Облік безготівкових розрахунків

Нормативні  джерела

1.Положення НБУ  «Про безготівкові розрахунки  у господарському обігу України»  №22001/116 від 01.06.93р.

2.Закон України  « Про банки і банківську  діяльність» №2131-III від 07.12.2000р.

3.Інструкція  «Про порядок відкриття, використання  і закриття рахунків у національній і іноземній валютах» , затверджена Постановою Правління національного банку України №485 від 21.12.2005р.

 4.Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» , затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами – безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

     Безготівкові  розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахунків платників  на рахунку одержувачів, а також  переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.

     Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце  в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях.

     Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового  еквівалента за реалізовану продукцію  чи послуги, оплату для виробництва  матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень.

     Безготівкові  розрахунки є найбільш сучасними  та актуальними в наш час. Тому ця тема є цікавою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Теоретична частина

1.1 Огляд нормативних джерел по  обліку безготівкових розрахунків

1.Положення  НБУ «Про безготівкові  розрахунки у господарському  обігу України»  №22001/116 від 01.06.93р.

     Положення про безготівкові розрахунки визначає загальний регламент щодо організації, форм розрахунків, стандартів документів і документообороту, які впроваджуються в господарський оборот в Україні з метою забезпечення в найбільш короткий час компенсації виробникам продукції, що поставляється, виконаних робіт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу коштів.

     При різноманітності форм власності  і підприємницької діяльності Положення  про безготівкові розрахунки ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах, угодах чи окремих домовленостях і невтручанні установ банків у ці договірні відносини.

     

     Банк  на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів і  виконує їх розпорядження щодо перерахування  з їх рахунків наявних коштів та здійснює інші банківські операції, які передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність", їх статутом, господарськими угодами, домовленостями між підприємствами, банками (РКЦ).

     Безготівкові  розрахунки можуть здійснюватися у  формах:

     - платіжних доручень;

     - платіжних вимог-доручень;

     - чеків;

     - акредитивів;

     - векселів. 

2.Закон  України « Про  банки і банківську  діяльність» №2131-III від 07.12.2000р

Цей Закон  визначає структуру банківської  системи, економічні,

організаційні   і   правові    засади    створення,    діяльності,

реорганізації і ліквідації банків.

     Метою цього   Закону   є   правове  забезпечення  стабільного 

розвитку  і діяльності  банків  в  Україні  і  створення  належного 

конкурентного   середовища   на  фінансовому  ринку,  забезпечення

захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення

сприятливих  умов  для  розвитку  економіки  України  та підтримки 

вітчизняного  товаровиробника.

   Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування,

реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

     Положення цього    Закону    та    нормативно-правові   акти 

Національного банку України застосовуються як до банків,  так і до

філій іноземних банків.

     Банківська  система України складається  з Національного банку

України та інших  банків,  а  також  філій  іноземних  банків,  що

створені  і діють на території України  відповідно до положень цього 

Закону та інших законів України.

     Банки мають  право  самостійно  володіти,  користуватися   та

розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

3.Інструкція  «Про порядок відкриття,  використання і  закриття рахунків  у національній  і іноземній валютах» , затверджена Постановою  Правління національного  банку України  №485 від 21.12.2005р.

Інструкція  регулює правовідносини, що виникають під час

відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами,

які здійснюють банківську діяльність від імені  банку (далі -

банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній

та іноземних  валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам,

іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим

блокам  політичних партій (далі - клієнти).  .

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів,використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією.  Відкриття і закриття рахунків виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, партій (блоків), кандидатів у народні

депутати  України від яких зареєстровано  Центральною виборчою

комісією, місцевих організацій партій (блоків), кандидатів на

посаду сільського, селищного, міського голови, кандидатів у

депутати  в одномандатних округах здійснюється в порядку,

визначеному законодавством України, у тому числі  цією

Інструкцією.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

    - на підставі заяви клієнта;

     -на  підставі  рішення  відповідного органу, на який згідно із

законом  покладено  функції  щодо  припинення  юридичної особи або 

припинення  підприємницької  діяльності  фізичної особи-підприємця

(за  заявою  ліквідатора,  голови або  члена ліквідаційної комісії,

управителя  майна  тощо)

4.Інструкція  №7 «Про безготівкові  розрахунки в Україні  в національній  валюті» , затверджена  Постановою Правління  НБУ №22 від 21.01.2004р.

Ця Інструкція розроблена  відповідно  до  законів  України 

"Про  Національний   банк   України"  (  679-14  ),  "Про  банки  і

банківську  діяльність"  (  2121-14  ),  інших  законодавчих  актів 

України та нормативно-правових актів Національного  банку України.

  Інструкція  встановлює загальні правила,  форми і стандарти 

розрахунків  банків  та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій

одиниці України (далі - національна валюта) на території  України,

що  здійснюються  за  участю  банків.

      Вимоги  цієї  Інструкції  поширюються   на  всіх  учасників 

безготівкових розрахунків,  а також на стягувачів,  які здійснюють

примусове списання (стягнення) коштів з рахунків цих учасників, та

обов'язкові для виконання ними. 
 

1.2. Поняття безготівкових  розрахунків їх  форми та види.

Безготівкові  розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів 

 Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

     - платіжних доручень;

     - платіжних вимог-доручень;

     - чеків;

     - акредитивів;

     - векселів.

     Платіжне  доручення - це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача .

     Платіжна  вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

     • верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

     • нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку  суму, яка проставлена у рядку  «сума до оплати літерами»

     

     Чек – це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку, який може здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю .

     Акредитив – це договір, за яким банк-емітент за дорученням особи, яка має рахунок у цьому банку, чи від свого власного імені бере зобов’язання при наданні особою, на користь якої має виконуватися платіж, документів чи виконанні певних умов, визначених договором між наказодавцем акредитиву та банком-емітентом, або виконати платіж, або ж зарахувати чи акцептувати переказні векселі, або ж надати повноваження іншому банку  виконати платіж, або ж зарахувати чи акцептувати переказні векселі.

     Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

     Види  рахунків у банку :

     • Поточний – рахунок,який відкривається  в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів і форм власності , а також їх відокремленим підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України як в національній , так і в іноземній.

     • Акредитив – рахунок, з якого  банк за дорученням свого клієнта  виконує платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги.

     • Валютний – рахунок, який відкривається для зберігання грошових коштів в іноземній валюті.