Облік прямих витрат у складі собівартості при калькуляції собівартості з повним віднесенням витрат

Постійні загальновиробничі витрати - це ті витрати, які практично не змінюються при зміні обсягу діяльності (амортизація обладнання при прямолінійному, прискореному, кумулятивний, податковому методах нарахування, орендна плата, страхові платежі тощо).

Змінні загальновиробничі витрати змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. В основному це - витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням обладнання (побічно-відрядна заробітна плата допоміжних робітників з нарахуваннями, амортизація обладнання, нарахована виробничим методом, вартість мастил і обтиральних матеріалів тощо).

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат (на одиницю готової продукції ) з використанням обраної підприємством бази розподілу (час праці, заробітна плата, об’єм діяльності і т.п.) При розподілі змінних витрат нерозподілена частка не з’являється , тому що вони розподіляються виходячи з фактичної потужності, яку досягло підприємство у даний період. [1,с.74]

Величина постійних  витрат не залежить від об’єму виробництва, тому їх величина на одиницю продукції буде завищена у порівнянні з нормальною потужністю. При цьому частина таких витрат буде перевищувати норматив, а тому й не може відноситись до собівартості. Саме тому постійні загальновиробничі витрати розподіляються з використанням бази розподілу за нормальною виробничою потужністю, тобто постійні загальновиробничі витрати включаються в виробничу собівартість повністю тільки у тому випадку, коли фактичний об’їм виробництва дорівнює або перевищує нормальну  потужність. У цьому випадку вся сума, яка зібрана на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», буде списано у дебет рахунку 23 «Виробництво».

 

Розглянемо  на прикладі розподіл загальновиробничих витрат у Табл.2.1

Таблиця 2.1

 

Розподіл загальновиробничих витрат

№	Показники	Всього	На  одиницю бази розподілу		Включення ЗВВ у витрати
			Розрахунок	Сума, грн.	Витрати на виробництво	Собівартість  реалізованої продукції
1	2	3	4	5	6	7
1	База розподілу  постійних ЗВВ за нормальною потужністю	1000	х	х	х	х
2	ЗВВ при нормальній потужності, грн. а) змінні б) постійні	9000 4000	9000/1000 4000/1000	9 4	х х	х х
1 варіант - фактична потужність нижче нормальної
3	База розподілу  за факт. потужністю	900	х	х	х	х
4	Фактичні ЗВВ, грн. а) змінні 900*9 б) постійні 1300-8100 - розподілені (900*4) - нерозподілені (4900-3600)	8100 4900 3600   1300	х х           х   х	х х х   х	8100 х 3600   х	х х х   1300
1	2	3	4	5	6	7
	Разом				11700	1300
2 варіант –  фактичний об’єм виробництва  вище нормальної потужності
3	База розподілу за факт потужністю	1100	х	х	х	х
4	Фактичні ЗВВ, грн. а) змінні 1100*9 б) постійні 1300-9900 - розподілені  (1100*4) але не більше пост фактичних  ЗВВ - нерозподілені	13000 9900   3100       х	х х   х       х	х	х 9900   3100       х	х х   х
	Разом				13000

 

Отже, схему системи розподілу загальновиробничих витрат можна зобразити наступним чином на Мал.2.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.2.1 Критерій включення загальновиробничих витрат до виробничої собівартості продукції [1, с.74]

 

 

 

Висновок

Однією з найважливіших  завдань бухгалтерського обліку є визначення собівартості продукції. Собівартість продукції, робіт та послуг складається з спожитих у процесі виробництва виробничих запасів, сировини, електроенергії, основних засобів (у вигляді їх зносу), трудових ресурсів (у вигляді заробітної плати), а також інших витрат, пов'язаних з виробництвом. Виходячи із зазначеного можна відзначити, що собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на її виробництво.

Суть методу калькуляції  повної собівартості полягає в тому, що до собівартості продукції включаються прямі і непрямі витрати. Найбільшим недоліком системи калькулювання собівартості з повним віднесенням витрат є неможливість достовірного розподілення непрямих витрат (загальновиробничих) : по-перше, між собівартістю реалізованої продукції та собівартістю запасів, по-друге, між самими об'єктами обліку.

Метод калькулювання  собівартості з повним віднесенням  витрат має свої переваги та недоліки. Серед переваг, як зазначає Голов.С.В, є те що метод дозволяє бачити більш конкретний показник нижньої межі ціни та знімає з виробничих центрів витрат відповідальність за високі адміністративні та збутові витрати, яка від цехів не залежать. Також цей метод допомагає дослідити ті витрати, які прямо пропорціональні об'єму виробництва, а значить релевантні для прийняття управлінських рішень щодо його оптимізації.

На сьогоднішній день перед калькуляцією стоїть завдання не просто забезпечити визначення фактичної  собівартості, але і розрахувати  таку собівартість, яка в сучасних умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Виходячи з цього розрахованого рівня собівартості необхідно організувати виробництво таким чином, щоб забезпечити прийнятний рівень собівартості, а також можливість його постійного зниження.

 

Список літератури

1. Сердюк В.М. Управлінський облік. - Донецьк: Норд-Пресс, 2007. - 390С.
2. Сердюк В.М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - 9-е видання, змінене і доповнене. - Донецьк: ДонНУ, 2010. - 597с.
3.   П (С) БО № 16 «Витрати»
4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Міністерством фінансів України від 30.11.99г. № 291 (зі змінами та доповненнями).
5. Лишиленко О.В. Управлінській Облік. Навчальний посібник. - Київ: видавництво «Центрнавчальної літератури», 2004. - 254с.
6. Довгопол.Н  П(С)БУ между финансовым и управленческим учетом ⁄Н.Довгопол,  М.Нестеренко//Бухгалтерский учет и аудит.-2011.№6.-с. 5-15
7. Озеран. А  Проблема согласования стандартов (правил) бухгалтерского учета и норм налогового кодекса в части общепроизводственных расходов и их отражение в финансовой отчетности //Бухгалтерский учет и аудит.-2011. №3.-с. 13-17
8. Атамас П.Й. Управлінський облік: 2-ге видання. Навчальний посібник – К:Центр учбової літератури, 2009. -440с.
9. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник – 4-те видання. –К: Лібра, 2008. – 704с.