Облік опротестування векселя, індосаменту та дисконтування

     Вексель може бути оплачений векселедавцем  достроково. Дисконтні операції, тобто  дострокова виплата векселедержателю зазначеної у векселі суми з вирахуванням відсотків з моменту одержання  до терміну платежу за векселем, відображаються по кредиту рахунку 34 в кореспонденції з рахунками  31 «Рахунки в банках» — на суму, одержану за проданий вексель; 732 «Відсотки одержані» — на суму відсотку за векселем.

     Продаж  короткострокових векселів як цінних паперів відображається в зворотному від придбання порядку із зарахуванням різниці між вартістю продажу  та вартістю придбання векселів до складу фінансових результатів.

     У звітності короткострокові векселі  одержані відображаються в Балансі  в розділі 11 активу рядок 150 «Векселі одержані», в якому показується  заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, то забезпечена векселями.

     Бухгалтерський  облік короткострокових векселів одержаних  наведений в табл. 1 (див. Додатки).

     Векселі, одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, обліковуються  на рахунку 162 «Довгострокові векселі  одержані».

     Бухгалтерський  облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку  видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів.

     Оцінка  векселя здійснюється в розмірі  вексельної суми, зазначеної на ньому  прописом та цифрами. Вексельна сума може містити відсоток як додаткову  плату за час обертання векселя.

     Облік векселів ведеться паралельно і обліком  дебіторської і кредиторської заборгованості. Оплата векселя у встановлений строк  погашає вексельні зобов'язання.

     Основні бухгалтерські проводки і обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, відображено в табл. 2 (див. Додатки). 

     3. Облік опротестування векселя, індосаменту та дисконтування

     Вексель, не оплачений в строк платежу, підлягає протесту. Під вексельним протестом розуміється посвідчена вимога платежу на його одержання. Для  здійснення вимоги векселедержатель пред'являє  неоплачений вексель протягом трьох  днів після настання строку платежу  в нотаріальну контору за місцезнаходженням  платника.

     Нотаріальна контора в день прийняття векселя  до протесту ставить платнику вимогу про платіж чи акцепт векселя. Якщо після цього відбувається платіж, вексель повертається платнику з  надписом за встановленою формою на самому векселі про одержання платежу. Якщо на вимогу здійснити акцепт чи платіж одержано відмову, нотаріус складає  акт про протест і робить відповідну відмітку на самому векселі.

     За  рішенням суду за позовами щодо опротестованих векселів-векселедержатель може вимагати від платника за векселем суму векселя з відсотками, якщо вони передбачались; відсотки з дня строку платежу; витрати за протестом, а також інші судові витрати; пеню за прострочення платежу.

     У випадку несплати векселедавцем  векселя в установлений строк  заборгованість, що обліковується у  векселедержателя на дебеті рахунку 341, переноситься на дебет рахунка 374 «Розрахунки  за претензіями», до якого бажано мати окремий субрахунок «Претензії за векселями».

     Вексельний  обіг передбачає можливість передачі векселя, застосування псреказних векселів. Передача векселя здійснюється шляхом передачі точного надпису — індосаменту (в перекладі з латинської — «на спині»), який виконується на зворотньому боці векселя і передає право одержання вексельної суми від одного векселедержателя іншому. Така ситуація виникає, коли перший векселедержатель розраховується за товари (роботи, послуги) з іншою особою векселем. У випадку, якщо на зворотньому боці через багаторазовість індосаменту не лишилося місця, передаточний надпис робиться на алонжі.

     Алонж (додаток) - лист паперу, що додається  до векселя з метою подальшої  індосації боргового зобов'язання. На алонжі повторюються основні реквізити  векселя: номер документа, вексельна  сума, місце платежу, а також надпис, що передає право за векселем, та підпис особи, що передає вексель. Особа, яка передає вексель, — індосант; особа, якій передають вексель, —  індосат.

     При передачі індосований .вексель приймається  на позабалансовий рахунок 06 «Гарантії  і забезпечення одержані», на якому  він обліковується для контролю протягом строку позовної давності.

     Якщо  протягом строку позовної давності до індосанту буде виставлено позов  і він сплатить за індосованим  векселем, то на суму, сплачену за векселем з усіма додатковими витратами, робиться запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями». Одночасно сплачений індосований вексель відображається в зменшення сальдо по позабалансо-вому рахунку 06 "Гарантії і забезпечення одержані". В такому ж порядку на цьому рахунку відображаються індосовані векселі з погашеним строком позовної давності.

     При передачі векселя по індосаменту  іншій особі (підприємству, банку  та ін.) сума грошових засобів, що надійшли чи зарахована в рахунок векселя, відображається по дебету рахунків грошових засобів чи розрахунків і по кредиту  рахунків доходів на суму, забезпечену  векселем та відсотків одержаних  за векселем.

     У випадку, якщо сума засобів, що фактично надійшли чи зараховані, менше тієї, яку підприємство має одержати за векселем зазначена різниця відноситься  в дебет рахунків витрат. Одночасно  списується собівартість реалізованих товарів, послуг.

     Дисконт векселів - це відповідним чином  облікова операція банку при одержанні (купівлі) від векселедержателя векселя  по індосаменту до настання строку платежу за векселем і видачі вексельної суми за мінусом облікових відсотків  за дострокове надання коштів. Різниця  між сумою, яку банк заплатив, придбавши  вексель, і сумою, яку він одержить за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням, або дисконтом («дисконт» — слово італійського походження і перекладається як знижка).

     Врахування  і застава векселів у банку  не є позикою капіталу, оскільки клієнт має капітал у формі  цінних паперів (векселів). Облік векселів передбачає одержання грошей як засобу платежу (ліквідних активів), а не грошей як капіталу. Враховуючи вексель, банк стає власником з усіма правами  й обов'язками, а пред'явник векселя - боржником. В основі облікового кредиту  знаходяться комерційні векселі. Вексельні  кредити є короткотерміновими і  використовуються, як правило, для фінансування товарообігу. Вони надаються за заявою власника векселя, шо подається, як правило, до банку, в якому відкрито розрахунковий чи поточний рахунок. При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний переконатись, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу й оцінки кредитоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності, дані інших банків, послуги незалежних аудиторських фірм та інші методи. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта аналізу підлягає також економічне становище індосантів, які зробили підписи на векселі. Перевага в основному надається короткотерміновим векселям, які менше залежать від змін економічного становища клієнта та загальної господарської кон'юнктури.

     Згідно  з існуючими положеннями при  здійсненні дисконтних операцій (продажу  векселя векселедержателем установі банку) записи на суму проданих банку  векселів проводяться по кредиту  рахунку 341 «Короткострокові векселі  одержані» в кореспонденції з  рахунками:

     31 — на суму, виплачену банком,

     952 або 732 - на суму дисконту (облікових  відсотків). 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      У даній роботі було досліджено саму сутність векселів, їхні види та рахунки, які використовуються для обліку векселів. Було згадано нормативно-правову  базу, яка застосовується для відповідних  операцій. Вказані і учасники операцій з векселями. Наведено цілі, для яких використовуються векселі. Також наведено приклади бухгалтерських проводок за участю векселів одержаних довгострокових і короткострокових.. Розглянуті питання опротестування, індосаменту та дисконтування векселя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996
2. Алпатова Н. Що таке вексель (із прикладами заповнення простого та переказного векселів) // Все про бухгалтерський облік, 2002. – № 109
3. Основи бухгалтерського фінансового та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Базась, Є. М. Базась, М. М. Матюха. — К.: МАУП, 2006
4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За ред.. проф.. Ф.Ф. Бутинця – 6-вид. – Житомир: ПП «Рута», 2005
5. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – К.: А.С.К., 2002
6. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004
7. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004
8. «Бухгалтерський облік для економістів і правознавців» Навчальний підручник. Колектив авторів / За заг. ред. проф. Ю.А. Кузьмінського.- К.:КНЕУ, 2007

 
 
 
 
 
 

Додатки

Таблиця 1

 
 
 
 
 
 

 Таблиця 2