Облік основних засобів

     Аналізуючи  таблицю 1.2 можна зробити висновок, що кожен автор надає своє тлумачення терміну «основні засоби». Тому дефініції наведені в даній таблиці дещо відрізняються. В організації правильного обліку основних засобів головним є науково обгрунтована їх класифікація (групування) за найважливішими економічними і технічними ознаками:

     1) За належністю: власні і орендовані.

     Власні  засоби відображаються в балансі  і звітності даного підприємства. Орендовані - в них не показуються.

     2) За ступенем використання у виробничій і господарській діяльності: діючі; ті, що в запасі й на консервації; не задіяні.

     Діючі засоби беруть участь у виробничому процесі або в обслуговуванні колективу. Не діючі знаходяться в запасі, реконструкції, на консервації тощо.

3. За галузями народного господарства: основні засоби промисловості, сільського господарства, лісового господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі і громадського харчування, матеріально-технічного постачання і збуту, заготівлі та інших видів діяльності сфери матеріального виробництва., житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки і наукового обслуговування, кредитування і державного страхування, управління, партійних й громадських організацій.
4. За функціональним призначенням: виробничі й невиробничі.

     Виробничі основні засоби призначені для використання у сфері матеріального виробництва. Невиробничі основні засоби призначені для обслуговування колективів підприємства [15].

     Питанням  обліку основних засобів присвячено увагу багатьох науковців. Питання щодо методологій та організації обліку основних засобів, розглянуті в науково-практичній літературі, наведено в таблиці 1.3. 
 

     Таблиця 1.3

     Питання щодо методології  та організації обліку основних засобів, розглянуті в навчально-практичній літературі

 

     

     Аналізуючи  таблицю 1.3 в якій розглянуті питання  щодо методології та організації  обліку основних засобів, розглянуті в  навчально-методичній літературі, можемо зробити наступні висновки:  Велш Глен А. не подає класифікацію та групування основних засобів, питання щодо первинного документування не повністю розглянуте Чабановою Н.В.,  питання переоцінки та індексації не подано в повному обсязі у праці Ткаченко Н. Ф. Проте в загальному наведені в таблиці автори досить повно і змістовно розглянули і подали питання щодо методології та організації обліку основних засобів.

     В таблиці  1.4 розкриємо узагальнені дані про основні засоби, розглянуті в навчальній літературі.

     Таблиця 1.4

     Узагальнені дані про основні  засоби 

     З таблиці 1.4 можна зробити висновок, що більшість питань розглядалися авторами, проте не всі.

     П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі групи основних засобів, однакових  за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

     1)земельні  ділянки; 

     2)капітальні  витрати на поліпшення земель;

3. будинки і споруди;
4. машини та обладнання;
5. транспортні засоби;

     6) інструменти, прилади та інвентар;

7. тварини;
8. багаторічні насадження;
9. інші основні засоби [1].

     Як  і будь-який актив, основні засоби відображають у балансі за таких  умов:

• існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу;
• його оцінка може бути достовірно визначена.

     Щодо  вірогідності отримання економічних  вигод підприємство має визначити  цілі використання такого основного засобу. З визначення основних засобів за П(С)БО 7, такими цілями є:

• використання основних засобів у процесі виробництва;
• використання основних засобів у процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;
• використання основних засобів для надання його в оренду іншим особам;
• використання основних засобів для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

     П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів:

1. первісна вартість (первинна, історична, фактична);
2. вартість, яка амортизується;
3. ліквідаційна вартість;
4. переоцінена вартість;
5. справедлива вартість;
6. залишкова (балансова) вартість [1].

     Первісна  вартість об'єкта основних засобів  складається з таких витрат:

• суми,   що  сплачують  постачальникам  активів  за  виконання  будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита,
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням ОЗ;

 
     

• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою [11].

     Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

     Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

     В таблиці 1.3 наведено способи формування первісної вартості в залежності від шляху надходження.

     Таблиця 1.3

     Формування  первісної вартості об’єкта основних засобів

     Первісна вартість основних засобів показує вартість кожного об'єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про вартість об'єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості - інвентарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом тривалого часу. Первісна вартість може змінюватись лише при переоцінці, добудові, модернізації і реконструкції об'єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінки засобів праці і дає можливість проведення аналізу їх використання у порівнянних цінах.

     Управління  основними засобами - це процес впливу на майно тривалого строку служби з метою найбільш ефективного  його використання в підприємницької діяльності. Основну частину управлінської інформації представляє облік, внаслідок чого він є невід'ємним елементом управління будь-якими об'єктами, включаючи основні засоби. 

2. Завдання  і мета організації  обліку основних засобів

     Бухгалтерський  облік основних засобів повинен забезпечити отримання таких основних відомостей, необхідних для бізнесу, податкових органів, зовнішніх користувачів (акціонерів, кредиторів тощо):

• загальна балансова вартість всього основного капіталу;
• вартість   придбаних,   споруджених,   ліквідованих,   переданих,   списаних   і переоцінених протягом звітного періоду об'єктів основних засобів;
• сума  амортизації  (зносу)  за  рік  і  накопичена  амортизація   всіх  об'єктів основних засобів і кожного зокрема;
• сума витрат на утримання основних засобів, необхідних для їх розподілу за підрозділами підприємства, видами обладнання;
• вартість повністю зношених об'єктів основних засобів;
• непередбачені прибутки чи збитки в результаті продажу чи ліквідації та інше.

Тому  основним завданням обліку основних засобів є :

• правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття і переміщення основних засобів;
• контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації;
• своєчасне і точне визначення зносу (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;
• визначення витрат по ремонту і контролю за раціональним використанням засобів, які виділені для цієї мети;
• виявлення не використовуваних, зайвих об'єктів;
• контроль за ефективністю використання, виявлення резервів підвищення ефективності роботи машин і обладнання тощо;
• оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-розрахункових робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.