Облік ремонту основних засобі

Львівська комерційна академія

Інститут  економіки та фінансів

Кафедра бухгалтерського  обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: “Облік ремонту основних засобів”

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 411 групи

напрям підготовки 6.030509

“Облік і аудит”

Савченко Тетяна Володимирівна

 

Науковий керівник: асистент

Попітіч Тетяна Василівна

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ – 2012

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Поняття основні засоби………………………………………………..….4
2. Поняття ремонт основних засобів і витрат …………………………..…8
3. Синтетичний і аналітичний облік операцій з ремонту основних

засобів…………………………………………………………………..…13

Висновок………………………………………………………………………17

Список використаних джерел……………………………………………….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сьогоднішній день в Україні залишається актуальною проблема зношеності основних фондів промислових підприємств, яка в цілому по Україні досягає близько 75 % ,у зв’язку з чим кожне підприємство прагне відновлювати початкові можливості об’єктів основних засобів. При цьому, труднощі можуть виникати як в процесі здійснення ремонту об’єктів основних засобів, так і при відображенні таких витрат у системі бухгалтерського обліку.

Головна роль та економічне значення витрат на ремонт основних засобів полягає в тому, що вони є основним резервом підвищення ефективності використання основних засобів. Основні засоби складаються з великої кількості конструктивних елементів, які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно.

У нормативно-законодавчій базі України, в науковій літературі з бухгалтерського обліку цим питанням приділено недостатньо уваги. Окремим питанням теорії, методики та організації обліку витрат на ремонт основних засобів та їх амортизації приділялась увага у працях: В.В. Бабича, О.М. Бандурки, С.Ф. Голова, А.І. Жданова, М.В. Кужельного, В. Палія, С.Ф. Покропивного, О.П. Рудановського, С. Саженця, Н.М. Ткаченко, М. Чумаченка, І.Ф. Шера та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної тематики.

При виконанні роботи перед  нами виникли такі завдання визначення поняття основних засобів та ремонту, обґрунтованість розбіжностей між  поточним та капітальним ремонтом, визначення витрат які супроводжують  дані процеси та їх відображення в  обліку, документальне оформлення операцій пов’язаних з ремонтом основних засобів  на підприємстві їх документооборот.

 

 

1. Поняття основні засоби

Виробничій процес неможливо  уявити без такої складової, як основні  засоби, яка являє собою технічну базу підприємства. Вона визначає рівень та ефективність виробництва. Механізація  виробництва звільняє людину від  важкої рутинної роботи, поліпшує якість виробництва продукції та здешевлює  його.

Неможливо уявити функціонування господарського суб’єкта без використання основних засобів. Оскільки першими  питаннями які виникають при  створенні підприємств це якою діяльністю займатися, де розташувати підприємство, яку необхідно будівлю для  того чи іншого господарського процесу, яке необхідно придбати устаткування.

Основні засоби як окрему категорію  визнають не лише в бухгалтерському  обліку, але і в податковому  законодавстві, економічній теорії і в інших науках.

В економічній літературі досить часто можна зустріти поняття  “основні фонди” яке співставляють із поняттям “основні засоби”. Так вчені В.А. Сусід та Ю.В. Пономарьова під основними фондами розуміють: “засоби праці, які використовуються в процесі виробництва тривалий час (впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації), зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово по мірі використання” [11, с.85], що є аналогічним визначенню основних засобів вченими В.І. Блонською, Т.Г. Васильцівим, С.С. Гринкевич [2, с.252 ].

Але, вчені Л.К. Сук і  Н.Г. Виговська розрізняють поняття “основні засоби” і “основні фонди”. Під першим – розуміють сукупність матеріально-речових цінностей, а під другим – джерела формування основних засобів [12].

Якщо звернути увагу на теорії К. Маркса, якими керувався  вчений Н.Л. Сирота, що виробництво можливе  при наявності трьох елементів: праці, засобів праці та предметів  праці. За К. Марксом “засоби праці  є річ або комплекс речей, які  людина ставить між собою і  предметом праці і якими вона користується як провідником своїх  дій на цей предмет. Вона користується механічними, фізичними, хімічними властивостями речей для того, щоб відповідно до своєї мети застосовувати їх як знаряддя на інші речі дане визначення “засобів праці” за своїм змістом відповідає поняттю “основні засоби” [4, c.176].

Згідно з Економічним  енциклопедичним словником, основні  фонди – це техніко-економічна форма  засобів праці, що функціонують у  виробничому процесі протягом багатьох кругооборотів, частково в міру зношування, переносять свою вартість на новостворений продукт, відтворюючись через кілька виробничих циклів, але не розкриваючи своєї соціально-економічної сутності. Отже, засоби праці є матеріальною основою виробничих фондів. Але існує різниця між даними поняттями: до складу основних фондів не входять основні засоби, які не мають вартості, в цей же час до них відносять засоби праці, які характеризуються особливостями способів перенесення і обороту своєї вартості; основні засоби виступають елементом трудового потенціалу незалежно від суспільно економічних умов і саме тому вони складають матеріальну основу як основного капіталу, так і виробничих фондів [1].

Економічна література трактує  поняття “основні засоби” з різних сторін відповідно до часу, коли були висловлені твердження і від теорій до яких схильні дослідники. І урівнювати поняття основні засоби та основні  фонди недоречно, оскільки основні  фонди являють собою вартісний  вираз основних засобів, тобто величину  вкладеного у них капіталу.

Отже, в економічній теорії під основними засобами розуміють  засоби праці, які: експлуатуються у  виробництві тривалий час; не змінюють свою фізичну форму; переносять свою вартість на готовий продукт частинами, за допомогою амортизаційних відрахувань.

Згідно з П(С)БО 7 ”основні засоби – матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання  послуг, здавання в оренду іншим  особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)” [9]. Оскільки П(С)БО написані з урахуванням вимог міжнародних стандартів, то поняття “основні засоби” звучить ідентично. Згідно з 6 параграфом МСБО16 основні засоби – це матеріальні об’єкти, що їх утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду [5].

Дані критерії до визнання основних засобів є аналогічними в усіх країнах, але окрім поданих, в деяких країнах виділяють вартісний  критерій. Це такі країни, як: Німеччина, Білорусія, Росія та ін. У кожній країні встановлено індивідуальну  величину якій має дорівнювати або  перевищувати вартість об’єкта, щоб  його можна було віднести до категорії  “основні засоби”.

Вартісний критерій присутній  у терміні податкового законодавства, де під основними засобами розуміють  – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих  у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних  інвестицій, автомобільних доріг  загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і  нематеріальних активів), що призначаються  платником податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується  у зв’язку з фізичним або моральним  зносом та очікуваний строк корисного  використання (експлуатації) яких з  дати введення в експлуатацію становить  понад один рік (або операційний  цикл, якщо він довший за рік) [8]. Даний термін з’явився у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу.

Наведений термін в Податковому  кодексі є чимось середнім між  визначенням основних засобів наведеним  у П(С)БО 7 і визначенням, яке було у Законі України “Про оподаткування  прибутку підприємств” хоча повної гармонійності  в цих поняттях досягнути, так  і не вдалося. Окрім цього Податковим кодексом України збільшено вартість об’єктів, які відносяться до категорії  основних засобів до 2500 гривень, а  всі об’єкти вартість яких менша  за встановлений ліміт можуть бути віднесені на малоцінні необоротні матеріальні активи, хоча це не регламентується  Податковим кодексом України.

Основним засобом слід визнавати всі засоби з очікуваним строком корисного використання (експлуатації) більше одного року (або  операційного циклу, якщо він довший за рік), а вже потім за вартісною  ознакою менш вартісні предмети зараховувати до однієї з класифікаційних груп основних засобів – малоцінні  необоротні матеріальні активи, щодо яких враховуючи їх несуттєву вартість, дозволені спрощені методи амортизації.

У зв’язку з неоднорідністю думок нами запропоноване власне тлумачення терміну “основні засоби”, що базується на результатах проведеного дослідження та економічній доцільності – це матеріальні активи, які використовуються підприємством у процесі своєї діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень за одиницю, яка зменшуватиметься шляхом нарахування амортизаційних відрахувань, та строком корисного використання більше 1 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття ремонту основних засобів і витрат

Ремонт – це комплекс робіт, щодо підтримування основних засобів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні засобів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З допомогою поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі, попереджається прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлює основні засоби, а лише підтримує їх у робочому стані [3, с. 56].

Поточний ремонт основних засобів передбачає здійснення незначних виправлень, часткової заміни окремих частин об’єктів основних засобів, а також здійснення планово-попереджувальних дій, що необхідні для підтримання об’єктів основних засобів у працездатному стані. Витрати на такий ремонт є відносно невеликими та здійснюються частіше у порівнянні з витратами на капітальний ремонт.

Поточний ремонт є основним видом профілактичного ремонту, який передбачає виконання дрібних робіт із відновлення, виправлення, часткової заміни окремих швидкозношуваних деталей основних засобів, налагодження об'єктів та їх регулювання. Цей вид ремонту здійснюється в процесі експлуатації основного засобу для гарантованого забезпечення функціонування об’єкта і підтримання його в нормальному санітарно-технічному стані. Проведення поточного ремонту потребує зупинення обладнання, вимкнення електроструму, а тому його виконують переважно в неробочі зміни або дні. Мета поточного ремонту – збереження основних засобів у придатному для експлуатації стані, для чого проводять регулярні ремонтно-профілактичні роботи з усунення дрібних неполадок, попередження прогресуючого фізичного спрацювання та морального старіння.

Капітальний ремонт, зумовлений нормальним закономірним фізичним зносом основних засобів, у підсумку призводить до оновлення об’єктів основних засобів, і на відміну від поточного, складніший за обсягом виконуваних робіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється значно рідше, ніж поточний ремонт.

Капітальний ремонт основних засобів на підприємстві зазвичай поєднується з його модернізацією – удосконаленням засобів з метою повного або часткового усунення морального зносу та збільшення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва. Такий ремонт основних засобів передбачає, що під час нього здійснюють розробку агрегату, заміну або відновлення всіх зношених деталей та вузлів, ремонт базових деталей, що призводить до тимчасової зупинки роботи обладнання, що ремонтується.

Капітальний ремонт є формою відтворення основних засобів та складним за обсягом робіт видом ремонту. Його проведення передбачає комплекс робіт з відновлення справності об'єктів основних засобів, їх повного демонтажу, заміни спрацьованих деталей і вузлів, важливих частин та основних конструкцій. Капітальний ремонт передбачає повне зупинення обладнання на тривалий час. Проводять його з періодичністю понад рік з інтенсивністю, яка залежить від умов експлуатації об'єктів основних засобів.

Слід зазначити, що перед бухгалтером виникає непросте завдання – визначити, який результат проведених робіт з ремонту – відновлення працездатності обладнання, його технічне удосконалення чи поліпшення. Для вирішення цього завдання необхідно залучити фахівців, інженерів, тобто спеціалістів.