в пп. 27 і 28 зазначеного Положення). Обмеження, передбачене П(С)БО 9

     Таблиця 1

     Основні види оцінки товарних операцій

«Запаси»  стосовно дооцінки товарів, повинно  здійснюватися тільки в межах  попередніх уцінок, не повинна поширюватися на донараховані суми торгової націнки, здійснювані протягом звітного періоду (наприклад, при загальному зростанні цін на аналогічні товари на ринку).

     Така  позиція підтверджується тим, що навіть якщо протягом звітного періоду підприємство дооцінило свої товари, збільшивши при цьому суму торгової націнки, то в балансі такі товари відобразяться по собівартості. Суб’єкти роздрібної торгівлі самостійно встановлюють ціни на реалізовані ними товари (крім випадків державного регулювання цін). Отже, якщо встановлені П(С)БО 9 «Запаси» вимоги щодо черговості проведення уцінок і націнок і рівня торгової націнки застосовувати до донарахованої суми торгової націнки, то зазначені вимоги будуть обмежувати свободу суб’єктів роздрібної торгівлі у встановленні цін на свої товари.

     Головною  особливістю є те, що в основі переоцінки лежить принцип бухгалтерського  обліку - обачність.

     Особою, що повинна обґрунтовувати передбачувані  ціни для проведення переоцінки, може бути, наприклад, товарознавець, бухгалтер, маркетолог. При цьому припущення щодо ціни повинні базуватися не на попередньому досвіді самого підприємства (як це можливо при визначенні звичайних цін з метою оподатковування), а на підставі інформації про ринкову кон’юнктуру (прайси, рекламні оголошення тощо). Сума витрат на збут може "очікуватися", виходячи з досвіду самого підприємства, оскільки інформація про витрати інших продавців товарів не є, як правило, загальнодоступною.

     При визначенні чистої вартості реалізації товарів, необхідно мати на увазі, що, як правило, у документах, які підлягають обнародуванню (прайси, реклама тощо) міститься інформація про кінцеві ціни реалізації, яка може включати чи не включати в себе суму податкового зобов’язання по ПДВ (адже із зазначених документів не зрозуміло, зареєстрований продавець платником ПДВ чи ні). Отже, підприємство роздрібної торгівлі не зможе "очистити" ціну реалізації товару, визначену на підставі зовнішньої інформації, від ПДВ.

     З цього витікає, що визначивши чисту  вартість реалізації товарів, необхідно визначитися з видом переоцінки:

     1) уцінка - проводиться в усіх випадках, коли чиста вартість реалізації  товарів менша, ніж їхня собівартість;

     2) дооцінка - проводиться тільки в  тих випадках, коли на дату  складання чергового балансу  чиста вартість реалізації раніше уцінених товарів зростає. Якщо ж товари раніше не були уцінені, то їх дооцінка не проводиться.

     Якщо  оперативний облік товарів ведеться за цінами реалізації, то при уцінці таких товарів на дату складання  балансу розмір раніше нарахованої торгової націнки не має значення - вона може бути змінена за рішенням підприємства (у бік збільшення або зменшення), а може залишитися без змін, оскільки об’єктом такої переоцінки є собівартість товарів.

     Порядок обліку переоцінок залежить від обраного на підприємстві методу оцінки вибуття товарів (за методом продажу або по будь-якому іншому методу, що не передбачає нарахування торгової націнки) і від методу оперативного обліку такого елемента балансової вартості товарів, як транспортно-заготівельних витрат (табл. 2).

     Таблиця 2

Порядок обліку переоцінок

     Відповідно  до Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовують ціни на товари вільні і державні (фіксовані і регульовані). Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін і торгових

націнок на продукцію і товари, що мають  вирішальний вплив на рівень, динаміку і соціальне значення цін.

     По  імпортних  товарах торгові націнки  встановлюються виходячи з їх митної вартості (а по підакцизних товарах  —  з урахуванням акцизного  збору і ПДВ). Акцизним збором оподатковуються  окремі види товарів, які ввозяться  на митну територію України, за переліком і ставками, затвердженими   Верховною  Радою  України   (алкогольні напої, пиво, ювелірні вироби, легкові автомобілі, нафтопродукти).

     Для  стимулювання  збуту і прискорення  товарообігу постачальники можуть  надавати знижки з відпускної вартості товарів — оптово-збутові (для оптових підприємств) і торгові (для роздрібних підприємств). Знижки надаються  у формі зменшення продажної ціни товарів при придбанні  товарів у певній кількості або на певну суму, а також  постійним покупцям і залежать від виду товарів і попиту  на них на споживчому ринку. Знижки  можуть також надаватись на відшкодування додаткових транспортних витрат торговельного підприємства.

     Відпускна  ціна виробника, митна  вартість товарів, транспортні та інші витрати, що підлягають до оплати, оптово-збутові і торгові націнки і знижки, ставки і суми ПДВ та акцизного збору в рахунках-фактурах мають відображатися окремими рядками. Це дає  можливість торговельним підприємствам здійснювати контроль за дотриманням договірних цін, націнок, тарифів, сум ПДВ і акцизного збору.

     Контроль  за дотриманням цін і тарифів  здійснюється Державною  інспекцією по контролю за цінами Мінекономіки України  та податковими органами. Посадові особи зазначених органів мають  право перевіряти в суб'єктів господарської діяльності документи, облікові регістри, звітні форми, пов'язані з визначенням та застосуванням цін. У разі виявлення порушень законодавства по застосуванню цін (застосування вільних цін і тарифів за наявності державних фіксованих або регульованих цін, порушення в нарахуванні ПДВ і акцизного збору  тощо) до порушників застосовуються  санкції згідно з законодавством. Статтею 14  Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що вся виручка, необґрунтовано одержана    підприємством внаслідок порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню  в доход бюджету. Крім того, до позабюджетних фондів місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.

     Однією  з особливостей організації обліку в торгівлі є те, що облік роздрібного товарообігу ведеться, як правило, у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які вимагають особливого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів, товари, прийняті на комісію, та ін.).