Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

Завдання 1

Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

Важливим у процесі  кругообороту капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Він здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці й живої праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції: витрати сировини і матеріалів на виготовлення продукту, амортизації засобів праці зайнятих у виробництві, заробітної плати, нарахованої працівникам, та інші витрати, пов'язані з організацією та управлінням процесом виробництва. Всі витрати, пов'язані з виробництвом, у сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Отже, процес виробництва — це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи, послуги).

Бухгалтерський  облік має на меті: здійснення обліку витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на виробництво продукції; визначення обсягів (кількості) отриманої продукції (виконаних робіт, наданих послуг); розрахунок витрат на продукцію, виробництво якої не завершено (незавершене, виробництво); розрахунок вартості (собівартості) готової продукції та калькулювання собівартості одиниці продукції.

Розглянемо в загальному вигляді порядок обліку витрат на виробництво, випуск продукції та розрахунок її собівартості. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів, що відповідає основному принципу бухгалтерського обліку — нарахування та відповідності доходів і витрат.

Витрати виробництва — це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції. Витрати здійснюються шляхом виплат грошових коштів або зменшення негрошових активів; виникнення заборгованості за прийнятими до оплати й акцептованими рахунками, векселями виданими, зобов'язань за нарахованою оплатою праці; обміну (зустрічного продажу) іншого активу. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознаками: за цільовим призначенням, за способом віднесення витрат, видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності (центрами витрат і центрами прибутку).

Так, за цільовим призначенням витрати поділяють на основні і накладні. До основних відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її матеріальну основу (сировина, матеріали, заробітна плата та ін.). До накладних відносять витрати, пов'язані з організацією виробництва та його управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом віднесення витрат на конкретні об'єкти (види продукції, процеси, стадії тощо) їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі — це витрати, які пов'язані з виробництвом певного виду продукту; в момент здійснення їх відносять на собівартість цього продукту і відображають безпосередньо (прямо) у складі витрат з його виробництва (матеріали, комплектуючі, паливо, заробітна плата робітників). Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою, що дає змогу визначити, яка частка непрямих витрат має бути віднесена на собівартість тієї або іншої продукції (наприклад, пропорційно прямим витратам, витратам з оплати праці, використаних потужностей, обсягу діяльності тощо). Непрямі витрати (загальновиробничі) за ступенем впливу на них обсягу виробництва поділяють на постійні та змінні. 
До змінних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До них належать витрати на управління виробництвом, амортизація необоротних активів, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, витрати на удосконалення технології й організації виробництва та інші витрати. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. До них належать витрати на опалення, освітлення та інше утримання приміщень, оплата праці загальновиробничого персоналу, витрати на охорону праці тощо.

Синтетичний облік процесу виробництва здійснюють на таких рахунках: 23 "Виробництво", 24 "Брак у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 15 "Капітальні інвестиції", 39 "Витрати майбутніх періодів", рахунки класу 9 "Витрати діяльності".

Аналітичний облік ведуть у розрізі синтетичних рахунків за конкретними видами продукції, виконаних робіт, наданих послуг та статтями витрат, перелік і склад яких встановлюється підприємством.

23 «Виробництво»

Розподіл  непрямих витрат

Непрямі виробничі  витрати

Прямі виробничі витрати

Фактична  собівартість виготовленої продукції (вартість товарного випуску)

Незавершене виробництво

Дт

Кт

26 «Готова продукція»

Дт

Кт

Дт

Кт

25  «Напівфабрикати»

Дт

Кт

24  «Брак  у виробництві»

Дт

Кт

Дт

Кт

Рахунки кл. 1-6

Активи  та зобов’язання

91 «Загальновиробничі  витрати»

Рис. 1 Схема обліку процесу виробництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суть процесу виробництва, облікові завдання, необхідні для  його відображення визначають модель бухгалтерського обліку процесу  виробництва та необхідну систему  рахунків бухгалтерського обліку. Схематично це зображено на рис. 1.

Облік процесу виробництва  на вказаній схемі й рахунках ведеться з метою здійснення контролю виконання  завдання з випуску кожного виду продукції та визначення її фактичної  собівартості.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 "Виробництво", основним завданням якого є накопичення  виробничих витрат і визначення фактичної  собівартості одиниці продукції  шляхом калькуляції.

До  виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) включають такі витрати: прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, та інші витрати); 
прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг); 
інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку та інші прямі втрати); загально виробничі витрати (витрати на управління та обслуговування виробництва, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та інші непрямі витрати). Перелік даних витрат є основою для формування і складання статей витрат з метою калькулювання собівартості продукції, а також об'єктом управлінського обліку на підприємстві.

Бухгалтерський облік  витрат, які є складовою валових  витрат підприємства для обчислення фінансових результатів, визначається податковим обліком і регулюється  податковим законодавством.

За дебетом рахунка 23 "Виробництво" відображаються всі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, тобто прямі витрати.

Непрямі витрати попередньо обліковують на збірно-розподільчому рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", а наприкінці місяця після їх розподілу за об'єктами калькулювання за певним критерієм списують у дебет рахунка 23 "Виробництво". Отже, на дебет рахунка 23 "Виробництво" протягом місяця відносять прямі й непрямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, а за кредитом відображаються суми фактичної собівартості завершеної виробництвом готової продукції. Оскільки протягом місяця одержану з виробництва готову продукцію оприбутковують на склад, як правило, за плановою собівартістю, то лише наприкінці місяця визначають фактичну собівартість, після складання звітної калькуляції. Тобто відбувається певне коригування планової собівартості до рівня фактичної. 
Наприкінці місяця визначають фактичну собівартість товарного випуску готової продукції і суму списують на дебет рахунків 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 15 "Капітальні інвестиції" та ін.

Залишок (сальдо) за рахунком 23 "Виробництво" може бути лише дебетовим і означатиме витрати, що відносяться до незавершеного виробництва, обсяг і вартість якого визначають за даними інвентаризації. Ця сума і відображається в балансі у статті "Незавершене виробництво".

Для визначення фактичної собівартості товарного випуску готової продукції необхідно до (сальдо) незавершеного виробництва на початок місяця додати витрати (оборот за дебетом) за місяць і відняти сальдо (незавершене виробництво) на кінець місяця.

Порівняння одержаної  суми фактичної собівартості готової  продукції з плановою дає змогу  визначити економію чи перевитрату виробничих витрат з метою контролю й економічного аналізу.

Основними первинними документами при відображенні витрат є: вимоги-накладні, накладні, наряди на виконання робіт, табелі, прибуткові ордери, рахунки-фактури, авансові звіти, видаткові касові ордери, довідки бухгалтерії, відомості розподілу витрат, акти прийому виконаних робіт та ін.

Розглянемо на прикладі порядок  відображення в обліку процесу виробництва. Припустимо, що на промисловому підприємстві виготовляють два види продукції — "А" і "Б". Затрати на незавершене виробництво на початок місяця з виробництва продукції "А" становили — 17 800 грн. Планова собівартість одиниці продукції "А" становила 1100 грн.

Затрати з незавершеного  виробництва на початок місяця з  виробництва продукції "Б" становили 21 200 грн. Планова ціна одиниці продукції "Б" становила 1000 грн.

Протягом місяця на підприємстві відбувалися такі господарські операції.

Операція 1. Відпущено за вимогою-накладною сировину і матеріали для потреб виробництва (грн.):

на виробництво продукції "А" 12 000

на виробництво продукції "Б" 9 000

на загальновиробничі  потреби 4 500

Разом 25 500

Вказана операція відображається за дебетом рахунків 23 "Виробництво" на суму 21 000 грн. (12 000 + 9000), 91 "Загальновиробничі  витрати" на суму 4500 грн. і кредитом рахунка 20 "Виробничі запаси" на загальну суму 25 500 грн. Відповідні записи роблять на аналітичних рахунках: "Виробництво продукції А", "Виробництво продукції Б".

Операція 2. Віднесена сума транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) на витрачену частину сировини і матеріалів згідно з розрахунком-розподілом ТЗВ (грн.):

на виробництво продукції "А" 1050

на виробництво продукції "Б" 2010

на загальновиробничі  потреби 940

Разом 4000

Ця операція відображається за дебетом рахунків 23 "Виробництво" на суму 3060 (1050 + 2010) грн., 91 "Загальновиробничі  витрати" на суму 940 грн. і за кредитом рахунка 20 "Виробничі запаси" аналітичного рахунка "Транспортно-заготівельні витрати" на суму 4000 грн.

Операція 3. Нараховано заробітну плату робітникам основного виробництва, зайнятих виготовленням (грн.):

продукції "А" 19 000

продукції "Б" 14 000

працівникам управління цеху 9 000

Разом 42 000

Нарахована заробітна  плата відображається в обліку, з  одного боку, як витрати праці на тих рахунках виробництва, де її було використано, з іншого — як зобов'язання підприємства перед працівниками, які  своєю працею авансували підприємство. Це зобов'язання зникає при подальшій  виплаті заробітної плати. Виходячи з цього дану операцію відображають за дебетом рахунків: 23 "Виробництво" — на суму 33 000 грн., 91 "Загальновиробничі  витрати" — на суму 9000 грн. і кредита рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" на суму 42 000 грн.

Операція 4. Проведено належні нарахування на заробітну плату відповідно до чинного законодавства (у Пенсійний фонд, на соціальне страхування, у фонд зайнятості тощо) за розрахунком бухгалтерії — разом 38 % і віднесено на:

виробництво продукції "А" 7 220

виробництво продукції "Б" 5 320

загальновиробничі витрати 3 420

Разом 15 960

За даною операцією  сума належних відрахувань відноситься  на ті рахунки, на яких віднесені суми нарахованої заробітної плати, з  іншого боку, виникає зобов'язання підприємства перед Пенсійним фондом та іншими фондами за нарахованими на їх користь  сумами. Отже, операцію буде відображено  за дебетом рахунків 23 "Виробництво" на суму 12 540 грн. (7220 + 5320), 91 "Загальновиробничі витрати" на суму 3420 грн. і кредита рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" на загальну суму 15 960 грн.