Облік розрахунків з оплати праці

     Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції  яких відкрито продаються та купуються  на фондових біржах, а також товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

     У статті «Середньорічна кількість простих  акцій» наводиться середньозважена  кількість простих акцій, які  перебували в обігу протягом звітного періоду.

     «Скоригована  середньорічна кількість простих  акцій» - це стаття, де показується середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість простих акцій, що можуть бути випущені в обіг згідно з укладеними угодами (опціон, ф'ючерсний контракт тощо).

     Стаття  «Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію» служить для наведення показника, який розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку або збитку, які належать власникам простих акцій, на середньорічну кількість простих акцій.

     У статті «Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію» відображається показник, який розраховується діленням скоригованої суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на скориговану середньорічну кількість простих акцій.

     Розрахунок  середньорічної кількості акцій, чистого  прибутку, який належить власникам простих акцій, та їх коригування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію». 
У статті «Дивіденди на одну просту акцію» відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

     Для правильного відображення даних, наведених  у Звіті про фінансові результати, необхідне однозначне тлумачення його статей та інформації, що в них міститься[3].

     Витрати підприємства є важливим фактором формування цін на продукцію, впливу на рівень ефективності виробництва, визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Систематичне зниження витрат підприємства дає змогу при стабільних ринкових цінах збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищувати конкурентоспроможність продукції, зміцнювати фінансовий стан підприємства.

     Важливим  етапом аналізу операційних витрат є оцінка їх динаміки та складу за економічними елементами.

     Аналізу операційних витрат присвячені роботи таких науковців як Коваленко О., Вілентко М.А., Гриньов А.В[4].

     Питання «Поняття та завдання аналізу фінансових результатів» досліджено багатьма авторами, серед яких: КостенкоТ.Д., Підгора Є.О., Рижиков B.C., Панков В.А., Герасимов А.А., Ровенська В.В. · Тарасенко Н. В. Вони висвітлюють дане питання висвітлює так:

     Фінансовий  стан підприємства є комплексним  поняттям, що залежить від багатьох факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їхнього розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов'язками.

     Фінансовий  стан залежить від зовнішніх і  внутрішніх факторів. До основних зовнішніх  факторів можна віднести економічні умови господарювання, кон'юнктуру ринку, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентноздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.[6].

     Основною  цільовою настановою діагностики фінансового  стану є його оцінка й виявлення  резервів його стабілізації й поліпшення. Засоби реалізації даної установки  є організація раціональної фінансово-економічної політики.

     За  допомогою аналізу ф. № 2 “Звіт  про фінансові результати” розглядалося питання «Аналіз фінансових результатів  від іншої реалізації, позареалізаційної  діяльності», якому присвячена праця  Тарасенко Н. В.

     Окрім прибутку (збитку) від реалізації товарної продукції, підприємства можуть мати фінансові результати від іншої реалізації. Як правило, вони виникають за операціями з майном підприємства[7].

     Ще  одним науковцем, який присвятив  свою роботу аналізу звіту про  фінансові результати став Мец В. О. У праці «Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану  підприємства» розглянуті питання аналізу фінансових результатів підприємства (прибутку, рентабельності) та його фінансового стану. Наведено особливості аналізу рентабельності і фінансового стану зарубіжних фірм і підприємств[8].

     Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити лише при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту.

     Враховуючи  те, що система аудиту в Україні  знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.

     Отож, головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності, допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності фірми. 

 

        2. Методичні аспекти організації  аналізу звіту про фінансові  результати

 

     Реформування  бухгалтерського обліку та прийняття  національних Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку призвело до вдосконалення форм і змісту фінансової звітності в  Україні. Зокрема було підвищено  аналітичні якості звітної форми 2 ”Звіт  про фінансові результати ”, що забезпечило розширення можливостей щодо поліпшення прийняття управлінських рішень. Однак питання щодо змісту показників звіту про фінансові результати , групування його статей, послідовності та структурованості подання інформації для аналізу фінансового стану підприємства залишаються актуальними для практичних потреб різних груп користувачів інформації фінансової звітності.

     Питання формування, методики складання та аналізу фінансової звітності, зокрема  звіту про фінансові результати, досліджуються у працях вітчизняних науковців і фахівців у галузі обліку і економічного аналізу, зокрема Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича, В.М. Жука, В.П. Завгороднього, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Г.Я. Козака, А.М. Кузьминського, Г.М. Мельничука, Є.В. Мниха, В.М. Пархоменко, В.К. Савчука, В.В. Сопка, М.Г. Чумаченка, А.Д. Шеремета та інших. Водночас ще не вирішені в достатній мірі питання методології та практичного застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також потребує удосконалення й існуюча система аналізу фінансового стану підприємств для забезпечення користувачів достовірною інформацією щодо оцінки якості управління [1,9].

     Міжнародна  практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які  ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей звіту про фінансові результати  підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

     Основними методами аналізу звітності є  наступні:

     читання звітності;

     горизонтальний  аналіз;

     вертикальний  аналіз;

     трендовий аналіз;

     розрахунок  фінансових коефіцієнтів.

     Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко - і довгострокові  інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

     Горизонтальний  аналіз - дозволяє визначити абсолютні  і відносні зміни різних статей звітності  у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

     Для визначення змін у господарській  політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального  аналізу.

     Аналіз  тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

     На  відміну від горизонтального  аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої  структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства[10].

     Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові  коефіцієнти, які показують фінансові  пропорції між різними статтями звітності.

     Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

     показники ефективності виробничої діяльності;

     показники ділової активності;

     показники ліквідності;

     показники фінансової стійкості.

     В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

     У світовій практиці фінансові коефіцієнти  як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників.

     Найчастіше  оцінку фінансового стану проводять  за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність[11].

     Проте, перш ніж користуватись інформацією  бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у  правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків  при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов’язково повинні збігатися.

     Необхідно пам’ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

     Власне  аналіз фінансового стану підприємства на підставі аналізу звіту про  фінансові результати  з точки зору деталізації його процедури проводиться у два етапи: експрес-аналіз і поглиблений ( повний) аналіз.

         Основною метою експрес-аналізу  є виявлення слабких місць  у фінансово-господарській діяльності  підприємства та визначення шляхів  для подальшого поглибленого аналізу фінансового стану підприємства.