Облік інших НМА

      На  субрахунку 117 «Інші необоротні матеріальні  активи» ведеться облік наявності та руху необоротних активів, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та інших рахунках обліку необоротних активів.

      Аналітичний облік яких ведеться за видами активів.

      Процес  здійснення бухгалтерського обліку інших необоротних матеріальних активів на Публічному акціонерному товаристві «Конотопм’ясо» супроводжується такими господарськими записами: (Таблиця 5.4.)

      Таблиця 5.4.

      Операції  з іншими необоротними активами на ПАТ «Конотопм’ясо»

      Продовження таблиці 5.4.

      Синтетичний та аналітичний облік інших необоротних  матеріальних активів ведеться у  розрізі таких субрахунків: 111 "Бібліотечні фонди",         112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", 113 "Тимчасові (нетитульні) споруди", 114 "Природні ресурси", 115 "Інвентарна тара", 116 "Предмети прокату",  117 "Інші необоротні матеріальні активи". На цих субрахунках  відображається збільшення, надходження  чи зменшення, вибуття ІНМА та показується наявність певного активу на підприємстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      6. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ОБЛІКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ 

      З розвитком ринкової економіки ускладнились як внутрішні так і зовнішні зв’язки  підприємства, зросли потоки економічної  інформації, яка необхідна для прийняття оперативних, стратегічних рішень. Переважну частину цієї інформації надає система бухгалтерського обліку. Для успішного ведення бухгалтерського обліку, для забезпечення його інформацією планування, аналізу та контролю господарської діяльності підприємства необхідна належна організація.

      Поняття «організація» має різне значення. Однак суть цього поняття полягає  в тому, що це впорядкування, налагодження ефективної, надійної і дієздатної системи. На даному етапі розвитку ринкових відносин організація має велике значення для удосконалення обліку на підприємстві.

      Термін  «організація обліку» охоплює широке коло питань, яке постійно збільшується під впливом зростаючих вимог до обліку. Так В.Г.Макаров,  Д.І. Пильменштейн вважають, що дане поняття в більшості визначається як побудова системи обліку, при якій досягаються найкращі результати при найменших затратах [23;2 ]. Однак воно не враховує специфічні особливості організації обліку. В.Я. Соколов зазначає, що одне із кращих визначень організації обліку належить Н.А. Леонтьєву, який під організацією обліку розумів ряд дій осіб, яким доручено ведення обліку, направлених на досягнення поставлених перед обліком цілей [28]. В.В Сопко визначає організацію обліку як систему методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування бухгалтерського обліку та подальший його розвиток [29]. А.Н. Кузьминский зазначає, що організація облікового процесу в тій чи іншій ланці народного господарства в значній мірі залежить від організації облікового апарату і праці облікових працівників [18].                  Ф.Ф. Бутинець дає наступне визначення організації обліку – це сукупність заходів власника підприємства, які мають цілеспрямований характер щодо створення, забезпечення, постійного впорядкування і вдосконалення функціонування системи бухгалтерського обліку та здійснення його процесу на підприємстві [9;72]. Таким чином організація обліку включає організацію облікового процесу, облікового апарату та праці облікових працівників.

      Найбільшої  уваги заслуговує , на мою думку, визначення організації обліку запропоноване  В.А. Дерієм, а саме, організація обліку – це наука, що вивчає технологію та організацію облікового, контрольного і аналітичного процесів; організацію  праці працівників бухгалтерії та обліку в структурних підрозділах підприємства; систему управління та регулювання і розвитку бухгалтерського обліку, економічного контролю й аналізу [15;88]. Іншими словами, це наука про практичне втілення теорії, методологій обліку (контролю, аналізу) в системі управління підприємством.

      В економічній літературі при розгляді питань організації обліку значна увага  приділяється передумовам та вимогам, які ставляться для раціональної організації бухгалтерського обліку, адже, саме від раціональної організації обліку залежить можливість отримання й представлення зацікавленим користувачам всієї необхідної інформації, яка забезпечує достовірне визначення результатів діяльності.

      В.А. Дерій виділяє наступні вимоги до раціональної організації бухгалтерського обліку, а саме: налагодження чіткого порядку документообігу; забезпечення дотримання загальних вимог щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності в підприємстві; створення умов для поєднання усіх видів господарського обліку без їх дублювання і пропусків інформації; підготовка альбомів робочих форм первинних документів, облікових реєстрів, звітності, контрольно-розрахункових та аналітичних таблиць та інструкцій до них; забезпечення умов праці та відпочинку для підвищення продуктивності праці осіб, зайнятих обліковим процесом; оптимізація планування, управління та регулювання обліком на всіх стадіях та ділянках; систематичний нагляд за обліковим процесом з метою його поліпшення та скорочення витрат на них [15;9].

      Проаналізувавши вище наведене можна сформулювати  передумови раціональної організації обліку на підприємстві саме для інших необоротних матеріальних активів: наявність та застосування чинних нормативних документів, що регламентують порядок обліку інших необоротних матеріальних активів; створення відповідної матеріально-технічної бази бухгалтерії (наявність бланків документів з обліку інших необоротних матеріальних активів, засобів оргтехніки); наявність бухгалтера з обліку необоротних матеріальних активів (для великих підприємств); чіткий розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії; взаємозв’язок бухгалтерії з іншими службами, відділами підприємства, з матеріально-відповідальними особами; контроль з боку головного бухгалтера за достовірністю інформації та обліковим процесом.

      Трансформація господарського механізму та входження України в світовий економічний простір зумовили появу нових об'єктів та необхідність розробки такої методології обліку, яка б відповідала потребам зацікавлених користувачів та узгоджувалася з прогресивними здобутками бухгалтерської науки, узагальненими в міжнародних стандартах. До складу цих об'єктів належать і необоротні матеріальні активи. Крім того, сучасний етап розвитку елементів економічної системи України характеризується значним відставанням реального стану обліку інших необоротних матеріальних активів від потреб господарської практики (щодо питань визнання, оцінки, документування, поточного обліку таких об'єктів), що унеможливлює забезпечення користувачів повною та об'єктивною інформацією.

      Одним з найскладніших питань реформування бухгалтерського обліку є організація та ведення обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.

      Перспективні  напрямки реформування бухгалтерського  обліку інших необоротних матеріальних активів можуть бути об'єднані в три групи: визнання та оцінка необоротних матеріальних активів (як об'єкта бухгалтерського обліку), документальне оформлення, організація синтетичного й аналітичного обліку.

      Методологічні засади бухгалтерського обліку надходження і вибуття основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, їх оцінки, переоцінки, амортизації тощо регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зі змінами та доповненнями, внесеними до нього згідно з наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. № 304 і від 25.11.2002 р. № 989, та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку № 291.

      В першому напрямку реформування бухгалтерського обліку виникає потреба всебічного дослідження критеріїв визнання необоротних матеріальних активів, встановлених П(С)БО 7 "Основні засоби". В даному випадку проблема полягає в систематизації відповідних критеріїв визнання ІНМА активами. Так, стандартом визначено, що до критеріїв визнання необоротних матеріальних активів належать: імовірність отримання у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням; достовірна оцінка їх вартості.

      Від того, яким чином і на яких умовах придбані інші необоротні матеріальні активи, залежить порядок відображення їх надходження в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості, що є основою їх балансової вартості. Це зумовлює потребу визначити сукупний обсяг основних та додаткових витрат, визнаних підприємством під час придбання (створення) об'єкта оцінки, отримання права на володіння ним, доведення до придатного стану, що зумовить формування для підприємства економічної вигоди протягом терміну його корисного використання.

      Недоліком процесу оцінки придбання інших необоротних матеріальних активів підприємства є викривлення їх первісної вартості внаслідок віднесення вартості консультаційних та інформаційних послуг, пов'язаних із придбанням таких активів. Незалежно від способу придбання, у підприємства виникає потреба перереєстрації прав власності, що зумовлює формування платежів, які не відшкодовуються підприємству при розмитненні, а також витрат, пов'язаних із встановленням, монтажем та налагодженням об'єктів оцінки.

      Згідно  з діючою в Україні методикою обліку витрат, що формують первісну вартість придбаних або створених об'єктів інших необоротних активів, здійснюється на активному рахунку 15 "Капітальні інвестиції". Такий підхід щодо відображення надходження інших необоротних активів у бухгалтерському обліку є відмінним від методики обліку придбання необоротних активів за МСБО. У зарубіжній практиці на аналогічному рахунку "Незавершене будівництво" формується лише собівартість збудованих власними силами об'єктів.

      Отже  з метою деталізації і конкретизації відомостей, узагальнених на рахунку 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" необхідно найбільш продуктивно організовувати їх аналітичний облік, що дасть змогу контролювати та управляти витратами, які формують первісну вартість активу. Саме тому необхідно обліковувати на окремих аналітичних рахунках до субрахунку 153 витрати за групами ІНМА (малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди і т. д. ) в розрізі однотипних об'єктів. Це дозволить більш точно оцінити та визначити собівартість даних активів при надходженні.

      Іншою, не менш актуальною проблемою, є неналежний стан документального оформлення операцій з необоротними матеріальними активами. З одного боку, в Україні відсутні офіційно затверджені форми первинних документів з обліку інших необоротних матеріальних активів, що провокує використання типових форм обліку основних засобів, які не тільки морально застарілі, але й не враховують специфіку інших необоротних матеріальних активів. З іншого боку, проблему можна було б вирішити на рівні підприємства, розробивши та затвердивши внутрішню документацію, проте в більшості випадків практикуючі бухгалтери мають патерналістську позицію. Отож, сьогодні назріла об'єктивна необхідність розробки та затвердження на загальнодержавному рівні таких форм первинної документації, як акт приймання-передачі, акт оцінки, картка обліку інших необоротних матеріальних активів, картка обліку переоцінки, картка обліку зменшення (відновлення) корисності.